Ухвала суду № 65705276, 03.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"03" квітня 2017 р.

Справа № 916/723/17

За позовом: публічного акціонерного товариства „Одестеплокомуненерго”

до відповідача: комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго”

про визнання частково недійсним договору, зобов’язання вчинити певні дії та усунення перешкод у користуванні майном.

В провадженні господарського суду Одеської області знаходится справа №916/723/17 за позовом публічного акціонерного товариства „Одестеплокомуненерго” до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” , про визнання пп. 9 п. 1.2 акта 1088 Ю від 12.12.2013р. розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком №7 до договору про постачання електричної енергії №9 від 01.07.2008р., укладеного між комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” та публічним акціонерним товариством „ЕК Одесаобленерго” недійсним; зобов’язання комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” виключити з балансу ТП 4254, інв. №3045001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27; заборонити комунальному підприємству „Теплопостачання міста Одеси” використовувати ТП 4254, інв. №3045001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27.

В обґрунтування заявлених позовних вимог публічне акціонерне товариство „Одестеплокомуненерго” посилається на факт незаконного використання комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” у власній господарській діяльності трансформаторної підстанції ТП 4254, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27.

29.03.2017р. на адресу суду надійшла заява (вх. №2-1757/17) позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, у відповідності до якої публічне акціонерне товариство „Одестеплокомуненерго” просить суд терміново без проведення судового засідання та виклику представників сторін розглянути подану заяву, вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони користування комунальному підприємству „Теплопостачання міста Одеси” трансформаторної підстанції ТП 4254, інвентаризаційний номер 3045001, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27.

За переконанням позивача, необхідність вжиття заходів до забезпечення позову пов’язується із фактом існування реальної та істотної загрози нанесення майну позивача шкоди, а також із фактом його безпідставного використання, оскільки відповідачем вчиняються різного роду дії, спрямовані на порушення права власності публічного акціонерного товариства „Одестеплокомуненерго”.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Приписами ч. ч. 1-3, 10-12 ст. 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26 грудня 2011 року N 16 (з наступними змінами і доповненнями) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26 грудня 2011 року N 16 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, в свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Приписами п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26 грудня 2011 року N 16 визначено, що господарський суд, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що публічним акціонерним товариством „Одестеплокомуненерго” на підтвердження поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не було надано суду жодного доказу, який би свідчив про існування будь-якої загрози нанесення майну позивача шкоди. Окрім того, суд, враховуючи заявлену публічним акціонерним товариством „Одестеплокомуненерго” позовну вимогу про заборону комунальному підприємству „Теплопостачання міста Одеси” використовувати ТП 4254, інв. №3045001, та обраний позивачем вид заходу до забезпечення позову, доходить висновку, що задоволення заяви позивача фактично є тотожним задоволенню однієї із заявлених позовних вимог, правовірність та обґрунтованість задоволення якої підлягає встановленню судом під час розгляду даної справи.

З огляду на викладене, суд не знаходить правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову публічного акціонерного товариства „Одестеплокомуненерго”, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні відповідної заяви.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. № 2-1757/17 від 29.03.2017р.) публічному акціонерному товариству „Одестеплокомуненерго” – відмовити.

Суддя С.П. Желєзна