Рішення № 65705605, 30.03.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2017 р. Справа № 926/454/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" м. Чернівці

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Черкаси

Про визнання договору №1 Б від 04.01.2015 року недійсним

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 керівник

Від відповідача: ОСОБА_3 представник (дов. від 12.07.2016 р.)

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" м. Чернівці 07.02.2017 року звернулося з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Черкаси про визнання договору про надання бухгалтерських послуг №1 Б від 04.01.2015 року недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 04.01.2015 року між сторонами був укладений договір №1 Б про надання бухгалтерських послуг. Відповідно до умов договору позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобовязання з надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання звітності в порядку, обсязі та на умовах визначених цим договором. Однак, позивач посилається на те, що даний договір не виконувався, тому просить визнати його недійсним, оскільки він є фіктивним.

Ухвалою суду від 08.02.2017 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.02.2017 року.

У судовому засіданні, 21.02.2017 року, оголошено перерву до 28.02.2017 року.

У своєму відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що до спірного договору не може бути застосовано ст. 234 ЦК України, оскільки всі доводи про фіктивність укладення договору №1 Б про надання бухгалтерських послуг від 04.01.2015 року спростовуються матеріалами справи.

У своїх доповненнях до позовної заяви від 28.02.2017 року позивач зазначає, що даного договору не існувало в природі до 2016 року.

У судовому засіданні, 28.02.2017 року, оголошено перерву до 02.03.2017 року.

Ухвалою суду від 02.03.2017 року позивачу відмовлено у клопотанні про витребування документів з матеріалів справи №926/2005/16 та у клопотанні про призначення судом технічної експертизи і відкладено розгляд справи на 16.03.2017 року.

Ухвалою суду від 16.03.2017 року за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 30.03.2016 року.

До початку судового засідання, яке відбулося 30.03.2017 року від сторін надійшли заяви про витребування додаткових доказів, а саме:

від позивача про витребування від відповідача всієї первинної документації ТОВ "ЧМЖК", як доказ виконання договірних зобовязань;

від відповідача про витребування від позивача рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЧМЖК" про реорганізацію останнього.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

З аналізу вищевказаної норми права, вбачається, що при поданні клопотання про витребовування доказів сторона повинна зазначити ряд обставин, яких є чотири, за наявності яких клопотання підлягає до задоволення.

Всупереч положенням ст. 38 ГПК України, не обгрунтувано та не подано доказів неможливості отримання сторонами вказаних документів самостійно.

За таких обставин, суд розглянувши клопотання сторін про витребування доказів, заслухавши позиції представників сторін, дійшов висновку, що відсутні підстави для їх задоволення.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.03.2017 року, позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі, в свою чергу відповідач підтримав свої заперечення викладені у письмовому відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" (замовник), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту, і фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання бухгалтерських послуг № 1 Б (далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобовязання з надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання звітності в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.2.1. договору виконавець бере на себе зобовязання щодо надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання звітності:

забезпечення дотримання на підприємстві замовника встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій замовника;

організація бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності замовника;

забезпечення раціональної організації обліку й звітності на підприємстві замовника;

організація обліку коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, що надходять до підприємства замовника, своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з їх рухом, облік витрат виробництва й обігу, результатів господарсько-економічної діяльності підприємства, а також фінансових, розрахункових та кредитних операцій;

забезпечення контролю за законністю, своєчасністю й правильністю оформлення фінансових документів;

складання економічно обґрунтованих звітних калькуляцій собівартості продукції (робіт, послуг);

забезпечення правильного нарахування й перерахування податків і зборів (податкових платежів), вкладів на соціальне страхування, коштів на фінансування капітальних вкладів, заробітної плати робітників та інших виплат і платежів, погашення в установлені строки заборгованості за позиками;

здійснення контролю за дотриманням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків та платіжних зобов'язань; витрачання фонду заробітної плати;

забезпечення своєчасного складання бухгалтерської та податкової звітності на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, подання їх в установленому порядку відповідних органів;

здійснення контролю за зміною рахунків, на які перераховуються податкові збори (обовязкові платежі);

Відповідно до п.2.2. договору при наданні послуг за цим договором виконавець зобовязується:

забезпечувати таку якість надаваних послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до аналогічних послуг;

дотримуватися визначених замовником ділових принципів, стратегії і тактики ведення бізнесу;

виконувати чесно й сумлінно обов'язки, передбачені цим договором, вчасно й точно виконувати розпорядження замовника, дотримуватися вимог нормативних актів і нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, та іншої конфіденційної інформації, передбачених чинним в Україні законодавством та локальними актами замовника;

усувати допущені відхилення від умов цього договору або недоліки у наданих послуг що погіршують їх результати.

