Ухвала суду № 65703903, 29.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/477/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

29.03.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

секретар Бодопрост М.М.

за участю сторін та їх представників, представника органу опіки та піклування, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини. Зазначала, що з 28 червня 2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на виховання дитини, на вирішення життєвих питань. Фактично з відповідачем припинили шлюбні відносини у січні 2016 року. Згоди щодо місця проживання дитини з відповідачем не досягли. Відповідач забрав дитину і син проживає разом з ним. На її прохання передати їй дитину для проживання з нею, відповідач відмовляє, налаштовує сина проти неї, чим шкодить психіці дитини.

Керуючись інтересами дитини, яка формується як особистість, проживає окремо від матері і не отримує повсякденну материнську турботу, ласку, моральну забезпеченість від матері, просила суд встановити місце проживання ОСОБА_4 з матірю (а.с.3-5).

ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини. Зазначав, що до січня 2016 року він проживав з ОСОБА_3 та сином однією сімєю. Проте у січні 2016 року відповідач пішла з дому, покинувши його і дитину. З того часу додому не повернулась, на його прохання про те, щоб вона проявляла материнську турботу про дитину, не відреагувала, не відвідувала сина навіть тоді, коли він хворів. За час спільного життя відповідач вихованню дитини приділяла мало уваги, він водив сина до дитячого садочка, до школи і на спортивну секцію. Син має більшу прихильність до нього, аніж до матері. Після того, як відповідач пішла з дому, син не бажає з нею спілкуватись і тікає від неї, навіть коли вона приходить до школи.

Відповідач не виконує свої батьківські обовязки щодо піклування, виховання та розвитку дитини. Син прихильний тільки до нього і відібрання дитини від батька буде страшним ударом для дитини, який зруйнує його долю. Відповідач не має постійного місця проживання у місті, не має змоги створити для сина належні умови для його виховання і розвитку. У нього ж створені всі умови для життя сина, він має окрему кімнату. Просив суд визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком (а.с.52-53).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з матірю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 551 грн.20 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на правову допомогу (а.с.135-144) .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а його зустрічний позов задовольнити (а.с.151-154).

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, а позивач та її представник заперечили проти цих доводів і просили в інтересах дитини рішення суду залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування Кіровоградської міської ради підтримав висновок, наданий органом опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини. Уточнила, що підставою для прийняття вказаного висновку стала прихильність дитини до батька.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 червня 2008 року(а.с.7).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 липня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

З січня 2016 року мати та батько малолітньої дитини проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітній син. ОСОБА_4 проживає разом з батьком та з бабусею і дідусем, батьками відповідача, в житловому будинку по вул. Мінська, 22-г в м. Кропивницькому.

Мати дитини проживає окремо в орендованій квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується договором оренди квартири від 01 квітня 2016 року (а.с. 129-130).

Згідно зіст. 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини (ст.141 СК України).

Відповідно дост. 6 СК Україниправовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. ст.160,161 СК Українимісце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Згідно з положеннями ч.1 і ч.2ст. 171 СК Українидитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питаньсім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними (ч.1ст.163 СК України).

Сторони в засіданні апеляційного суду підтвердили, що дійсно з січня 2016 року припинили сімейні стосунки, згоди щодо місця проживання дитини не досягли.

Відповідач зазначає, що дитина залишилася проживати з ним, позивач покинула його і сина, вихованням та утриманням дитини не займається, зловживає спиртними напоями, не має постійного місця проживання. Син ображений на матір, не бажає з нею спілкуватись, боїться її. Має прихильність лише до нього, а також до бабусі та дідуся, з якими проживає.

Позивач пояснила, що сімейні стосунки з відповідачем погіршувалися поступово через різні погляди на життя, на права та обовязки подружжя в шлюбі, на виховання дитини. У січні 2016 року, коли вона через неможливість подальшого спільного проживання з відповідачем, вирішила піти від нього, він не дозволив їй забрати з собою сина. Вона має можливість бачитись із сином лише у школі, проте коли відвідує його, він одразу про це повідомляє по телефону батькові. Син пригнічений та боїться проявляти добрі почуття до неї. Відповідач налаштовує сина проти неї, чим травмує психіку дитини.

У ході дослідження психоемоційного стану малолітнього ОСОБА_4 практичним психологом ДНЗ № 23 «Супутник» зясовано, що найважливішими, значимими людьми для нього є батько та бабуся по батьковій лінії, що зокрема, підтверджується малюнками, на яких мати динити відсутня, будь-яких розповідей про неї ОСОБА_4 уникає (а.с.63,64).

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики учня ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 навчається в НВО № 25 з першого вересня 2015 року, прийшов до школи гарно підготовленим. З другого семестру 2016 року в ОСОБА_4 помітно знизився інтерес до навчання. Вірогідною причиною такого відношення стали непорозуміння між батьком та матірю. Після того, як батьки стали проживати окремо, хлопчиком опікується батько, приводить та забирає зі школи. Мама часто приходить до школи, цікавиться самопочуттям сина, спілкується з класним керівником (а.с.65).

На запит міської служби у справах дітей для встановлення емоційного контакту практичним психологом, консультантом Кіровоградської міської ПМПК проведено психологічне обстеження ОСОБА_4. Застосовані методики показали, що дитині тяжко відкритись перед іншими, недостатність емоційної теплоти, покинутість, потрібність в спілкуванні, бажання повернутися в минуле.

Дитина малює себе з татом, це свідчить про емоційну близькість з ним. Артем зменшив склад сімї, «забув» намалювати маму, а це свідчить про відсутність емоційного звязку між ними. Пояснив, що мама його покинула, тому він її не малює. Витісняє матір з свого життя.

Виявлено, що дитина має високу ступінь емоційної залежності від батька, при цьому негативізм, ворожість, образа до матері.

За висновком практичного психолога ОСОБА_4 бажає проживати та емоційно прихильний до батька, але для нормального психологічного розвитку дитини спілкування з матірю повинно бути налагодженим в житті ОСОБА_4 (а.с.103-107).

В судовому засіданні суду першої інстанції за клопотанням представника відповідача була вислухана думка дитини. Артем пояснив, зокрема, що мама пішла від нього та батька, а тому згадувати про неї не бажає. Батько не розповідає, що матір потрібно любити та поважати.

Батьки зобовязані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї батьківщини, зобовязані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.1 і ч.2 ст.150 СК України).

Висновок суду першої інстанції про те, що дитина стала заручником неприязних відносин між батьками, що на свідомість дитини існує постійний вплив, який став причиною негативного ставлення до матері, є правильним. Догляд за дитиною здійснюють батько та бабуся мати відповідача, яка замінила йому маму. Зазначене підтверджується висновком практичного психолога, консультанта Кіровоградської міської ПМПК ОСОБА_5, якою проведено психологічне обстеження ОСОБА_4 на запит міської служби у справах дітей для встановлення емоційного контакту до одного з батьків (а.с.103-107), поясненнями дитини та розясненнями спеціаліста - психолога ОСОБА_6А спеціаліста в суді першої інстанції 18 листопада 2016 року.

Вплив батька на дитину, який став причиною негативного ставлення ОСОБА_4 до матері підтверджено показами свідка ОСОБА_7 вчителя вищої категорії НВО № 25, яка є першою вчителькою ОСОБА_4, має досвід педагогічної роботи 30 років. Вона повідомила, що ОСОБА_4 прийшов до школи гарно підготовленим, у першому семестрі батьки по- черзі забирали дитину зі школи. Проте, у лютому місяці 2016 року до школи прийшов батько ОСОБА_2 з вимогою, щоб ніхто проти волі дитини не забирав його із навчального закладу. У перший день після цієї розмови дитина пішла зі школи з матірю, але згодом у ОСОБА_4 зявився телефон і коли мама приходила за ним до школи, він одразу телефонував або батькові або бабусі, при цьому відмовлявся йти з матірю. У присутності дітей та дорослих ОСОБА_4 говорив мамі грубощі, на що батько дитині зауваження не робив. ОСОБА_8 змінилася, він став маніпулювати, показувати свою прихильність до тата та зневагу до матері. ОСОБА_2 забороняв допускати матір до дитини, дитина боїться тата. Пізніше батько наполіг і дитину перевели з її класу до іншого та заборонив синові спілкуватись з нею.

Орган опіки та піклування надав суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини з батьком, матері, яка бажає проживати з дитиною, а також на підставі спілкування з батьками, висновку практичного психолога та на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч.5 і ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком обґрунтовано результатами психологічного обстеження дитини, яким виявлено, що для ОСОБА_8 авторитетом є батько і він бажає проживати з ним (а.с.118).

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з вказаним висновком, оскільки у висновку не враховано рекомендації психолога про те, що дитина потребує уваги та підтримки з боку рідних, налагодження теплих стосунків та спілкування з матірю для нормального розвитку дитини. Не враховано, що дитина має високу ступінь емоційної залежності від батька, при цьому встановлено недостатність емоційної теплоти, покинутість, потрібність в спілкуванні, бажання повернутися в минуле, тобто в той час, коли поруч була і мама (а.с.103-107).

Такий висновок психолога ОСОБА_5 узгоджується з поясненнями спеціаліста психолога ОСОБА_9А., в присутності якої заслухано думку малолітнього ОСОБА_4 в судовому засіданні.

Спеціаліст психолог пояснив, що вплив батька на відношення дитини до матері викликає занепокоєння та дає підстави вважати, що подальший вплив батька завдає шкоди психоемоційному стану та здоровю дитини.

Не враховано при дачі висновку, що не встановлені виняткові обставини, які б давали підстави для можливості розлучення дитини з матірю.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матірю.

Суд першої інстанції встановив, що позивач має постійне місце проживання в м. Кропивницькому, має право власності на частку квартири в м.Мала Виска Кіровоградської області, в якій зареєстрована, має постійне місце роботи та джерело існування, вона створила умови для проживання, та розвитку сина, з народження сина займалася доглядом за ним, його вихованням, приймала активну участь у створенні належних побутових умов для його проживання.

Вказані обставини підтверджуються характеристикою голови квартального комітету № 28 з місця проживання позивача по вул.Мінська,22-г в м.Кропивницькому про те, що вона виховувала сина до семирічного віку без зауважень, приймала участь у будівництві будинку в якому мешкала (а.с.48). Психолого-педагогічною характеристикою ОСОБА_4, відповідно до якої ОСОБА_4 відвідував ДНЗ № 43 з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2015 року, дитиною опікувалась мама, вона була головою батьківського комітету групи, приймала активну участь у житті дошкільного закладу. Також у цей час опікувались дитиною батько та бабуся (а.с.45).

Доводи відповідача та його представника про те, що позивач покинула дитину та не цікавиться нею, спростовуються психолого-педагогічною характеристикою учня 1-в класу НВО № 25, в якій зазначено, що мати цікавиться самопочуттям сина, часто приходить до школи, спілкується з класним керівником (а.с.65).

При цьому судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матірю.

З огляду на зазначені обставини, ураховуючи той факт, що мати в найбільшій мірі може сприяти гармонійному розвитку малолітнього сина, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання дитини з матірю.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України у справі № 2445цс16 від 14 грудня 2016 року, який відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковим для застосування судами загальної юрисдикції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Як на докази зловживання позивачем спиртними напоями, відповідач посилався на покази свідків ОСОБА_10, яка є бабусею ОСОБА_4, ОСОБА_11, який є зятем відповідача, та сусідки ОСОБА_12.

Суд першої інстанції дав їм правильну оцінку, з урахуванням того, що ці покази надані особами, які є близькими відповідачу та в певній мірі зацікавлені в результатах розгляду справи.

Обєктивні та беззаперечні докази того, що позивач зловживає спиртними напоями, перебуває на обліку у нарколога, в матеріалах справи відсутні. Не надані такі докази і в суді апеляційної інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності постійного місця проживання у позивача, щодо неналежного оформлення трудового договору, невиконання нею обовязків по утриманню дитини, відсутності участі у вихованні сина, спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Передбачені законом підстави для переоцінки апеляційним судом доказів відсутні.

Доводи відповідача і його представника про те, що суд безпідставно прийняв до уваги висновок психолога ОСОБА_6, не ґрунтуються на матеріалах справи, які свідчать про те, що вказаний психолог висновку не надавав, був залучений до участі у справі за клопотанням представника відповідача, в якості спеціаліста, як особа яка володіє спеціальними знаннями для надання консультації під час вчинення процесуальної дії заслуховування думки дитини з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Не ґрунтуються на досліджених судом доказах доводи апеляційної скарги про негативну характеристику позивача та її ставлення до дитини.

Суд першої інстанції оцінив докази в їх сукупності, враховуючи особисті стосунки, які склалися між сторонами, причини не проживання дитини з матірю та з урахуванням того, що плин часу може мати непоправні наслідки для відносин дитини з матірю, для забезпечення гармонійного розвитку дитини як особистості, ухвалив рішення відповідно до вимог статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини та з урахуванням інтересів малолітньої дитини.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В. Суровицька

Судді Т.М. Авраменко

ОСОБА_13