Постанова № 65705611, 29.03.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.03.2017 року справа №908/2452/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Мартюхіна Н.О. Сгара Е.В., Малашкевич С.А. не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької областівід19 жовтня 2016 року у справі№908/2452/16 (суддя Колодій Н.А.)за позовом:Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ Запорізької області до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Бердянськ Запорізької області прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.10.2016 року у справі №908/2452/16 позовні вимоги Бердянської міської ради Запорізької області (далі за текстом - Бердянська міська рада, Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4, Відповідач) задоволено повністю, зобов'язано ФОП ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності в м. Бердянськ Запорізької області.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки комунальної власності.

Відповідач - ФОП ОСОБА_4 не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2016 року у справі №908/2452/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Бердянської міської ради.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки на переконання ФОП ОСОБА_4 його, як відповідача у даній справі не було повідомлено належним чином про розгляд справи у зв'язку із чим він як заінтересована сторона не мав можливості подати відповідні докази, на яких ґрунтуються його заперечення.

Апелянт стверджує, що відсутність продовженого паспорту прив'язки, відповідно до якої ним можливо використовувати спірний літній майданчик, пов'язана не з його діями, а з бездіяльністю позивача, оскільки ним, як законним користувачем спірної земельної ділянки, неодноразово складались відповідні документи для розміщення літнього майданчику - тимчасової споруди, але до теперішнього часу Бердянською міською радою не вирішено дане питання по суті. Так, апелянт зазначає, що він звертався до заступника міського голови Бердянської міської ради на що останній в усній формі неодноразово зазначав про позитивне вирішення цього питання.

Крім того, відповідач вказав про неможливість вирішення аналогічного питання по розміщенню літніх майданчиків біля своїх кафе не лише ним, але й іншими підприємцями у м. Бердянськ, що, на його думку, підтверджується ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 17.08.2016 року у справі №310/5530/16-к, якою зобов'язано Бердянський відділ поліції ГУ НП в Запорізькій області внести відомості про скоєння кримінального правопорушення за фактом вимагання з боку посадових осіб виконкому міської ради неправомірної вигоди у розмірі 500000,00 грн. за дозвіл на здійснення підприємницької діяльності на літньому майданчику.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2017 року визначено наступний склад суду: Склярук О.І. - головуючий (суддя-доповідач), судді Ушенко Л.В., Агапов О.Л.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.01.2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.01.2017 року о 10 год. 00 хв.

24.01.2017 року через канцелярію суду від Бердянської міської ради Запорізької області надійшов відзив, в якому позивач вказав про безпідставність доводів відповідача у зв'язку із чим просив залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2016 року у справі №908/2452/16 просив залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №155 від 30.01.2017 року через неможливість головуючого судді Склярук О.І. продовжувати розгляд справи у зв'язку із перебуванням у відпустці на день слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2452/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), Сгара Е.В., Малашкевич С.А.

30.01.2017 року через канцелярію суду від ФОП ОСОБА_4 надійшла заява, в якій відповідач вказав про неможливість забезпечити явку представника в судове засідання 31.01.2017 року, у зв'язку із чим просив суд відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 01.03.2017 року о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 29.03.2017 року о 14 год. 20 хв.

29.03.2017 року в судове засідання апеляційної інстанції представники позивача та відповідача з'явились. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї ст. передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що на підставі Розпорядження міського голови м. Бердянськ "Про створення робочої комісії з обстеження території ярмарку "Курортний сезон-2016" від 01.07.2016 року за №265-р, створеною комісію, якою 05.07.2016 року було встановлено, що ФОП ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 біля міні-маркету "ІНФОРМАЦІЯ_1" встановлено літній майданчик розмірами 6,37*6,14 метрів, по периметру майданчику установлено металевий каркас, дах якого накритий прогумленою тканиною жовтого кольору (навіс). На території літнього майданчику розташовано 3 столи зі стільцями. Комісією складено Акт обстеження літнього майданчику.