У свою чергу, п.2.3 договору прописано, що замовник зобов'язується:

надавати виконавцю документи, необхідні йому для виконання передбачених цим договором обовязків;

оплатити надані за цим договором послуги.

Вартість послуг виконавця становить 5000 грн. без ПДВ за місяць (п.3.1. договору).

Термін оплати: протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п.4.1. договору).

Виконавець зобовязаний в термін до 5 календарних днів інформувати замовника про надання послуг у поточний період (п.5.1. договору).

Здача приймання наданих послуг здійснюється сторонами щомісячно за актом здачі приймання виконаних робіт до 5 числа місяця наступного за звітнім (п.6.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 01.01.2016 року (п.7.1. договору), однак може бути пролонгований за згодою сторін (п.7.2. договору).

Представник ТОВ "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" зазначив, що є всі підстави вважати, що даний договір не виконувався сторонами.

Однак, відповідач не погоджується із твердженнями позивача посилаючись на те, що сторонами були підписані акти приймання передачі та подана податкова звітність, отже дане твердження посвідчує факт виконання послуг.

Таким чином, укладений між сторонами договір був спрямований на настання реальних правових наслідків та виконувався відповідно до його умов.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), договір є обовязковим для виконання сторонами, а зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 цієї статті визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Згідно пункту 2.1 Постанови №11 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі Постанова №11) правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України, ст. ст. 207, 208 ГК України.

Відповідно до п.2.5.2 Постанови №11 необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та ст. 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (ч.2 ст. 207 ГК України) і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку.

За змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Тобто вчинення фіктивного правочину характеризується тим, що сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені таким правочином та відсутністю його правової мети.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.3.11. Постанови №11 фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, оспорюваний договір №1 Б від 04.01.2015 року підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками юридичних осіб, тобто на момент укладення договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та бажали настання цивільних прав та обов'язків.

Судом також встановлено, що акти приймання передачі бухгалтерських послуг №01 від 02.02.2015 року, №02 від 02.03.2015 року, №03 від 01.04.2015 року, №04 від 06.05.2015 року, №05 від 01.06.2015 року, №06 від 01.07.2015 року, №07 від 01.08.2015 року, №08 від 01.09.2015 року, №9 від 01.10.2015 року за договором №1 Б від 04.01.2015 року, підписані директором ТОВ "ЧМЖК" ОСОБА_4 та скріплені печаткою юридичної особи, а також містять посилання на те, що сторони претензій одна до одної не мають. Даними актами посвідчено фактичне виконання бухгалтерських послуг згідно договору №1 Б від 04.01.2015 року, в підтвердження виконаних робіт відповідачем також подано копії податкової звітності за 2015 рік. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2011 2015 років між ТОВ "Чернівецький МЖК" та ФОП ОСОБА_1 існували трудові відносини.

Позивач не довів відсутність у директора ТОВ "Чернівецький МЖК" ОСОБА_4 на січень 2015 року повноважень на підписання договору про надання бухгалтерських послуг з ФОП ОСОБА_1

Матеріалами справи також не доведено твердження відповідача, що підписи ОСОБА_4 на договорі і актах приймання передачі наданих консультаційних послуг є підробленими, а документи складені "заднім" числом після звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що договір №1 Б від 04.01.2015 року був спрямований на настання реальних правових наслідків та виконувався сторонами відповідно до його умов, отже не є фіктивним, відтак в задоволенні позову позивачу слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у звязку з відмовою в задоволенні позову витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 03.04.2017 року.

Суддя С.М. Гушилик