Постанова № 65705573, 30.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017 року Справа № 904/11152/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник ( дов. від 31.12.2016 р. № 12/16-006119 )

від відповідача: ОСОБА_2 представник ( дов. від 22.11.2016 р. № 14-458юр )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017 р. у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод",

м. Полтава

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг",

м. Кривий Ріг

про стягнення 69 611,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017 р. у справі № 904/2743/16 ( суддя Ніколенко М. О. ) позовні вимоги задоволено - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" пеню в розмірі 56 575,43 грн., 3% річних в розмірі 3 866,84 грн., втрати від інфляції в розмірі 9 169,38 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Не погодившись з даним рішенням, публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" зазначає на те, що господарський суд Дніпропетровської області, дійшов помилкового висновку в розрізі належної доказової складової, в обґрунтування позовних вимог. Так, Скаржник вважає, що ненадання зі сторони ПАТ «ПТМЗ» Покупцю документів згідно переліку, передбачено п. 3.6. Договору надання яких є передумовою виконання Покупцем обов'язку з оплати вартості поставленої продукції, не призводить до прострочення Боржника ( ПАТ «АМКР» ) та унеможливлює застосування до нього будь-яких правових наслідків порушення зобов'язання, в тому числі будь-яких заходів відповідальності (нарахування 3 % річних та інфляційних втрат ), а також застосування заходів забезпечення зобов'язання ( нарахування пені ), що свідчить про безпідставність позовних вимог ПАТ «ПТМЗ» та є належною та достатньою правовою підставою для відмови в їх задоволенні.

Позивач вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх істотних обставин, що мають відношення до даної справи, а апеляційна скарга Відповідача є такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що рахунок-фактура, на відсутності якого наголошує Відповідач, лише є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України. Тому, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обовязку сплатити вартість отриманої продукції.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2017 р. у справі № 904/11152/16, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 30.03.2017 р.

У судовому засіданні проведеному 30.03.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" ( Продавець ) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" ( Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу № 1454, відповідно до умов якого, Продавець зобовязується поставити і передати у власність Покупця продукцію відповідно до специфікацій, узгоджених до договору, а Покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Згідно п. п. 2.1, 2.2 договору, орієнтована вартість договору складає 500 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Загальна вартість продукції за договором складається з суми вартості всіх партій продукції по всім специфікаціям до даного договору.

П. 4.1. Договору встановлено, що оплата Продукції Покупцем здійснюється в національній валюті України по банківських реквізитах Продавця, зазначених у Договорі.

Оплата Продукції, поставленої на склад Покупця, здійснюється після надання відповідного оригіналу рахунку у терміни, узгоджені Сторонами у відповідних специфікаціях до Договору.

Відповідно до п. 10.4 договору, він вступає в дію з 16.02.2015 р. і діє по 31.12.2015 р. або до належного виконання сторонами своїх зобовязань по даному договору, в залежності від того, яка в казаних подій настане раніше.

Ст. 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору та Специфікації № 3 від 07.10.2015 р., Позивач виготовив та поставив ( за видатковою накладною № 2038 від 10.11.2015 р. ) на адресу Відповідача продукцію в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у Специфікації № 3. Загальна вартість продукції, яка була передана Відповідачу склала 60 212,16 грн.

У Специфікації №3 від 07.10.2015р. сторони погодили що оплата за продукцію повинна бути здійснена протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

Оскільки, продукція була передана Позивачем Відповідачу 10.11.2015 р., то, відповідно, оплата повинна була бути здійснена у термін до 15.11.2015 р.

Відповідач, фактично сплатив вартість отриманої продукції за Специфікацією № 3, лише 01.12.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 01.12.2015 р., чим допустив порушення строків оплати отриманої продукції.

На виконання умов Договору та Специфікації № 4 від 24.11.2015 р. Позивач виготовив та поставив ( за видатковою накладною № 2213 від 01.12.2015 р. ) на адресу Відповідача продукцію в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в Специфікації № 4. Загальна вартість продукції, яка була передана Відповідачу, склала 57 798,00 грн.

У Специфікації № 4 від 24.11.2015 р. сторони погодили, що оплата за продукцію повинна бути здійснена протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

Оскільки, продукція була передана Позивачем Відповідачу 01.12.2015 р., то, відповідно, оплата повинна була бути здійснена у термін до 06.12.2015 р.

Відповідач фактично сплатив вартість триманої продукції за Специфікацією № 4 лише 13.01.2016 р., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 13.01.2016 р., чим допустив порушення строків оплати отриманої продукції.

На виконання умов Договору та Специфікації № 5 від 24.11.2015 р., Позивач виготовив та поставив ( за видатковою накладною № 2216 від 01.12.2015 р. ) на адресу Відповідача продукцію в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в Специфікації № 5. Загальна вартість продукції, переданої Відповідачу, склала 2 401,20 грн.

У Специфікації № 5 від 24.11.2015 р. сторони погодили, що оплата за продукцію повинна бути здійснена протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

Оскільки, продукції була передана Відповідачу 01.12.2015 р., то, відповідно, оплата повинна була бути здійснена у термін до 06.12.2015 р.

Відповідач фактично сплатив вартість отриманої продукції за Специфікацією № 5 лише 13.01.2016 р., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 13.01.2016 р., чим допустив порушення строків оплати отриманої продукції.

На виконання умов Договору та Специфікації № 6 від 26.11.2015 р., Позивач виготовив та поставив ( за видатковою накладною № 2287 від 15.12.2015 р. ) на адресу Відповідача продукцію в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у Специфікації № 6. Загальна вартість продукції, переданої Відповідачу, склала 972 000,00 грн.

У Специфікації № 6 від 26.11.2015 р., сторони погодили, що оплата за продукцію повинна бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

Оскільки, продукція була передана Відповідачу 15.12.2015 р., то, відповідно, оплата повинна була бути здійснена у термін до 26.12.2015 р.

Відповідач сплатив повну вартість отриманої продукції за Специфікацією № 6 лише 16.02.2016 р., чим допустив порушення строків оплати отриманої продукції.

На виконання умов Договору та Специфікації № 7 від 26.11.2015 р., Позивач виготовив та поставив ( за видатковою накладною № 2289 від 15.12.2015 р. ) на адресу Відповідача продукцію в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у Специфікації № 7. Загальна вартість продукції, переданої Відповідачу, склала 108 000,00 грн.

У Специфікації № 7 від 26.11.2015 р., сторони погодили, що оплата за продукцію повинна бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

Оскільки, продукція була передана Відповідачу 15.12.2015 р., то, відповідно, оплата повинна була бути здійснена у термін до 26.12.2015 р.

Відповідач фактично сплатив вартість отриманої за Специфікацією № 7 продукції лише 05.01.2016 р., що підтверджується платіжним дорученням № 600000207 від 05.01.2016 р., чим допустив порушення строків оплати отриманої продукції.

На виконання умов Договору та Специфікації № 8 від 02.02.2016 р., Позивач виготовив та поставив ( за видатковою накладною № 172 від 10.02.2016 р. ) на адресу Відповідача продукцію в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у Специфікації № 8. Загальна вартість продукції, переданої Відповідачу, склала 52 920,00 грн.

У Специфікації № 8 від 02.02.2016 р. сторони погодили, що оплата за продукцію повинна бути здійснена протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

Оскільки, продукція була передана Відповідачу 10.02.2016 р., то відповідно, оплата повинна була бути здійснена у термін до 15.02.2016 р.

Відповідач фактично сплатив вартість отриманої за Специфікацією № 8 продукції лише 23.02.2016 р., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_3 від 23.02.2016 р., чим допустив порушення строків оплати отриманої продукції.

На виконання умов Договору та Специфікації № 9 від 09.03.2016 р., Позивач виготовив та поставив ( за видатковою накладною № 826 від 20.05.2016 р. ) на адресу Відповідача продукцію в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у Специфікації № 9. Загальна вартість продукції, переданої Відповідачу, склала 54 000,00 грн.

У Специфікації № 9 від 09.03.2016 р. сторони погодили, що оплата за продукцію повинна бути здійснена протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

Оскільки, продукція була передана Відповідачу 20.05.2016р., оплата повинна була бути здійснена в термін до 25.05.2016 р.

Відповідач фактично сплатив вартість отриманої за Специфікацією № 9 продукції лише 07.06.2016 р., що підтверджується платіжним дорученням № 600018441 від 07.06.2016 р., чим допустив порушення строків оплати отриманої продукції.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, Відповідач порушив умови договору і прострочив оплату вартості отриманого товару ( разом з тим, станом на день розгляду справи заборгованість за основною сумою відсутня ).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати, Продавець має право вимагати, а Покупець за вимогою Продавця сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату виникнення зобовязання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення оплати., яка діяла на дату виникнення зобовязання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення.

На підставі п. 7.2 договору, Продавцем заявлено вимогу про стягнення з Покупця суму пені у розмірі 56 575,43 грн. згідно наступного розрахунку: за специфікацією № 3 від 07.10.2015 р. за період з 23.11.2015 р. по 30.11.2015 р.; за специфікацією № 4 від 24.11. 2015 р. за період з 08.12.2015 р. по 12.01.2016 р.; за специфікацією № 5 від 24.11.2015 р. за період з 08.12.2015 р. по 12.01.2016 р.; за специфікацією № 6 від 26.11.2015 р. за періоди: з 26.12.2015 р. по 19.01.2016 р., з 20.01.2016 р. по 25.01.2016 р., з 26.01.2016 р. по 01.02.2016 р., з 02.02.2016 р. по 08.02.2016 р.; з 09.02.2016 р. по 15.02.2016 р.; за специфікацією № 7 від 26.11.2015 р.за період з 26.12.2015 р. по 04.01.2016 р.; за специфікацією № 8 від 02.02.2016 р. за період з 16.02.2016 р. по 22.02.2016 р.; за специфікацією № 9 від 09.03.2016 р. за період з 26.05.2016 р. по 06.06.2016 р.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність здійсненого Позивачем розрахунку пені вимогам чинного законодавства, та дійсним обставинам справи.

Також, Позивач заявив вимогу про стягнення з Відповідача суму 3 % річних у розмірі 3 866,84 грн. згідно наступного розрахунку: за специфікацією №3 від 07.10. 2015р. за період з 23.11. 2015р. по 30.11. 2015р.; за специфікацією №4 від 24.11. 2015р. за період з 08.12. 2015р. по 12.01.2016р.; за специфікацією №5 від 24.11. 2015р. за період з 08.12. 2015р. по 12.01. 2016р.; за специфікацією №6 від 26.11. 2015р. за періоди: з 26.12. 2015р. по 19.01. 2016р., з 20.01. 2016р. по 25.01. 2016р., з 26.01. 2016р. по 01.02. 2016р., з 02.02. 2016р.по 08.02. 2016р.; з 09.02. 2016р. по 15.02. 2016р.; за специфікацією №7 від 26.11. 2015р. за період з 26.12. 2015р. по 04.01. 2016р.; за специфікацією № 8 від 02.02. 2016 р. за період з 16.02.2016 р. по 22.02.2016 р.; за специфікацією № 9 від 09.03. 2016 р. за період з 26.05.2016 р. по 06.06.2016 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Крім того, Позивач заявив до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 9 169,38 грн.: за специфікацією № 4 від 24.11. 2015 р. за період з 08.12.2015 р. по 12.01.2016 р.; за специфікацією № 5 від 24.11.2015 р. за період з 08.12.2015 р. по 12.01.2016 р.; за специфікацією № 6 від 26.11.2015 р. за періоди: з 26.12.2015 р. по 19.01.2016 р.

Про відповідність фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, зазначив господарський суд і розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача означеної заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що судом встановлено факт поставки товару, а підписання сторонами накладних, свідчить про виникнення у Відповідача обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідно до умов договору. Таким чином, наявність або відсутність рахунку - фактури не звільняє Відповідача від обовязку сплатити вартість отриманої продукції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги Відповідача, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують вказаного вище висновку місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Колегія суддів не приймає уваги доводи скаржника, що не надання на адресу ПАТ «АМКР»: оригіналу рахунку на оплату поставленого Товару/Продукції та повного пакету документів є підставою для звільнення Покупця від відповідальності, оскільки кожна із специфікацій, які були укладені між Сторонами у межах Договору, і які є предметом розгляду даної справи ( специфікації № № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ) містять положення про чітко встановлені строки оплати продукції, кожен з яких починав свій відлік з моменту передачі Позивачем на користь Відповідача відповідної партії Товару. Рахунок-фактура, на відсутності якого наголошує Відповідач, лише є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України. Тому, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обовязку сплатити вартість отриманої продукції ( вказана правова позиція також знайшла своє підтвердження відображення в постанові ВСУ від 29.09.2009 р. під час розгляду справи № 37/405 ).

Отже, враховуючи, що у момент укладення Договору, Сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, передбачених чинним законодавством України, конкретизувавши такі умови у специфікаціях № № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до нього, з огляду на той факт, що Відповідачем жодного разу не ставилось питання про належність та відповідність поставленої продукції умовам Договору ( у т. ч. щодо виконання п. 3.6-3.7. Договору), твердження Відповідача про відсутність факту прострочення термінів оплати отриманої продукції, з огляду на відсутність підтвердження передачі рахунку-фактури, є безпідставним та необгрунтованим.

З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017 року у справі № 904/11152/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 03.04.2017 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.С. Євстигнеєв

СуддяВ.О. Кузнецов