Відповідно до листа управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Бердянської міської ради від 17.08.2016 року за №455/03 інформація щодо оформлення паспорту прив'язки ФОП ОСОБА_4 по вул. Горького, 47 у 2016 році - відсутня.

Земельна ділянка, на якій знаходиться літній майданчик, не перебуває у оренді або приватній власності відповідача - ФОП ОСОБА_4, рішень щодо передачі у власність або користування відповідачу вказаної земельної ділянки Бердянською міською радою не приймалось.

Демонтаж тимчасових споруд (літнього майданчику) по АДРЕСА_2, ФОП ОСОБА_4 не виконано.

Оскільки позивач вважає, що зазначена земельна ділянка комунальної власності самовільно використовується відповідачем у зв'язку із встановленням тимчасової споруди у вигляді металевого каркасу, дах якого накритий прогумленою тканиною жовтого кольору (навіс), а розпорядник земельної ділянки в особі міської ради не має можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, чим порушується гарантоване Конституцією України право органу місцевого самоврядування розпоряджатися своїм майном (землею) Бердянська міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області із відповідним позовом до ФОП ОСОБА_4 із вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення.

Господарський суд першої інстанції при розгляді вищевказаних вимог дійшов висновку, що відповідач - ФОП ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку комунальної власності загальною площею 39,11 м2 у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіряючи законність винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає порушень норм законодавства судом, а відтак і підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Перелік способів захисту прав визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ч. 5 ст. 16 вказаного вище Закону, від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Міська рада має виключну компетенцію в сфері розпорядження землею.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного Кодексу України, до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, позивачем у даній справі є Бердянська міська рада Запорізької області.

Відповідно до п. 3 та 5 Розпорядження міського голови м. Бердянськ від 09.02.2016 року за №46р "Про організацію проведення ярмарки "Курортний сезон-2016", міським головою визначено для проведення ярмарку "Курортний сезон-2016" наступні місця проведення виставково-ярмаркових заходів: в Центральній частині міста по пр. Леніна (в даний час пр. Азовський) (від пр. Перемоги до Приморської площі), на Приморській площі, по вул. Горького (від пр. Праці до вул. Першотравневої) згідно зі схемою (п. 3).

На час проведення ярмарку "Курортний сезон-2016" розміщення тимчасових споруд за паспортами прив'язки в місцях, що визначені схемою розміщення ярмаркових об'єктів, не проводиться (п. 5).

Згідно із п. 5 рішення Бердянської міської ради від 28.04.2016 року за №34 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська", паспорти прив'язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що оформлено до набрання чинності "Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Бердянська" (далі за текстом - Положення), затвердженого цим рішенням, втрачають чинність. В разі необхідності розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (далі за текстом - ТС) по паспорту прив'язки ТС, що втратив чинність, суб'єкти господарювання можуть оформити новий паспорт прив'язки ТС у встановленому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року за №244 Порядку та згідно з Положенням, що затверджено цим рішенням.

Як свідчить наданий до матеріалів цієї справи позивачем лист Управління земельних відносин виконавчого комітету Бердянської міської ради від 15.08.2016 року №0811-16, земельна ділянка, на якій знаходиться літній майданчик, не перебуває в оренді або приватній власності ФОП ОСОБА_4, рішень щодо передачі у власність або користування ФОП ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки Бердянською міською радою не приймалось.

Відповідно до п. 2.30. Порядку, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Розглядаючи вказану справу по суті суд апеляційної інстанції враховує, що демонтаж тимчасових споруд (літнього майданчику) по АДРЕСА_2, ФОП ОСОБА_4 не виконано, оскільки доказів зворотнього відповідачем не надано.

Земельна ділянка, на якій знаходиться літній майданчик, не перебуває в оренді або приватній власності відповідача - ФОП ОСОБА_4, рішень щодо передачі у власність або користування відповідачу вказаної земельної ділянки Бердянською міською радою не приймалось, оскільки доказів зворотнього сторонами суду не надано.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У ст. 123 Земельного кодексу України законодавцем передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Вбачається, що даною статтею встановлено строки розгляду звернення особи, зацікавленої в отриманні в користування земельної ділянки, строки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його (проекту) погодження.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 Земельного кодексу України).

