Ухвала суду № 65706030, 31.03.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"31" березня 2017 р.№ 916/751/17

Суддя господарського суду Одеської області Цісельський О.В., розглянувши позовну заяву (вх.№805/17 від 28.03.2017р. Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області до Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання засідання Синоду таким, що не відбулося, визнання рішення, оформлене Резолюцією недійсним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання засідання Синоду таким, що не відбулося, визнання рішення, оформлене Резолюцією недійсним та зобов'язання вчинити дії.

Суд, дослідивши розглянувши позовну заяву (вх.№805/17 від 28.03.2017р. Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області відмовляє в її прийнятті до розгляду, з огляду на наступне:

Приписами п.3 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" №02-5/109 від 29.02.1996р. спори релігійних організацій між собою та з іншими юридичними особами підлягають вирішенню на загальних підставах в господарських судах відповідно до їх компетенції, за винятками,передбаченими в законодавстві.

Таким винятком, зокрема, є категорії справ про припинення діяльності релігійної організації та про оскарження рішень відповідних державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном.

Згідно зі статтями 16 і 17 Закону зазначені справи розглядаються загальними судами в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1501-06, 1502-06, 1503-06).

Отже, господарські суди, встановивши, що позовна заява містить вимоги щодо припинення діяльності релігійної організації або визнання недійсним рішення державних органів про передачу у володіння і користування культових будівель і майна (одній релігійній громаді чи декільком в почергове користування), повинні відмовляти в її прийнятті відповідно до пункту 1 статті 62 ГПК, а якщо провадження у справі порушено - припиняти провадження згідно з пунктом 1 статті 80 ГПК.

Підвідомчість (підсудність) справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

У разі відсутності прямої вказівки у законі застосовується принцип розмежування підвідомчості (підсудності) за субєктним складом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.2 ст.1 Господарського процесуального кодексу України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011р., у вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

Зі змісту п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011р. у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011р. справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи.

Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо.

Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

Відповідно до п.1.1. Статуту Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області є місцевою релігійною громадою, яка є структурною одиницею у складі НЄЛЦУ і відповідного регіонального церковного округу, на своєму місцевому рівні відповідно із закликом та дорученням Засновником Церкви і її Господа ОСОБА_1 вона об'єднує громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які не належать до інших релігійних об'єднань і добровільно підкоряються прийнятому громадою на підставі загального погодження Статуту громади, на принципах добровільності та духовної дисципліни.

Пунктом 1.1. Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України встановлено, що Єпископат Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України є центром релігійного об'єднання з відповідною назвою, який репрезентує всю Церкву України та об'єднує пов'язані між собою місцеві громади НЕЛЦУ, котрі сповідають своє членство в НЄЛЦУ у дусі Преамбули, не належать до інших релігійних об'єднань та приймають на принципах добровільності та духовної дисципліни загальноцерковний канонічний Статут НЄЛДЦУ.

У відповідності до п.1.3. Статуту, Єпископат НЄЛЦУ є неприбутковою релігійною організацію, яка здійснює свою духовну, адміністративну і господарську діяльність відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

З врахуванням того, що корпоративний спір це спір, що виникає з приводу матеріальних правовідносин між учасниками корпоративних відносин щодо набуття, здійснення та припинення їх корпоративних прав та інтересів, а Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області та Церковне Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України не є прибутковими організаціями, спір про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання засідання Синоду таким, що не відбулося, визнання рішення, оформлене Резолюцією недійсним та зобов'язання вчинити дії не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах.

Враховуючи те, що позов Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області подано з порушенням вищенаведених норм, суд, відмовляє у його прийнятті до розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області на те, що відповідно до приписів "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950р., яка ратифікована Україною 17.07.1997р. та набрала чинності для України 11.09.1997р. та сталої практики Європейського суду з прав людини, відмова у прийнятті позовної заяви з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.62 ГПК України не є перешкоджанням у доступі до правосуддя та не перешкоджає зверненню з нею до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.62, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Німецькій Євангелічно-Лютеранській релігійній громаді села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області у прийнятті позовної заяви (вх.№805/17 від 28.03.2017р. до Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання засідання Синоду таким, що не відбулося, визнання рішення, оформлене Резолюцією недійсним та зобов'язання вчинити дії.

Додаток: позовна заява з додатками на 51 арк.

Суддя О.В. Цісельський