Ухвала суду № 65706278, 21.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №758/9298/15-ц Головуючий у 1 інстанції Супрун Г.Б.

Апеляційне провадження №22-ц/796/580/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представників позивача ОСОБА_3,, ОСОБА_4,

представника відповідача Бабенка А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_7, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі перевіривши матеріали справи, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.12.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.03.2016, у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 квітня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за умовами якого позивачу був наданий кредит у розмірі 105 000 доларів США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 28.04.2010 року.

Також установлено, що 13.07.2015 представник позивача звернувся до банку з листом, в якому просив надати інформацію щодо умов кредитування та сукупну вартість кредиту, отриманого ОСОБА_7, проте, банк такої інформації не надав. Вважаючи право свого довірителя на отримання інформації порушеним, представник ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом і просив визнати за ним таке право, а також зобов'язати банк надати письмову інформацію щодо реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні платежі споживача кредитних послуг до чистої суми виданого кредиту, а також щодо абсолютного значення подорожчання кредиту, розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів, здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування і погашення кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що постанова НБУ від 10.05.2007, на яку посилається позивач в обґрунтування позову, була прийнята пізніше, ніж укладено договір кредиту між сторонами, у зв'язку з чим вважав, що її положення на спірні правовідносини не розповсюджуються, а також із того, що позивачу як стороні договору було роз'яснено всі його умови при укладенні договору, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_7 на договорі, у зв'язку з чим вважав відсутніми підстави роз'яснювати ті ж самі умови його представникові.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представники позивача підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній доводів і просили її задовольнити. Представник ПАТ «Родовід Банк» проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є захист порушеного права споживача на отримання перед укладанням договору інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту, що регламентовано ст.11 Закону України «Про захист прав споживача» та Правилами надання банками України інформації споживачу, затвердженими Постановою НБУ №168 від 10.05.2007.

Встановлених судом обставин про те, що 28 квітня 2007 року сторонами укладено кредитний договір, за яким позивачу надано кредит у розмірі 105 тис. доларів США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 28.04.2010 року, сторони не заперечують. У вказаний договір неодноразово вносились зміни щодо розміру процентної ставки за кредитом та щодо кінцевого терміну його повернення.

У липні 2015 року представник ОСОБА_7 ОСОБА_6, діючи від імені та в інтересах позивача, звернувся до ПАТ «Родовід Банк» і просив надати письмову інформацію щодо реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні платежі споживача кредитних послуг до чистої суми виданого кредиту, щодо абсолютного значення подорожчання кредиту, розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів, здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування і погашення кредиту, а також надати у письмовому вигляді Методику визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним (ас18-21).

Зі змісту поданого представником позивача звернення зрозуміло, що необхідність у запитуваній інформації виникла під час виконання (а точніше у зв'язку з неналежним виконанням) ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором, як пояснили представники позивача апеляційному суду - у зв'язку з пред'явленням банком позову до нього про стягнення заборгованості за цим договором.

На лист представника ОСОБА_7 ОСОБА_6 банк надав відповідь, у якій роз'яснив, що запитувана ним інформація містить банківську таємницю, а тому відповідно до ст.ст.60,62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», абзацу 2 п.3.1. Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці письмовий запит фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою, цей підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи уповноваженої ним особи та відбитком печатки банку або нотаріально, а відповідно до абзацу 5 п.3.1. Правил… банк розкриває таку інформацію з письмового дозволу власника інформації в обсязі, визначеному в письмовому дозволі; оскільки надана ОСОБА_6 довіреність від ОСОБА_7 не містить чітко визначеного обсягу інформації, що містить банківську таємницю, яку необхідно розкрити, - банк вважає відсутніми правові підстави для надання запитуваної представником інформації (ас51).

Відповідно до змісту та системного аналізу положень п.4 ч.1 ст.4, ч.2 ст.11, ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.1.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 №168, вказаними нормами регламентовано право споживача кредитних послуг на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про банківські послуги для забезпечення можливості її свідомого і компетентного вибору з метою захисту прав споживача під час укладення договору про надання споживчого кредиту, запобігання завданню споживачам моральної та матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що зазначені норми, на які в обгрунтування своїх вимог посилається позивач, регламентують право споживача на отримання певної інформації перед укладанням договору про надання споживчого кредиту, а тому оскільки позивач як сторона договору в момент його підписання своїм підписом підтвердив повне розуміння його умов і термінології, - дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав уважати порушеним право позивача, передбачене ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача».

Вимог про неправомірність відмови банку у наданні інформації, необхідної споживачу для виконання кредитного договору, ОСОБА_7 у поданому позові не пред'являв, на відповідні норми, що регулюють такі правовідносини, не посилався, належних і допустимих доказів на підтвердження порушення, оспорення чи невизнання його права на отримання запитуваної інформації, не подав.

За таких обставин та враховуючи, що банк не відмовляв ОСОБА_7 та його представнику за довіреністю у наданні запитуваної інформації, а з посиланням на норми чинного законодавства лише зазначив про невизначеність обсягу прав представника фізичної особи - клієнта банку на отримання інформації, що містить банківську таємницю, проте, такі дії банку не є предметом пред'явленого позову; враховуючи також, що порушень прав споживача при укладенні договору не встановлено і на такі порушення позивач не посилається в обгрунтування пред'явлених вимог - правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_7

З огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу (ст.ст.3,11 ЦПК України) вирішенню судом підлягають пред'явлені стороною вимоги, а встановлення відсутності порушеного права є підставою для відмови у позові про його захист.

За таких обставин та враховуючи, що порушення прав позивача як споживача послуг банку перед укладенням сторонами кредитного договору 28.04.2007 не встановлено, а також що право сторони договору на отримання необхідної інформації під час його виконання або у зв'язку з вирішенням спору про стягнення заборгованості за цим договором регламентовано законом і ніким не заперечується, підлягає реалізації в іншому, ніж обрав позивач, порядку, у тому числі і під час судового розгляду такої справи, який за поясненнями представників позивача триває на момент апеляційного розгляду даної справи, виходячи з того, що підставами позову є обставини, на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог, а суд розглядає справу лише в межах пред'явлених вимог - правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують і на його правильність не впливають, зводяться до викладення фактичних обставин, на які позивач посилався в обгрунтування своїх вимог, які суд повно і всебічно з'ясував і перевірив і доведеності яких дав належну оцінку. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,305,308,313,315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна