Ухвала суду № 65705707, 29.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"29" березня 2017 р. Справа №911/2935/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Коротун О.М.

Куксова В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2016 (суддя Бацуца В.М.) у справі № 911/2935/16

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-буд "Сервіс"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

про зверненян стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі № 911/2935/16 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати рішенян суду перої інстацнії в частині зверненян стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості з пені за кредитними договорами, і прийняти рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/2935/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Коротун О.М., Куксов В.В.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі № 911/2935/16, дійшла висновку про повернення останньої на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент звернення апелянта з даною апеляційною скаргою, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір".

П.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 названого Закону (в редакції чинній станом на день подання позовної заяви - вересень 2016 року) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, а згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 статті 4 наведеного закону - за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, станом на момент як звернення позивача з позовом (з урахуванням здійснених уточнень), за подання позовної заяви судовий збір з позовної заяви майнового характеру справляєься в розмірі 1,5 відсотка від ціни позову, обмежуючись у 2016 році 150 розмірами мінімальних заробітних плат (206 700,00 грн.)

Національний банк України звернувся до місцевого господарського суду з позовом, в якому заявлено вимогу майнового характеру, а саме: про звернення стягнення на предмет іпотеки (земельну ділянку) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 248 272 102,91 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за подачу позовної заяви з вимогою майнового характеру, сума судового збору підлягала сплаті в максимальному розмірі - 206 700,00 грн., яка була сплачена позивачем меморіальним ордером № 1539001631 від 08.09.2016.

П.п. 4 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" (в редакції чинній станом на день подання апеляційної скарги ) встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з пунктом 4 інформаційного листа ВГСУ від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015)", Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Отже, за подання до Київського апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі № 911/2935/16, підлягає сплаті судовий збір в розмірі 227 370,00 грн. (206 700,00 грн. х 110% = 227 370,00 грн.).

Проте, до поданої апеляційної скарги апелянтом не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

При цьому, апелянт разом з апеляційною скаргою подав клопотання, у якому просив звільнити його від сплати судового збору за апеляційне оскарження вищенаведеного рішення. Клопотанян мотивоване тим, що відносно ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" здійснюється ліквідаційна процедура відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", введена постановою правління НБУ № 898 від 17.12.2015, у зв"язку з чим обставини неплатоспрможності та важкого фінансвого становища є загальновідомими та не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, оскільки ст.129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Особливо це стосується позовів, що виникають із господарських правовідносин, які засновані на юридичній рівності їх учасників.

Крім того, обставини звільнення від сплати судового збору мають бути доведені належними доказами.

Разом із тим, апелянтом не подано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували неможливість сплати судового збору, як не подано і доказів тяжкого фінансового становища, а також інших доказів, за допомогою яких можна б було встановити відсутність коштів для сплати судового збору, а також перевірити наявність обставин щодо підстав звільнення від сплати судового збору.

При цьому, посилання апелянта на те, що обставини неплатоспроможності ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" є загальновідомими та не потребують доказування, - не можуть бути прийняті судом як обставини в обгрунтування підстав звільнення від сплати судового збору, оскільки критерії віднесення банку до категорії неплатоспроможного визначені статтею 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", і такі критерії містять в собі ряд показників (зокрема, і внутрішніх) які беруться до уваги Національним банком України при прийнятті відповідного рішення, і які не є загальновідомими.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на недоведеність апелянтом обставин звільнення від його сплати судового збору, клопотання про звільнення від сплати судового збору - судом апеляційної інстанції відхиляється.

При цьому, суд звертає увагу апелянта на те, що вимоги процесуального закону не обмежують апелянта у повторному заявлені клопотання про розстрочення/відстрочення/звільнення від сплати судового збору при наявності документально підтверджених та обґрунтованих доказів неможливості сплати розміру судового збору.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі № 911/2935/16 не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню Київським апеляційним господарським судом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення - судом апеляційної інстанції не розглядається.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга на підставі ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України може бути поданою повторно (з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги).

Керуючись статтею 86, п. 3 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2016 (суддя Бацуца В.М.) у справі № 911/2935/16 (з доданими матеріалами) - повернути без розгляду.

2. Матеріали справи № 911/2935/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Коротун

В.В. Куксов