Постанова № 65705796, 29.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 906/1158/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Адвокатського об'єднання "Авер Лєкс" від 02.02.2017р. на рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.17р. у справі № 906/1158/16 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Адвокатського об'єднання "Авер Лєкс"

до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства "Електровимірювач"

про стягнення 73568,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.01.2017р. у справі №906/1158/16 частково задоволено позов Адвокатського об'єднання "Авер Лєкс" до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Електровимірювач"; стягнуто з відповідача на користь позивача - 26668,62 грн. боргу за надані адвокатські та юридичні послуги згідно договору №179 про надання правової допомоги від 01.11.13р. та 874,14грн. судового збору; припинено провадження за відсутністю предмета спору в частині стягнення 20000,00 грн. боргу, сплаченого відповідачем після порушення провадження у справі; в решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що обґрунтованими та доведеними матеріалами справи є позовні вимоги на суму 26668,62 грн.; у звязку із частковою сплатою відповідачем суми заборгованості в розмірі 20000,00грн. під час розгляду даної справи, судом припинено провадження у справі згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України; в решті позовних вимог відмовлено у звязку з їх безпідставністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач - Адвокатське об'єднання "Авер Лєкс" звернувся до суду з апеляційною скаргою від 02.02.2017р., в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2017р. у справі №906/1158/16 скасувати частково у частині відмови у задоволенні позовних вимог; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю на загальну суму непогашеної грошової заборгованості за договором № 179 від 01.11.13р. про надання правової допомоги у розмірі 53 568,62грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте судом за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи, з порушенням або неправильним застосування норм матеріального чи процесуального права. Апелянт заперечує проти оскаржуваного рішення та висновків суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту надання послуг та належного виконання умов договору №179 від 01.11.2013р. зазначає, висновки суду щодо недоведеності замовлення послуг на суму 26900,00грн., відповідно вимог пункту (розділу) 4 договору є неправомірними, передчасними та абсолютно не відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи. Позивачем було подано низку письмових пояснень від 17.01.2017р., 18.01.2017р. та 23.01.2017р., а також надано усі належним чином оформлені документи, що підтверджують надання правової допомоги позивачем та наявність заборгованості щодо оплати по кожному заявленому Акту надання послуг. Скаржник зазначає, що АО "Авер Лєкс" здійснює захист прав та законних інтересів ПАТ "Електровимірювач" згідно договору про надання правової допомоги №179 від 01.11.2013р., який станом на поточну дату є чинним (додаткова угода №1 від 01.01.2015). Із листопада 2013 року по лютий 2016 року позивачем було здійснено супровід низки судових справ у господарському та кримінальному провадження. Юридичний факт належного, повного і своєчасного виконання своїх зобовязань Обєднанням в інтересах Клієнта підтверджено належними письмовими доказами, бухгалтерською документацією, звітами про надання правової допомоги, актами наданих послуг. Відповідач жодним чином не заперечував, що протягом зазначеного періоду між сторонами склались налагоджені ділові стосунки, тому замовлення послуг Клієнтом щодо захисту прав та інтересів надавались без попереднього оформлення письмових заявок, що не викликало жодних заперечень як з боку Обєднання, так і з боку Клієнта. Оплата за виставленими позивачем рахунками проводилась вчасно і у повному обсязі (до 2015р.). Проте, у лютому 2016 року керівництвом позивача (апелянта) було прийнято рішення про тимчасове призупинення виконання за договором №179 у звязку із порушенням своїх зобовязань за договором Клієнтом, а саме, через наявну значну грошову заборгованість за 2015-2016рр. за надані послуги. Позивач неодноразово звертався до Клієнта протягом 2015-2016рр., з вимогою оплатити наявну заборгованість. Апелянт також звертає увагу суду на те, що, про зміну директора відповідача, Обєднання повідомлено не було, а дізналось лише після внесення інформації до ЄДРЮО і це не звільняє відповідача від виконання зобовязань за договором №179 та оплати послуг, як вказав відповідач у своїх запереченнях на позов. Враховуючи наявність боргу на загальну суму 83568,62грн., Обєднанням було направлено боржнику вимогу щодо повного погашення грошової заборгованості, однак боржник не надав жодної відповіді на направлену вимогу, але здійснив часткове погашення боргу 08.11.2016р. - 10 000 грн.; 20.12.2016р. - 20000 грн., що свідчить про визнання відповідачем наявної заборгованості. При винесенні оскаржуваного рішення, суд не врахував, що відповідач вимогу позивача отримав, жодної відповіді чи контррозрахунку не надав, натомість здійснив часткове погашення заборгованості на рахунок Обєднання, відповідно визнав факт наявності заборгованості. Висновок суду, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б неспростовно доводили, що відповідач дійсно, як це передбачено договором, замовляв юридичні послуги, надання яких позивач обґрунтував актами №1 на суму 7000,00грн., №43 на суму 17400,00грн. та актом звіряння на суму 2 500грн. не відповідає обставинам справи, адже сума 2 500 грн. за Актом надання послуг №4 від 25.01.2016р. позивачем у позовній заяві до господарського суду у справі №906/1158/16 не заявлялась. Зазначена частина заборгованості була заявлена Обєднанням до відповідача на стадії досудового врегулювання господарського спору, відповідно до направленої Вимоги (вих. №1158 від 30.09.2016) та погашена відповідачем до подання позовної заяви у даній справі. Заперечення відповідача, яке було підтримано висновками суду в оскаржуваному рішенні, про "акт звіряння від 25.01.16р. на суму 2 500грн." виходить за межі позовних вимог і є неправомірним. Наведені обставини та докази свідчать про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Щодо фактичного стану оплати заборгованості, апелянт зазначає, що у період з 01.10.2016р. по 20.01.2017р. на рахунок АО було перераховано заборгованість у сумі 30000грн. Станом на 20.01.2017р. заборгованість ПАТ "Електровимірювач" за надані послуги відповідно до договору про надання правової допомоги №179 від 01.11.2013р. перед АО "АВЕР ЛЄКС" становить 53568,62грн., що підтверджується наданою в матеріали справи Довідкою №84 від 20.01.2017р.; також зазначає, що станом на дату подання апеляційної скарги - 02.02.2017р. сума заборгованості не змінилась і становить 53568,62грн.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого він просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2017р. у справі №906/1158/16 без змін, а апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання "Авер Лєкс" - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2017р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013р. ОСОБА_4 акціонерним товариством "Електровимірювач" (відповідач/клієнт) та Адвокатським об'єднанням "АВЕР ЛЄКС" укладено договір № 179 про надання правової допомоги, згідно пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, що визначені договором, об'єднання за завданням клієнта зобов'язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту на підставі заявки на отримання юридичних послуг, підписаної сторонами (а.с.39-47, т.І).

Об'єднання за завданням (дорученням) клієнта в рамках погодженої сторонами заявки на отримання юридичних послуг надає види послуг згідно переліку (пункт 2.1 договору).

Згідно пункту 4.1 договору, надання об'єднанням послуг в межах договору може здійснюватись на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору, або за письмовим завданням (дорученням) клієнта.

При складанні письмового завдання (доручення) клієнт надає опис ситуації, що склалася, перелік документів та/або копій документів, що передаються об'єднанню для вивчення та опрацювання, а також викладає суть своїх вимог. При цьому клієнт зазначає у письмовому завданні (дорученні): суть завдання (доручення), виконання якого доручається об'єднанню;. ціль (мета), яку вважається за необхідне досягти у зв'язку з ситуацією, що склалася; перелік документів, переданих об'єднанню для вивчення та проведення правового аналізу; строки, в які бажано виконати завдання (доручення), виконання якого доручається об'єднанню (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено, що завдання (доручення) затверджується шляхом підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін заявки на отримання юридичних послуг і є підставою для надання послуг клієнту з боку об'єднання відповідно до запиту клієнта, викладеного в завданні (дорученні).

Відповідно до пункту 4.5 договору, в окремих виняткових випадках за умови наявності взаємної згоди сторін, завдання (доручення) або інформація, що необхідна об'єднанню для виконання зобов'язань за цим договором, може надаватися клієнтом в усній формі при умові подальшого дублювання такої інформації у письмовому вигляді.

Таким чином, умовами договору передбачено, що надання всіх видів юридичних послуг повинно здійснюватись виконавцем за письмовим погодженням з клієнтом - за письмовою заявкою (дорученням).

Розділом 5 договору сторони визначили гонорар Обєднання та порядок розрахунків між сторонами.

Згідно пунктів 5.1 -5.3 договору гонорар Обєднання визначається виходячи із загальної вартості послуг, наданих клієнту за його завданнями (дорученнями), на підставі виставлених Обєднанням рахунків, які є невідємними частинами цього договору, якщо інше не буде прямо узгоджено сторонами. Оплата послуг Обєднання за цим договором здійснюється шляхом перерахування Клієнтом безготівкових коштів у національній валюті України (гривня) на рахунок Обєднання, зазначений у цьому договорі, протягом з (трьох) операційних (банківських) днів з моменту предявлення Клієнту до сплати рахунку за надані послуги, передбачені цим договором та/або додатковою угодою до нього. Вказана у пункті 5.1. вартість послуг Обєднання не включає зборів, обовязкових платежів, поштових та інших витрат, які понесені Обєднанням у звязку з виконанням запитів, завдань (доручень) Клієнта за цим договором та/або додатковою угодою до нього і підлягає сплаті Клієнтом окремо за умови, що такі витрати документально підтверджені згідно з існуючою в Україні практикою чи попередньо узгоджені з Клієнтом. У випадку відрядження за завданням (дорученням) Клієнта, Клієнт авансовано сплачує витрати на відрядження Обєднання (добові, транспорт, проживання тощо) в розмірі, узгодженому сторонами. При цьому розміри витрат на відрядження не можуть бути меншими передбачених чинним законодавством України.

У випадку порушення своїх зобовязань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та положень цього договору. Сторона, яка не виконала чи неналежним чином виконала зобовязання за цим договором, несе відповідальність у випадку, якщо не доведе, що належне виконання стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних у цих умовах обставин (повені, воєнні дії тощо) (пункти 6.1-6.2 договору).

Це договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2014р. (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.3 сторона, яка має заборгованість за цим договору перед іншою стороною, позбавляється права на односторонньою відмову від цього договору до моменту повного погашення існуючої заборгованості. Розірвання (припинення) цього договору не припиняє обовязку зобовязаної сторони сплатити борг та виконати грошові зобовязати перед іншою стороною за цим договором.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатковою угодою №1 до договору №179 про надання правової допомоги від 01.11.2013р. сторони продовжили дію даного договору, у звязку з чим погодили нову редакцію пункту 9.1 договору: "Це договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами свої зобовязань за цим договором"

Ця додаткова угода є невідємною частиною договору №179 про надання правової допомоги від 01.11.2013р. та складена на українській мові в двох примірниках, по одному для кожної сторони (а.с. 48, т.І).

Додаткова угода №1 підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками.

Матеріалами справи встановлено, що Адвокатським об'єднанням "АВЕР ЛЄКС" протягом 2015 року та на початку 2016 року надавалася ПАТ "Електровимірювач" юридична допомога та юридичні послуги згідно укладеного договору, відповідно, Об'єднання своєчасно на підставі заявок на отримання юридичних послуг, підписаних сторонами, виконувало свої зобовязання щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту (а.с. 49-126, т.І).

Однак, клієнт - ПАТ "Електровимірювач" свої зобовязання щодо повної оплати наданих послуг згідно договору своєчасно не виконував.

Враховуючи наявність боргу на загальну суму 83568,62грн., 30.09.2016р. Адвокатське об'єднання "АВЕР ЛЄКС" направило на адресу ПАТ "Електровимірювач" вимогу про погашення грошової заборгованості (вих.№1158) у порядку та на підставі статей 526, 530 ЦК України (а.с. 32-36, т.І). В претензії Обєднанням зазначено про умови укладеного договору, обовязок клієнта повної оплати адвокатських і інших юридичних послуг. Наведено перелік наданих та прийнятих робіт згідно договору, з документальним їх підтвердженням та зазначено, що у звязку із тим що з тим, що умовами договору не встановлено строку (терміну) виконання Боржником обовязку щодо сплати грошової заборгованості, на підставі стаття 530 ЦК України, реалізуючи власне право - АО змушене вимагати погашення грошової заборгованості у розмірі 83568,62грн. протягом семи календарних днів з моменту отримання письмової вимоги з доданими документами, про що і зазначено у прохальній частині даної вимоги. Разом з тим, АО у своїй вимозі зазначив, що сторонами підписано без зауважень, претензій Акти надання послуг: №135 від 07.07.2015, №137 від 10.07.2015, № 141 від 27.07.2015, №142 від 30.07.2015, №143 від 30.07.2015, №170 від 11.08.2015, №171 від 12.08.2015, №185 від 31.08.2015. Однак, від підписання Актів надання послуг №1 від 12.01.2016, №4 від 25.01.2016 та №43 від 29.02.2016 Клієнт невмотивовано та безпідставно ухиляється, і мотивуючи свої дії зміною голови виконавчого колегіального органу. При цьому, мотивованих, письмових заперечень, зауважень, претензій до якості наданих Обєднанням послуг і робіт, клієнтом так і не було надано. Відповідно разом із вимогою АО направило клієнту вказані акти за січень та лютий 2016р. для їх розгляду, підписання та подальшою передачею до Обєднання згідно пункту 3.4 договору.

