Ухвала суду № 65706539, 28.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №756/10265/15-ц Головуючий у 1 інстанції Жук М.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1829/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представника позивача БобренкаО.С.,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» 133 798,44 доларів США та 178 104,70грн заборгованості за кредитним договором; стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави 3 654,00грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2008 між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_5 було укладено кредитний Договір №86/П/99/2008-840, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 11,5% річних за користування кредитом з терміном погашення заборгованості до 01.02.2023. В забезпечення виконання зобов'язання за цим договором того ж дня між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором.

Також судом установлено, що 19.06.2009 між Банком та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до кредитного договору №86/П/99/2008-840 від 01.02.2008, відповідно до якої кредитний договір викладено в новій редакції, зокрема, у зв'язку із перебуванням ОСОБА_5 з банком у трудових відносинах та у випадку їх припинення визначено, що відсоткова ставка по кредитному договору збільшується до рівня відсоткової ставки, що встановлена на дату виконання прострочення.

Пунктом 4.3 Додаткової угоди від 19.06.2009 сторонами узгоджено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків п.п. 3.3.7. та 3.3.8. цього Договору протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплативши проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Даних про те, що поручитель надав згоду на такі зміни договору кредиту, немає.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору станом на 04.08.2015 виникла заборгованість у розмірі 141 999,42 доларів США з яких: 115 895,62 доларів США заборгованість за кредитом; 17 902,82 доларів США заборгованість по сплаті відсотків; 7 421,98 доларів США пеня за прострочення сплати кредиту; 779 доларів США штраф за порушення умов додаткової угоди.

Виходячи з того, що право на дострокове стягнення кредитної заборгованості настало 06.06.2014 + 90 днів = 04.09.2014, а з даним позовом Банк звернувся до суду 12.08.2015, тобто, після спливу шестимісячного строку настання виконання боржником основного зобов'язання за кредитним договором, який закінчився 04.03.2015, а також, що додатковою угодою було змінено умови кредитного договору та збільшено обсяг відповідальності позичальника без згоди поручителя, - суд першої інстанції дійшов висновку про припинення поруки та задовольнив позовні вимоги Банку в частині стягнення кредитної заборгованості лише з позичальника.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про припинення поруки.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя, що утворилася внаслідок неналежного виконання зобов'язань за цим договором.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи щодо укладення кредитного Договору №86/П/99/2008-840 від 01.02.2008, Договору поруки та Додаткової угоди, їх умов та розміру заборгованості, представником ПАТ «КБ «Надра» не заперечуються.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник позивача посилається на відсутність підстав вважати Договір поруки від 01.02.2008 припиненим, оскільки кредитор протягом шести місяців з дня прострочення основного зобов'язання пред'явив вимогу до поручителя шляхом звернення спочатку до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з досудовими вимогами про повернення коштів, а потім до суду з позовом до основного позичальника та поручителя з вимогами про дострокове стягнення заборгованості, що не суперечить вимогам ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти вимоги кредитора в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Встановлено, що 01.02.2008 між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір строком дії до 01.02.2023.

1 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель узяв на себе зобов'язання солідарно з позичальником відповідати за виконання боржником умов кредитного договору.

19 червня 2009 року Додатковою угодою між Банком і ОСОБА_5 умови кредитного договору було змінено без згоди поручителя, при цьому змінено строк користування кредитом у разі невиконання позичальником обов'язків протягом більше ніж 90 днів.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк виконання основного зобов'язання закінчується 01.02.2023, а тому строк пред'явлення вимог до поручителя не закінчився, не заслуговують на увагу, адже договором поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 5.3) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України. За таких обставин застосуванню підлягає ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може (правова позиція Верховного суду України у справі №6-2056цс15 від 11.11.2015).

У даній справі договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

В разі, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Оскільки з червня 2014 року позичальник припинила вносити кошти на погашення кредиту, строк користування ним відповідно до п. 4.3. Додаткової угоди сплив 06.06.2014 + 90 днів = 04.09.2014.

Перебігшестимісячного строку для пред'явлення Банком вимог до поручителя за таких обставин розпочався 05.09.2014 та сплив 04.03.2015. Оскільки Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 12.08.2015, тобто, після збігу шестимісячного строку, встановленого законом для пред'явлення вимог до поручителя, - правильним і таким, що ґрунтується на нормах закону є висновок суду першої інстанції про припинення поруки. При цьому факт направлення Банком досудової вимоги позичальнику і поручителю від 02.12.2014 за встановлених обставин не має правового значення і не змінює перебігу передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують і на його правильність не впливають.

Висновок суду першої інстанції про те, що Додатковою угодою від19.06.2009 збільшено обсяг зобов'язань за кредитним договором без згоди поручителя ґрунтується на правильно встановлених обставинах та доказах, адже ОСОБА_6 не підписував Додаткову угоду від 19.06.2009 до кредитного договору (ас8-10).

На інші обставини, як на підстави для скасування рішення суду, представник ПАТ «КБ «Надра» не посилається.

За таких обставин висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону і підтверджується матеріалами справи. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І.Шкоріна