Ухвала суду № 65700381, 28.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 р. №876/1052/17 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №6/07-09-17-01 (далі - ППР).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення норм статей 12, 267 Податкового кодексу України (далі - ПК) на підставі помилкових висновків про обов'язок позивача сплачувати транспортний податок за оподатковуваний період 2015 рік на об'єкт оподаткування транспортний засіб «Ford Mustang GT», об'єм двигуна 4951 куб. см., 2011 року випуску (далі - ТЗ), виніс ППР. Крім того, бюджетним періодом в якому починає застосовуватися транспортний податок у м.Мукачево Закарпатської області є 2016 рік.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №807/1446/16 позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ППР не ґрунтується на вимогах пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК, а тому підлягає скасуванню.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ПК рішенням Мукачівської міської ради Закарпатської області (далі - Міська рада) від 29.01.2015 №1326 «Про затвердження Положення про транспортний податок в м.Мукачево» (далі - Рішення, Положення відповідно), яке набрало чинності з 01.01.2015, на території м.Мукачево в 2015 році встановлено транспортний податок, а обов'язок позивача сплатити такий податок підтверджується вимогами пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у 2011 році придбав ТЗ (а.с.11 зворот).

Рішенням Міська рада затвердила Положення, яким на території м.Мукачево встановлено транспортний податок. Як зазначено в Рішенні воно набирає чинності з 01.01.2015 (а.с.50-53).

17.06.2015 ОДПІ винесено ППР, яким відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок у розмірі 25000грн (а.с.12).

Відповідно до ст.1 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), який у відповідній частині набрав чинності з 01.01.2015, було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок і плата за землю.

За змістом пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Останньою правовою нормою передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пунктів 267.4, 267.5 ст.267 ПК ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпунктів 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК.

Згідно з пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 цього ж Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 4.3 ст.4 ПК визначено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно з п.4.4 ст.4 ПК установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до п.8.1 ст.8 ПК в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори та згідно з п.8.3 цієї статті до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із п.10.2 ст.10 ПК місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

За п.п.12.3 ст.12 ПК сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 ПК).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК).

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків та зборів. Зазначені рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Плановим відповідно до норми п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Таким чином, з урахуванням норми пп.12.3.4 п.п.12.3 ст.12 ПК рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою.

При цьому факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закон №71-VIII, а так само обов'язковість для місцевих рад впровадити транспортний податок, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено п.10.2 ст.10 ПК.

Тобто, Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків.

В п.4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №71-VIII, зазначено: рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Як зазначалося, відповідно до п.265.1 ст.265 ПК транспортний податок є елементом податку на майно.

Згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК податок на майно належить до місцевих податків.

Тобто, у взаємозв'язку із п.8.3 ст.8 ПК органи місцевого самоврядування, виконуючи рекомендацію Закону №71-VІІІ та приймаючи відповідні рішення, зобов'язані дотримуватись інших обов'язкових приписів ПК.

Таким чином, за загальним правилом, податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.

При цьому слід зазначити, що Законом №71-VІІІ лише рекомендовано органам місцевого самоврядування вчинити певні дії, в той час, як пп.пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК законодавцем чітко встановлено повноваження міської ради при встановленні місцевих податків та зборів.

Виключенням з цього правила є визначення податковим органом грошового зобов'язання на підставі пп.пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК в якому зазначено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відтак, вказана правова норма регулює випадки коли місцеве рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків - транспортного податку, а в нашому випадку Міська рада прийняла таке рішення в 2015 році.

Доводи апелянта є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування наведених вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

У відповідності до ч.2 ст.88 КАС судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32грн та встановлено строк для цього до ухвалення судового рішення.

Відтак, враховуючи, що на день ухвалення судового рішення апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, такий підлягає стягненню з апелянта за рішенням суду.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області 606 (шістсот шість) гривень 32 (тридцять дві) копійки судового збору за подання апеляційної скарги на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: «Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 03 квітня 2017 року.