07.10.2016р. ПАТ "Електровимірювач" отримав дану претензію, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 38, т.І). Однак, претензія залишена товариством без відповіді.

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, ПАТ "Електровимірювач" здійснив часткове погашення боргу 08.11.2016р. - 10000 грн. (за послуги згідно акту звірки на 22.10.16р.) (а.с.126, т.І), що свідчить про визнання товариством (клієнтом) наявної заборгованості.

Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 09.11.2016р. заборгованість ПАТ "Електровимірювач" перед АО "АВЕР ЛЄКС" становила 73568,62грн.

Враховуючи наведені обставини, несплату ПАТ "Електровимірювач" заборгованості за надані послуги в повному обсязі згідно договору про надання правової допомоги від 01.11.2013р. №179, АО "АВЕР ЛЄКС" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Електровимірювач" заборгованості у розмірі 73 568,62 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.11.2016р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/1158/16 (а.с. 1).

Поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем 20.12.2016р. було частково сплачено заборгованість в сумі 20000,00грн., що підтверджується наявними у справі поясненнями сторін та банківською випискою (а.с.172, т.І).

Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Абзацами 1, 3 пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки, частина основного боргу відповідача перед позивачем згідно договору про надання правової допомоги від 01.11.2013р. №179 в сумі 20000,00грн. сплачена після порушення провадження у справі та відсутня на момент прийняття рішення у даній справі, місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 20000,00грн.

Отже, на момент прийняття рішення у даній справі розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості з відповідача, з урахуванням часткової проплати - 20000грн. становить 53568,62 грн. (акт звірки взаєморозрахунків позивача).

Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правовідносини, що виникли між сторонами спору є відносинами, що виникли з договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач - ПАТ "Електровимірювач" належним чином не виконував свої зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг згідно договору про надання правової допомоги від 01.11.2013р. №179, внаслідок чого виникла заборгованість, яка враховуючи часткову оплату після порушення провадження у даній справі згідно доводів позивача становить 53 568,62грн. Вказаний борг виник за неповністю оплачені відповідачем юридичні послуги, які надавалися позивачем протягом 2015, 2016 років.

Однак, відповідачем заперечується факт надання позивачем юридичних послуг на загальну суму 26900,00грн., так як відповідач не замовляв послуги, не отримував звіти та не підписував акти №1 від 12.01.16р. на суму 7000,00 грн., №43 від 29.02.16р. на суму 17400,00 грн. та акт звіряння від 25.01.16р. на суму 2500,00 грн.; решту ж позовних вимог відповідач визнав. Вважає, підтвердженою та обґрунтованою заборгованість в сумі 46668,62грн. (акт звірки взаєморозрахунків відповідача (а.с. 140, т.І)).

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, подані позивачем докази в обґрунтування свої позовних вимог та відповідачем в спростування доводів позивача, умови укладеного між сторонами договору, враховуючи законодавство, погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог в частині стягнення 26900,00 грн.

Так, позивачем під час розгляду даної справи не подано суду належних та допустимих доказів, які б дійсно доводили факт, того що відповідач замовляв відповідні юридичні послуги, згідно умов договору, надання яких позивачем обґрунтовано актами №1 від 12.01.16р. на суму 7000,00грн., №43 від 29.02.16р. на суму 17400,00грн. та актом звіряння від 25.01.16р. на суму 2500,00грн. Вказані акти не визнані та підписані відповідачем (а.с. 49, 92, 100, т.І).

Таким чином, позивач не спростував заперечення відповідача, доказів замовлення послуг згідно вказаних актів на загальну суму 26900,00грн., відповідно до вимог пункту (розділу) 4 укладеного договору, під час розгляду судами даної справи не надав.

Відтак, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що правомірною та обґрунтованою згідно договору про надання правової допомоги від №179 01.11.2013р. є заборгованість в загальній сумі 26668,62 грн. (53568,62 26900=26668,62).

В частині стягнення заборгованості в сумі 26900,00 грн. слід відмовити.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведених норм законодавства, матеріалів справи, умов укладеного договору, судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 20000,00грн.; часткове задоволення позовних вимог та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 26668,62грн., а в решті позовних вимог в сумі 26900грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання "Авер Лєкс" від 02.02.17р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 23 січня 2017 року у справі №906/1158/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1158/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Мамченко Ю.А.