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Визначення терміну "самовільне зайняття земельних ділянок" наведене в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", згідно з якою самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Водночас, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або не уповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Відповідно до акту обстеження літнього майданчику від 05.07.2016 року вбачається порушення відповідачем ст. 126 Земельного кодексу України та наявні ознаки самовільного зайняття земельних ділянок.

В свою чергу вказаний акт обстеження літнього майданчику, який складений уповноваженою комісією Бердянської міської ради, у встановленому п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України порядку не був оскаржений ФОП ОСОБА_4 та не визнаний недійсним.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач - ФОП ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку комунальної власності загальною площею 39,11м2.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановлені судом обставини відповідачем не спростовані, оскільки ФОП ОСОБА_4 до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що він на законних підставах користується земельною ділянкою та/або звільнив самовільно зайняту земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки встановлені обставини самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем - ФОП ОСОБА_4, свідчать про відсутність у відповідача правових підстав для користування земельною ділянкою, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення вимог позову є правомірними.

Доводи апелянта щодо неналежного повідомлення місцевим господарським судом про розгляд справи не приймаються до уваги, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи поштовим конвертом із штрихкодовим ідентифікатором за №6900115464364 та відміткою працівника відділення ДП "Укрпошта" про повернення поштового відправлення за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Так, відповідно до п. 2.6.7. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року за №28 процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу у відповідності до вимог ГПК України.

Відповідно до п. 2.6.15. визначеної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як вбачається зі штампу вихідної кореспонденції, що міститься на зворотному боці ухвали господарського суду Запорізької області від 21.09.2016 року, вказаний процесуальний документ був направлений всім учасникам справи (в тому числі ФОП ОСОБА_4 за адресою:71100, АДРЕСА_1) відповідно до вимог ст. 64 ГПК України, якою унормовано, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним у позовній заяві особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Що стосується доводів ФОП ОСОБА_4 про наявність в нього правових підстав для користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Доказів наявності у відповідача документів, що посвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою, та доказів, що підтверджують звернення відповідача до позивача, як органу місцевого самоврядування, уповноваженого передавати у власність або користування спірну земельну ділянку, з клопотанням про оформлення речового права на неї або доказів вжиття відповідачем інших заходів, спрямованих на оформлення його прав на спірну земельну ділянку, матеріали справи не містять та апелянтом не надано.

Водночас, надані апелянтом докази наявності у відповідача законних підстав для користування орендованим приміщенням (кафе і магазином) за адресою АДРЕСА_2 докази капітального ремонту вказаного приміщення, в тому числі договір підряду на виконання робіт по обладнанню літнього майданчику для обслуговування кафе і магазину, докази сплати благодійних внесків для розвитку інфраструктури м. Бердянська не можуть свідчити про наявність у ФОП ОСОБА_4 права на користування спірною земельною ділянкою комунальної власності, яка у встановленому законом порядку не надавалась в користування органом місцевого самоврядування.

При цьому, обставини та матеріали справи свідчать, що саме за ініціативою органу місцевого самоврядування, до компетенції якого входить можливість надання земельних ділянок комунальної власності, на підставі відповідного Розпорядження, було створено уповноважену робочу комісію, якою й було встановлено порушення відповідача, що відобразилось у самовільному зайнятті земельної ділянки та як наслідок фіксації такого порушення із складенням відповідного акту, який в свою чергу ФОП ОСОБА_4 у встановленому Законом порядку не оскаржувався.

В той же час, статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України ).

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2016 року у справі №908/2452/16 підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Бердянськ Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2016 року у справі №908/2452/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2016 року у справі №908/2452/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді Е.В. Сгара

С.А. Малашкевич