Постанова № 65701439, 23.03.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9755/16-а

Провадження № 2-а/185/63/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Шаповалової І.С., розглянувши в письмовому провадженні в м.Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання відновити виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Павлоградського обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Павлоградського обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення виплати пенсії, зобовязати Павлоградське обєднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити виплату пенсії з моменту припинення її виплати.

Позовна заява мотивована тим, що позивач з 1993 року здобув право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 49209, яке видано Управлінням в Кіровському районі м. Донецька Пенсійного фонду України 24.01.1994 р. Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 03.11.2016 р. З 2014 року позивач перебуває на обліку у відповідача. Однак з 01 листопада 2016 року відповідач перестав виплачувати позивачу належну пенсію. 16 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача та третьої особи з заявою, у якій вимагав пояснити причини невиплати пенсії, а також погасити заборгованість, на що отримала відповідь, згідно якої, виплата пенсії позивачу була зупинена у зв'язку із скасуванням довідки ВПО відповідно до п.3 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Дане рішення приймалось на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання. Повторне призначення соціальних виплат позивачу, відповідно до пп.4, п.12, п.18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 р. № 365, можливе лише через шість місяців після такого припинення.

Позивач у судове засідання не з'явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник Павлоградського обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився , про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала суду заяву, у якій просила розглянути справу за відсутності представника, просила відмовити у задоволенні позову, підтримала заперечення проти позову.

В запереченнях на позов відповідачем зазначено, що виплата пенсії позивачу припинено автоматично за результатом обміну інформації щодо переміщених осіб з органами соціального захисту населення. Відповідно до листа управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 31.10.2016 року № 3011/08 "Про надання інформації", Держприкордонслужба України повідомило управлінню соцзахисту населення, що заявник з 01.01.2016 року виїхала до тимчасово окупованої території України та в'їзду по 23.04.2016 року, а також 25.05.2016 року до неокупованої території України не було. Згідно п.п.4 п. 12 та п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року N 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Відповідно до листа управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради від 31.10.2016 року № 3028/08 "Про надання інформації", довідка внутрішньо перемішеної особи від 29.10.2014 року № 121600483 скасована. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року N 170б-УІІ, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстрокова, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Згідно п.п. 3 п. 1 ст. 12 Закону, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну даних про внутрішньо переміщених осіб є, зокрема, повернення до покинутого місця постійного проживання. Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту З частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством. Крім того, що управлінням припинено виплату пенсії саме на підставі припинення соціальної виплати управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради, згідно п. 11-13 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365, отже Павлоградське обєднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області не є належним відповідачем. Одночасно, слід зазначити, що заявник до Павлоградського обєднаного управління Пенсійного фонду України області із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії не звертався, отже правовідносини між заявником та Павлоградським управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, для звернення до суду, не виникли.

Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від сторін у справі надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, та оглянувши матеріали пенсійної справи позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебував на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію з 01.07.2014 року. З 01.11.2016 року виплата пенсії припинена у звязку з не підтвердженням місця фактичного проживання відповідно до постанови КМУ від 08.06.2016 року №365.

За обставинами справи між сторонами виник спір щодо законності дій відповідача щодо припинення виплати пенсіє позивачу з 01 листопада 2016 року.

Згідно статті 49 ОСОБА_2 України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на ОСОБА_2 України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст.49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

(положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009)

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено з матеріалів справи, виплату пенсії позивачу призупинено у звязку з не підтвердженням фактичного місця проживання.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведено нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є посиланням на норми закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом.

Припинення виплати позивачу пенсії у звязку з відсутністю довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в ОСОБА_2 України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009р. в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 ОСОБА_2 України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 ОСОБА_2 України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Згідно копії довідки Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради № НОМЕР_1 від 03.11.2016 року про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданої на ім'я позивача.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_2 України, ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

Згідно ч.2 статті 19 ОСОБА_2 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Відповідно до ч.3 статті 22 ОСОБА_2 України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_2 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_2 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_2 України як актом прямої дії.

Відповідно до статті 1 ОСОБА_2 України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ( стаття 3 ОСОБА_2 України ).

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 6 -11, 71, 161, 163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Павлоградського обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання відновити виплату пенсії задовольнити.

Визнати протиправними дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2016 року.

Зобовязати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2016 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя І. С. Шаповалова