Рішення № 65703013, 30.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/442/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

30.03.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської областіу складі:

головуючого-Голованя А.М.

суддів - Гайсюка О.В., Мурашка С.І.

за участю секретаря - Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до газети «Наше місто Єлисаветград», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою газети «Наше місто Єлисаветград», ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з зазначеним позовом посилаючись на те, що 24 грудня 2015 року у газеті «Наше місто і село» № 52 (316) передплатний індекс 49218 надрукована та розповсюджена стаття під назвою: «Тиха гавань для нардепа, Бізнес по - Кіровоградські», або «Як законно відібрати річку у людей».

Автора наведеної статті не зазначено, але текст статті написано від імені редакції за словами депутата міськради ОСОБА_4

У статті її автор, зокрема, зазначає наступне: «Люди обурені забудовою на березі річки Сугоклея, яку здійснює нині один з народних депутатів України».

На думку позивача, інформація наведена у статті безпосередньо стосується його як народного депутата України, побудована у формі іронічних звинувачень щодо його професійної діяльності, ділових якостей, використання повноважень народного депутата України для вирішення особистих інтересів.

Підтвердженням цього, є викладена в статті наступна інформація.

В першому абзаці статті зазначено, що «народ, брутально і нахабно обдурюють ті вихідці з народу, які мають гроші і відповідно владу».

У абзаці другому статті, дослівно надруковано, що «діти мікрорайону влітку не мають можливості тут купатися. Та й проблема ця не лише мікрорайону, а й усього міста. ОСОБА_5 влітку масово відпочивають у Міському саду».

У абзаці третьому статті вказано, що «все почалося з того, що народний депутат України ОСОБА_2 викупив човново-рятувальну станцію та зробив на її місці ресторан «Тиха гавань».

У четвертому абзаці зазначено, що «огородивши високим парканом частину берега і перекривши доступ для купання народний депутат взявся будувати розважальний комплекс».

Вважає, що така інформація не відповідає дійсності, а автор статті міг би перевірити таку інформацію з якого часу позивач став народним депутатом України.

Також, в статті написано, що «для паркування машин відведено місце на березі річки, а для купання людей - ні, та вказано про наявність на березі річки трьох поверхового будинку, який значиться по документах як елінг-місце».

Крім того, викликає обурення і посилання в статті на те «що нещодавно до ресторану була прокладена нова асфальтована дорога вартістю 10 мільйонів гривень, він каже, що ці гроші ОСОБА_5 отримав у якості субвенції для ремонту доріг та благоустрою прибудинкових територій, у нашому мікрорайоні багато проблемних вулиць, де доріг немає не те що роками, а десятиріччями. Натомість дорогу зробили до ресторану, та й ще через дамбу, яка наразі в аварійному стані, вказав, що це він придумав, а такий висновок зробили еменесники».

Згадане не відповідає дійсності оскільки він як народний депутат України не лобіював ремонту вулиць, як зазначено в статті, оскільки, виконуючи свої депутатські повноваження, не керується власними забаганками. Все, що стосується розподілу державних коштів здійснюється виключно на підставі відповідних звернень до нього, як до народного депутата України та узгоджується з відповідними радами.

Недостовірною є інформація про те, що «кілька років тому він ще й людей на суботник хотів зібрати. Щоб ті прибрали сміття біля його ресторану», оскільки близько десяти років підряд суботник по прибиранню сміття в парку Перемоги в місті ОСОБА_5 відбувається з ініціативи багатьох громадських активістів.

Вважає, що поширені відповідачем неправдиві та образливі відомості завдають йому значної моральної шкоди, та порушують його особисті немайнові права, передбачені Конституцією України на повагу до честі, гідності та ділової репутації, не тільки, як громадянина, а і як громадського діяча.

Зазначає, що після ознайомлення з текстом даної статті, в нього з'явилось безсоння, головний біль, постійно знаходиться в поганому настрої, підвищився тиск, через, що був вимушений звернутись за медичною допомогою.

Посилаючись на наведене, просив визнати недостовірними й такими, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію відомості опубліковані в газеті «Наше місто і село» № 52 (316), визнати їх наклепом відносно нього, зобовязати відповідачів спростувати вказані відмості шляхом публікації офіційного вибачення перед ним керівником газети та авторм статті, зобовязати редакцію газети опублікувати спростування вказаних відомостей, текст публікації погодити з ним, стягнути з кожного із відповідачів на його користь по 100 тисяч гривень.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2016 року позов задоволено частково. Суд визнав недостовірними відомості опубліковані у статті «Тиха Гавань для нардепа» поширені відносно ОСОБА_2

Зобовязано відповідачів спростувати відомості, поширені ними 24 грудня 2015 року у статті «Тиха Гавань для нардепа», шляхом публікації обласною щотижневою газетою «Наше місто і село» і ОСОБА_4 інформації про те, що ними поширена недостовірна, така що не відповідає дійсності інформація, яка була опублікована у статті «Тиха Гавань для нардепа» та опублікувати спростування відомостей поширених відповідачем на одній із сторінок газети «Наше місто і село» в наступному номері після набрання рішення законної сили. В решті вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі газата «Наше місто Єлисаветград» та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати в частині задоволених вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові. В решті рішення суду не оскаржується.

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4, які належним чином були повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Представник позивача ОСОБА_6 подала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справи без їхньої участі.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Заслухавши доповідача, пояснення представника газати «Наше місто Єлисаветград» ОСОБА_7, яка підтримала доводи скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених ст. 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі поширили щодо позивача недостовірну інформацію, яка порочить його честь і гідність, а тому така інформа-ція підлягає спростуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_2 заявив вимоги про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, поширеній обласною щотижневою газетою «Наше місто і село» № 52 (316) передплатний індекс 49218 в статті під назвою: «Тиха гавань для нардепа, Бізнес по Кіровоградські», або «Як законно відібрати річку у людей». Автора цієї статті не зазначено, текст статті написано від імені редакції за словами депутата міськради ОСОБА_4

Позивач вважає, що інформація наведена у статті безпосередньо стосується його як народного депутата України, побудована у формі іронічних звинувачень щодо його професійної діяльності, професійних якостей, використання повноважень народного депутата України для вирішення особистих інтересів.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КГ № 601/178ПР від 03.11.2011 року (а.с.58) офіційна назва відповідача - «Наше місто Єлисаветград», але газета в якій опубліковано статтю «Тиха гавань для нардепа, Бізнес по - Кіровоградські», або «Як законно відібрати річку у людей» має назву «Наше місто і село» і аналогічні реквізити державної реєстрації - КГ № 601/178ПР від 03.11.2011 року (а.с. 72).

Таким чином, оскільки згідно даних державної реєстрації правильна назва газети «Наше місто Єлисаветград» і в розгляді справи приймав участь її представник, який визнав факт друку статті, зміст якої оскаржується, в газеті «Наше місто і село» як одного і того ж друкованого засобу, то підстав вважати що позов пред'явлено до неналежного відповідача немає.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі статтею 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бутипритягнутий до відповідальностіза висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, завинятком образи чи наклепу, є висловлювання,які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду нахарактер використаннямовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири.Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації зобмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Лінгенс проти Австрії" та "Українська прес-група" проти України").

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" судрозрізняєфактитаоціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливоюдля виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленій 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_8 Європи, зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Відтак зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Відповідно до положення абз. 6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справах про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року№ 8рп/2003, проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових осіб та службових осіб, межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян.

У порушення вимог зазначеного національного і міжнародного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції не врахував розуміння відомостей поширених відповідачами у статті в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова, не обґрунтував необхідності втручання суду в процес реалізації цього права та не спростували доводів представника відповідача про те, що поширюючи інформацію газета «Наше місто Єлисаветград» діяла добросовісно.

