Ухвала суду № 65705077, 29.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

29.03.2017 Справа № 910/11048/14

За заявою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Агрогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (код ЄДРПОУ 35076670)

про банкрутство

За заявою Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг"

про визнання правочину недійсним

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від заявника Остапова О.В. - представник

Від боржника не з'явилися

Арб. керуючий не з'явився

Від Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Верум» Ващук В.О. - представник

Від ТОВ «Укрлізинг» Тимофєєва О.А. - ліквідатор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/11048/14 за заявою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Агрогаз" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі".

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Огейчук Тетяну Василівну.

Повідомлення про визнання Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" банкрутом оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 03.11.2016 за № 37018.

18.01.2017 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.01.2017 вказану заяви прийнято та призначено до розгляду на 13.02.2017 в межах справи № 910/11048/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі".

09.02.2017 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" про скасування арештів та інших обмежень з нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 відкладено розгляд справи на 15.03.2017 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2017 відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" про скасування арештів та інших обмежень з нерухомого майна.

Крім того, у судовому засіданні 15.03.2017 оголошено перерву до 29.03.2017.

У судовому засіданні 29.03.2017 розглядалась заява Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" про визнання правочину недійсним.

Представник Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" надав пояснення по суті поданої заяви.

Представник заявника заяву Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" підтримав.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" щодо задоволення поданої заяви заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Наведена норма кореспондується з положеннями п.7 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Розглянувши заяву Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" про визнання правочину недійсним, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

17.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є., про що у реєстрі зроблено запис за №2060.

За умовами даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" передало, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" прийняло земельну ділянку площею 1,2282 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Глибоцька сільська рада.

Відповідно до п. д) ч. 2 ст.132 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент вчинення договору купівлі-продажу, угоди повинні містити відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо).

У п.1.3. договору купівлі-продажу зазначено, що цільове призначення земельної ділянки: для ведення підсобного сільського господарства.

З викладеного вбачається, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п.п. б) та г) ст.22 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент вчинення договору купівлі-продажу, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, відповідно:

- сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.08.2016 № 22187004 станом на 17.07.2012, тобто станом на дату вчинення договору купівлі-продажу, вбачається, що основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" було зокрема, 1.11 вирощування зернових культур (окрім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.89 фінансовий лізинг.

Таким чином, земельна ділянка, з огляду на її цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, повинна використовуватися для виробництва сільськогосподарської продукції, яке пов'язане з її вирощуванням.

Відповідно до п.1.6. договору купівлі-продажу, продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" підтвердило, що станом на момент підписання цього договору на вищевказаній земельній ділянці відсутні будь-які забудови.

Водночас дана інформація не відповідає дійсності, адже на Земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке на праві власності належало та досі належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, копія якої міститься в матеріалах справи.

Наявність на земельній ділянці нерухомого майна іншої особи об'єктивно обмежує можливість її використання за цільовим призначенням - для ведення підсобного сільського господарства.

Таким чином, відсутність у договорі купівлі-продажу відомостей про наявність на земельній ділянці будівель свідчить про його невідповідність положенням п. д) 4.2 ст.132 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент вчинення Договору купівлі-продажу, адже відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням у договорі купівлі-продажу не містяться.

Відповідно до п. з) ч.2 ст.132 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент вчинення договору купівлі-продажу, угоди повинні містити також момент переходу права власності на земельну ділянку.

Згідно з ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент вчинення спірного правочину, яка кореспондується з положеннями ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З наведеного вбачається, що в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.

Таким чином, право власності на земельну ділянку могло б перейти до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" за умови набуття ним права власності на існуючі об'єкти нерухомості на цій земельній ділянці.

У відзиві на заяву Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" про визнання правочину недійсним ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" зазначив, що 17.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" було укладено два договори купівлі-продажу, посвідчені нотаріально, а саме: договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер - 3220882200:03:001:0049, площею 1,2282 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільській район, Глибоцька сільська рада та договір купівлі-продажу нерухомого майна: арочна споруда відділення № 1, площею 501,5 кв.м; склад металевий тракторної бригади, площею 303,4 кв.м; газосклад, площею 47,4 кв.м; будинок садоводів, площею 220,9 кв.м, загальною площею 1073, кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Радгоспна, 1. Зазначені об'єкти розташовані на земельній ділянці, площа якої становить - 1,2282 га, кадастровий номер - 3220882200:03:001.0049.

Водночас згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки власник земельної ділянки - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлізинг»; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 85815432208; дата держаної реєстрації - 04.06.2013; згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна власник нерухомого майна - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»; реєстраційний номер нерухомого майна - 3312430; дата державної реєстрації - 26.06.2012.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмовив від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією у тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від правочинів (договорів) боржника, вчинених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо, зокрема, виконання правочину (договору) завдає збитків боржнику або створює умови, що перешкоджають відновленню його платоспроможності.

Згідно абз. 2 ч. 10 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторона правочину (договору) щодо якого прийнято рішення керуючого санацією про відмову від його виконання, має право в тридцяти денний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли через відмову від виконання договору, в провадженні у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 відкрито процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Огейчук Т.В.

Керуючим санацією у відповідності до приписів абз. 1 ч. 10 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в межах тримісячного строку з дня прийняття судом рішення про санацію, 27.06.2016 було прийнято рішення про відмову від договору купівлі-продажу нерухомого майна, про що повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлізинг» в письмовій формі.

Доказів звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» з відповідною заявою про відшкодування збитків, обумовлених відмовою від договору купівлі-продажу нерухомого майна, як це унормовано абз. 2 ч. 10 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлізинг» не надано.

Таким чином, зважаючи на те, що право власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлізинг» не перейшло, дане нерухоме майно станом на день розгляду справи належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", правові підстави для переходу права власності на земельну ділянку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" були відсутні.

Пунктом 3.2. договору купівлі-продажу визначено, що право власності у покупця на земельну ділянку, що відчужується за цим договором, виникає з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Водночас дана умова спірного договору щодо моменту переходу права власності на земельну ділянку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" суперечить приписам п. 3) ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, а також ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України у редакціях, що діяли на момент вчинення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

У пунктах 2.1. та 2.2. договору купівлі-продажу сторони визначили, як обов'язкові, умови договору: ціну та порядок її сплати (розрахунків).

Так, згідно з п. 2.1. договору купівлі-продажу, продаж земельної ділянки вчиняється між сторонами за суму 52 313 грн. 48 коп., які продавець отримав від покупця в момент підписання цього договору.

Відповідно до п. 2.2 даного договору покупець запевняє, що ціна продажу земельної ділянки, що зазначена в п.2.1. договору, повністю його задовольняє. Претензій щодо кількості та якісної характеристики грошових знаків, що передаються за цим договором, у продавця немає.

З наведеного слідує, що сторони спірного правочину визначаючи, як обов'язкову (істотну) умову договору купівлі-продажу, умову про порядок розрахунків, обрали розрахунки за договором готівкою.

Частиною 2 ст.1087 Цивільного кодексу України передбачено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, в ч. 3 означеної статті зазначено, що граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Національний банк України, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.02.2005 № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку", яка діяла на момент вчинення договору купівлі-продажу, встановив граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.3. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі.

Як вбачається з викладеного, ціна в договорі купівлі-продажу значно перевищує суму, допустиму для розрахунків між підприємствами у готівковій формі протягом одного дня.

Таким чином, зміст положень п.п. 2.1. та 2.2. договору купівлі-продажу про порядок розрахунків, які визнані сторонами як обов'язкові (істотні), суперечить приписам постанови Правління Національного банку України від 09.02.2005 № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку", а також п. 2.3. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", які діяли на момент вчинення договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" і Товариство з обмеженою відповідальністю 'Укрлізинг" в особі їх представників мали виходити з того, що умови вказаного договору, у тому числі щодо ціни продажу Земельної ділянки, повинні бути розумними та справедливими.

Відповідно до пп. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.121994 № 334/94-ВР, чинного на дату укладення договору купівлі-продажу, справедливою ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.08.2016 за № 22187021, копія якого міститься в матеріалах справи, станом на 17.07.2012, тобто на дату укладення договору купівлі-продажу, єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" був ОСОБА_6.

Водночас, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.08.2016 за № 22187004, станом на 17.07.2012 року, тобто на дату укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_6 одночасно був єдиним засновником (учасником) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг".

Викладене свідчить про те, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариство з обмеженою відповідальністю 'Укрлізинг", як сторони вказаного договору, не були взаємно незалежними юридично і фактично, адже контролювалися однією і тією ж самою особою, як засновником (учасником), - ОСОБА_6.

Таким чином, ціна продажу земельної ділянки, вказана у договорі купівлі-продажу на рівні 52 313 грн. 48 коп. не може вважатися справедливою ринковою ціною за визначенням, що свідчить про невідповідність умов договору купівлі-продажу положенням п.б ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, а також ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України щодо розумності та справедливості.

Викладене підтверджується також висновком про ринкову вартість земельної ділянки від 06.01.2017, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Апрайт», копія кого додана до заяви Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум", відповідно до якого вартість земельної ділянки станом на 17.07.2012 становила 695 567,00 грн., що більше ніж у 13 разів перевищує ціну продажу, вказану в договорі купівлі-продажу.

Крім того, ціна продажу земельної ділянки є меншою від ціни, за якою вказану земельну ділянку придбало Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2011, копія якого наявна в матеріалах справи.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, розглянувши заяву Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" про визнання правочину недійсним, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши обставини невідповідності змісту оспорюваного правочину приписам наведених вище нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви тому вважає за доцільне вказану заяву задовольнити та визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-а; ідентифікаційний код 35076670) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, буд. 1-А; ідентифікаційний код 34564930), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є., про що у реєстрі зроблено запис за № 2060.

Доводи ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" щодо того, що Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" не є стороною договору купівлі-продажу, відтак не має право на звернення до суду із заявою про визнання даного договору недійсним, а також, те, що спірний правочин був укладений задовго до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, відтак не може бути визнаний недійсним з підстав, визначених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд вважає безпідставними та необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частин першої, другої та дев'ятої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею; вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом; погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Частинами четвертою - шостою статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника в процедурі розпорядження майном; інші питання, передбачені цим Законом. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. Кредитор, що має двадцять п'ять і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

Отже, позивач у спорі з боржником про визнання недійсним договору, укладеного до порушення справи про банкрутство, який є кредитором у справі про банкрутство, має право звернутися з позовом про визнання договору недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015року у справі № 915/55/14.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь які фактичні обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 32-34, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва ,

У Х В А Л И В:

1. Заяву Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" про визнання правочину недійсним задовольнити.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-а; ідентифікаційний код 35076670) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, буд. 1-А; ідентифікаційний код 34564930), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є., про що у реєстрі зроблено запис за № 2060.

3. Копію ухвали направити сторонам, ліквідатору, кредиторам та Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг".

Суддя П.П. Чеберяк