Постанова № 65705673, 21.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа№ 910/13639/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016

у справі №910/13639/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Міністерства оборони України

до Дочірнього підприємства Державної компанії ,,Укрспецекспорт" Державного підприємства ,,Укроборонсервіс"

про стягнення 288 317,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії ,,Укрспецекспорт" Державного підприємства ,,Укроборонсервіс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальному розмірі 288 317,30 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти № 294/15/93 від 12.06.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/13639/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 144 158,65 грн. пені та 4 324,76 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК і ЦК України, дійшов висновку, що відповідачем в порушення умов укладеного договору здійснено поставку з недотриманням термінів, а тому штрафні санкції позивачем нараховано правомірно. Водночас, судом за клопотанням відповідача застосовано приписи ст. 83 ГПК України та зменшено розмір штрафних санкцій на 50%.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/13639/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи. Зокрема, скаржник вказує, що скрутне фінансове становище відповідача не підтверджено належними доказами так само як і не надано доказів, які б підтверджували, що сплата штрафних санкцій позивачу може погіршити фінансовий стан відповідача та не унеможливить своєчасне та якісне виконання договірних зобов'язань з модернізації, реалізації та ремонту військової техніки. Крім того, на думку скаржника, прострочення виконання зобов'язання за договором відбулося в період проведення антитерористичної операції, що є неприпустимим.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г., суддів Коротун О.М., Хрипуна О.О. та призначено її розгляд.

Ухвалою суду від 06.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г., судді Хрипун О.О., Скрипка І.М. у зв'язку з проведенням повторного автоматизованого розподілу справи та призначено її розгляд.

Ухвалою суду від 07.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г., судді Хрипун О.О., Сулім В.В. у зв'язку з проведенням повторного автоматизованого розподілу справи та призначено її розгляд.

В судовому засіданні 21.03.2017 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти наведених доводів заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2015 між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Дочірнім підприємством Державної компанії ,,Укрспецекспорт" - Державним підприємством ,,Укроборонсервіс" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №294/15/93, за умовами п.1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання у 2015 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 цього договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п.1.2 договору найменування товару: шини та камери гумові нові, код 22.11.1, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, лот №2- авіаційні шини 610х185 м. 1А або еквівалент. (Еквівалент - авіаційні шини 610х185 М1А (без камери).

Кількість товару зазначена у специфікації товару (додаток №1 до цього договору).

Як передбачено специфікацією товару, яка є додатком №1 до цього договору, кількість товару, який має бути поставлено постачальником становить 325 штук за ціною 25 080,00 грн. за одиницю, загальною вартістю 8 151 000,00 грн.

26.11.2015 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої було внесено зміни до п. 3.1 договору, та визначено, що ціна договору становить 7 581 502,50 грн. Специфікацію товару викладено в редакції даної додаткової угоди, та визначено, що ціна за одиницю товару складає 23 327,70 грн.

Відповідно з абз. 3 п. 4.2 договору, кошти попередньої оплати надаються замовником на строк 120 діб з дати укладання цього договору включно. Постачальник до закінчення зазначеного строку повинен надати замовнику акт технічного приймання товару (форма - додаток №4 до договору), що є підтвердженням факту поставки товару на склад вантажоотримувача - військової частини А2287, або повернути кошти попередньої оплати до закінчення зазначеного вище терміну на розрахунковий рахунок замовника, зазначений у п. 13.1 розділу ХІІІ договору.

Відповідно до п. 5.1 договору товар постачається у строк 120 діб з дати укладання цього договору включно, тобто до 09.10.2015.

Згідно з п.5.3 договору, постачальник за 2 (два) робочі дні до дати постачання товару повинен повідомити замовника про дату його постачання, кількість та тип транспортних засобів, якими здійснюється транспортування товару, список водіїв та представників постачальника, а замовник забезпечує допуск транспорту і зазначає осіб на території вантажоотримувача.

Товар вважається поставленим замовнику за кількістю та якістю з моменту підписання акту технічного приймання товару (форма - додаток №4 до договору).

Вантажоотримувач забезпечує збереження товару до моменту підписання актів прийому поставленого товару (форма - додаток №3 до договору).

Відповідно до п. 5.5 договору, датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником акту прийому поставленого товару (форма - додаток №3 до договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання п. 4.2 договору була здійснена попередня оплата відповідачу в розмірі 6 520 800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №294/151 від 04.08.2015.

В свою чергу, на виконання умов договору відповідачем здійснено поставку позивачу товару у кількості та якості, що зазначено в специфікації, яка є додатком №1 до договору, що підтверджується актами технічного приймання товару від 17.10.2015 та 06.11.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначав, що постачальник не виконав належним чином умови договору щодо термінів постачання товару, товар було передано замовнику з порушенням терміну поставки, передбаченого п. 5.1 договору, а порушення зобов'язання за договором є підставою для застосування до постачальника штрафних санкцій передбачених п. 7.2 договору.

Позивач вважає, що станом на 05.11.2015 за порушення строків постачання авіаційних шин 610*185 М1А (без камери) постачальник повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, що складає 146 381,32 грн.

Крім того, у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання звітних документів (акту технічного приймання товару) у термін, на який здійснено попередню оплату, що підтверджують факт використання коштів, постачальник сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів, що складає 141 935,98 грн.

В процесі розгляду справи в місцевому господарському суді відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. В зазначеному клопотанні відповідач просив врахувати ті обставини, що зобов'язання було виконане підприємством в повній мірі, що не заперечується позивачем та підтверджено матеріалами справи; щодо наслідків порушення зобов'язання - то документи, надіслані підприємству та надані до суду не містять інформації та доказів про настання тяжких наслідків або понесення збитків замовником чи іншими учасниками господарських правовідносин внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання підприємством; щодо поведінки винної сторони, то підприємство вживало всі необхідні заходи для запобігання прострочення строків виконання. Крім того, відповідач вказував, що несвоєчасна поставка товару за договором є винятковим випадком.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, відповідач згідно з актами технічного приймання товару від 17.10.2015 та 06.11.2015 здійснив поставку позивачу товар (авіаційні шини 610*185М1А) у кількості та якості передбачених договором.

Однак, в силу п. 5.1 договору, товар постачається у строк 120 діб з дати укладання цього договору включно, тобто до 09.10.2015.

Таким чином, з наданих позивачем доказів вбачається недотримання відповідачем договірних правовідносин в частині дотримання строків поставки.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо поставки продукції, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення, в розмірі 146 381,32 грн. за період з 10.10.2015 по 16.10.2015, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за ненадання звітних документів у термін, за який здійснено попередню оплату в розмірі 141 935,98 грн. за період з 10.10. 2015 по 16.10.2015.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення зобов'язань щодо якості (комплектності) поставленого товару, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару.

За порушення строків постачання товару з вини постачальника понад строки, визначені договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вказаної вартості. У разі безпідставної відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості непоставленого товару.

У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання звітних документів (акту технічного приймання товару) у термін, на який здійснено попередню оплату, що підтверджують факт виконання коштів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невикористаних коштів.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2009 у справі № 8/411/08.

Частиною 2 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2011 у справі №11/446, за умови чіткого визначення у законі уніфікованого розміру штрафних санкцій для правовідносин, пов'язаних з виконанням державного контракту, та відсутності встановлення сторонами іншого розміру штрафних санкцій, підлягають до застосування санкції у розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, для застосування вказаної норми суттєвим є встановлення лише факту того, що в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та пені надано сторонам статтею 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А тому, як вірно вказав суд першої інстанції, п.7.2 договору відповідає нормам чинного законодавства.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1% вартості товару в розмірі 146 381,32 грн. за період з 10.10.2015 по 16.10.2015, та пені в розмірі 141 935,98 грн. за період з 10.10.2015 по 16.10.2015 є обґрунтованими.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в ході розгляду спору заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке мотивоване тим, що сума штрафних санкцій є надмірно великою, та несвоєчасна поставка товару за договором є винятковим випадком. Також клопотання обґрунтоване відсутністю збитків у Міністерства оборони України та інших учасників господарських відносин, повним виконанням зобов'язання, а також тим, що порушення законодавства про закупівлю з боку Міністерства оборони України також вплинуло на терміни виконання підприємством своїх договірних зобов'язань.

Відповідач також зазначив, що він протягом багатьох років співпрацює з Міністерством оборони України, в тому числі виконує державні оборонні замовлення. Станом на день розгляду даного спору підприємство є виконавцем двох оборонних замовлень. Крім того, станом на день розгляду даного спору підприємство виконує ремонтні роботи військової техніки для Міністерства оборони України, зокрема, ремонт зенітного ракетного комплексу БУК Балаклея та ЗРК С-300, що потребує вкладення значних ресурсів, в тому числі фінансових.

Як наголошував відповідач, в умовах проведення антитерористичної операції діяльність ДП ,,Укроборонсервіс" щодо реалізації товарів та послуг військового призначення є надважливою, тому будь-які фінансові втрати, в тому числі на виплату штрафних санкцій Міністерству оборони України, можуть погіршити фінансовий стан підприємства та унеможливити своєчасне та якісне виконання договірних зобов'язань з модернізації, реалізації та ремонту військової техніки.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснено в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У випадку нарахування пені, яка є завищеною, та не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право їх зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові кошти як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач вказує, зокрема, на те, що повністю виконав зобов'язання перед позивачем, прострочення виконання є незначним, та збитки, спричинені несвоєчасним виконанням зобов'язання відсутні.

При вирішенні питання про зменшення пені місцевий господарський суд правомірно врахував, що прострочення виконання зобов'язання було незначним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку слід врахувати ступінь виконання зобов'язання, а саме його повне виконання, залежність термінів поставки від виконання зобов'язань контрагентами, вжиття відповідачем заходів щодо продовження строків поставки, а саме, письмові звернення до позивача з проханням укласти додаткові угоди щодо продовження строків поставки з поважних причин, відсутність в матеріалах справи доказів наявності у позивача збитків, спричинених несвоєчасним виконанням відповідачем поставки.

З огляду на зазначене, враховуючи причини та ступінь неналежного виконання зобов'язання відповідачем, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено належну до стягнення пеню на 50% та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 144 158,65 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2016 у справі № 910/13639/16 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/13639/16 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.О. Хрипун

В.В. Сулім