Судом також не враховано, що ст. 25 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" застережено, щожурналіст є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює та займається підготовкою інформації длядруку, а томумає правовільнокористуватися та обирати у своїх публікаціях різномовні звороти, вживати гіперболи, алегорію сатиру.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що зміст газетної статті містить елементи критики позивача, проте, з огляду на те, що викладені в ній міркування стосувались питань значного суспільного інтересу, тому застосовані в статті висловлювання не можуть вважатися надмірними.

Крім того, привирішеннісправ про захист честіі гідності заучастю політичних діячів, яким є ОСОБА_2 як народний депутат України, судутакожслідбуло врахуватияк джерело права та згадану вище практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бутиширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян.

Таким чином, колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги в межах заявлених вимог, вважає, що зазначені у позові висловлювання, що викладені у статті «Тиха гавань для нардепа, Бізнес по Кіровоградські», або «Як законно відібрати річку у людей», а саме : - «Люди обурені забудовою на березі річки Сугоклея, яку здійснює нині один з народних депутатів України»; «народ, брутально і нахабно обдурюють ті вихідці з народу, які мають гроші і відповідно владу»; «діти мікрорайону влітку не мають можливості тут купатися та й проблема ця не лише мікрорайону, а й усього міста. ОСОБА_5 влітку масово відпочивають у Міському саду...»; «все почалося з того, що народний депутат України ОСОБА_2 викупив човново-рятувальну станцію та зробив на її місці ресторан «Тиха гавань»; «огородивши високим парканом частину берега і перекривши доступ для купання народний депутат взявся будувати розважальний комплекс»; «для паркування машин відведено місце на березі річки, а для купання людей - ні, та вказано про наявність на березі річки трьох поверхового будинку, який значиться по документах як елінг-місце»; «що нещодавно до ресторану була прокладена нова асфальтована дорога вартістю 10 мільйонів гривень, він каже, що ці гроші ОСОБА_5 отримав у якості субвенції для ремонту доріг та благоустрою прибудинкових територій, у нашому мікрорайоні багато проблемних вулиць, де доріг немає не те що роками, а десятиріччями. Натомість дорогу зробили до ресторану, та й ще через дамбу, яка наразі в аварійному стані, вказав. Це він придумав Такий висновок зробили еменесники»; «кілька років тому позивач, ще й людей на суботник хотів зібрати. Щоб ті прибрали сміття біля його ресторану» є за своїм змістом оціночними судженнями, думками, критичною оцінкою певних фактів, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європей-ського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Слід звернути увагу й на те, що визнавши недостовірним зміст згаданої вище статті, суд першої інстанції в порушення ст.11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позові були зазначені лише деякі висловлювання, які підлягали спростуванню, а не вся публікація в цілому.

За таких обставин, виходячи з положень п.п. 2,.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню рішення суду в частині задоволених вимог та додаткове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог про захист честі, гідності, ділової репутації в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу газети «Наше місто Єлисаветград» та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2016 року скасувати в частині:

- визнання недостовірними та такими, що не відповідають дійсності відомостей опублікованих у статті «Тиха Гавань для нардепа» поширених відносно ОСОБА_2 24 грудня 2015 року обласною щотижневою газетою «Наше місто і село», № 52 (316);

- зобовязання обласної щотижневої газети «Наше місто і село», ОСОБА_3 спростувати відомості, поширені ними 24 грудня 2015 року у статті «Тиха Гавань для нардепа», яка була опублікована обласною щотижневою газетою «Наше місто і село» №52 (316) шляхом публікації обласною щотижневою газетою «Наше місто і село» і ОСОБА_3 інформації про те, що ними поширена недостовірна, така що не відповідає дійсності інформація, яка була опублікована у статті «Тиха Гавань для нардепа» та опублікувати спростування відомостей поширених відповідачем на одній із сторінок газети «Наше місто і село» в наступному номері після набрання рішенням законної сили.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволеннівказанихпозовних вимог ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації відмовити в повному обсязі.

Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 січня 2017 року, яким вирішено питання про розподіл судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь газети «Наше місто Єлисаветград» 4625,28 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: