Постанова № 65700140, 28.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року№876/2739/17Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді - Качмара В.Я.

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа.,

за участю представника відповідача - Зубович-Яворської О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В C Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова (далі - УПФ) у якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII); зобов'язати УПФ здійснити призначення, нарахування та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до вищевказаної статті Закону №3723-XІІ, у розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідці Апеляційного суду Львівської області про складові заробітної плати від 04.10.2016 №417/07.20 (далі - Довідка) в сумі 20735грн, починаючи з 05.10.2016 з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 21.09.2005 по 22.09.2016 вона займала посаду судді, яка була віднесена до категорії посад держаної служби. У зв'язку із наявністю у неї відповідного стажу державного службовця, а також закінченням повноважень судді з підстав досягнення 65 років, позивач звернулася до УПФ із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно ст.37 Закону №3723-XII. Листом УПФ повідомило ОСОБА_2, що за її заявою їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та відмовлено у призначенні пенсії державного службовця. Позивач вважає таку відмову відповідача безпідставною та неправомірною.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 11 січня 2017 року у справі №462/6494/16-а позов задоволено.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі УПФ покликається на те, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, є встановлення за обійманню посадою відповідного рангу. Оскільки ОСОБА_2 працювала на посаді судді та після звільнення їй присвоєно кваліфікаційний клас судді, то відповідно займана нею посада не належить до категорії посад державної служби, що дає право на призначення пенсії у відповідності до положень однойменного Закону.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Позивач в судове засідання не з'явилась про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому, апеляційний суд, вважає за можливе провести розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково з наступних підстав.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що період роботи позивача на посаді судді у відповідності до законодавства, що діяло на час вступу та перебування на такій посаді, зараховується до стажу, що дає право на призначення спеціальної пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та віднесення посади судді до категорії посад державної служби.

Такі висновки цього суду є правильними з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 указом Президента України від 21.09.2005 №1305/2005 «Про призначення суддів» була призначена вперше на посаду судді Бродівського районного суду Львівської області. Постановою Верховної Ради України (далі - ВРУ) від 09.09.2010 №2512-VI «Про обрання суддів» обрана суддею цього ж суду безстроково. 11.12.2011 виключена зі штату Бродівського районного суду Львівської області на підставі постанови ВРУ від 22.12.2011 №4240-VI «Про обрання суддів», згідно якої її обрано на посаду судді Апеляційного суду Львівської області. 04.10.2016 наказом голови Апеляційного суду Львівської області виключена зі штату цього суду відповідно до постанови ВРУ від 22.09.2016 №1600-VIII «Про звільнення суддів» (а.с.22-25, 27).

05.10.2016 позивач звернулася до УПФ із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.

Однак, у відповідь на зазначену заяву відповідач 02.12.2016 повідомив ОСОБА_2 що їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV, та відмовлено у призначенні пенсії державного службовця. Така відмова була мотивована тим, що займана посада позивача не відноситься до категорії посад державної служби та відповідно час роботи на такій не може зараховуватися до стажу, що дає право на призначення спеціальної пенсії у відповідності до вимог Закону №3723-XII (а.с.42-44).

Не погоджуючись із такою відмовою УПФ позивач звернулася до суду із цим позовом.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), у «Прикінцевих та перехідних положеннях» якого передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, які займали посади державної служби до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положеннь» вказаного Закону передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст.37 Закону №3723-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч.1 ст.28 цього Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до п.8 «Прикінцевих та перехідних положеннь» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

КМУ 03.05.1994 на виконання вимог постанови ВРУ від 16.12.1993 «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» було прийнято постанову №283, якою затверджено «Порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок ). Цим Порядком було визначено посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 4 п.2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Відтак, зважаючи на те, що на час набрання чинності Законом №889-VIII ОСОБА_2 займала посаду судді, стаж роботи на якій відповідно до положень Порядку зараховується до стажу державної служби, то після звільнення з такої посади у зв'язку з досягненням 65 років позивач набула право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Проте, апеляційний суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Вищий адміністративний суд України в абзаці 1 п.10, пп.10.1 п.10 постанови Пленуму від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.

Повністю цих вимог судом першої інстанції дотримано не було, позаяк в абзаці другому резолютивної частини рішення не зазначено що саме відповідач повинен призначити, виплатити та нарахувати позивачу, а також відповідно до якої норми Закону має бути здійснено призначення, нарахування та виплата пенсії за віком.

Крім того, у відповідності до частин 1, 3, 6 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач заявляла дві позовні вимоги немайнового характеру, судом першої інстанції позов задоволено та стягнуто з Державного бюджету України суму сплаченого позивачем судового збору за подання позову (судовий збір 551,20грн), хоча таку необхідно було стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Тому, абзаци другий та п'ятий резолютивної частини постанови суду першої інстанції, необхідно змінити з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова задовольнити частково.

Постанову Залізничного районного суду м.Львова від 11 січня 2017 року змінити, виклавши абзаци другий та п'ятий резолютивної частини цієї постанови відповідно у такій редакції:

«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Льова здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», у розмірі 60% суми заробітної плати, згідно довідки Апеляційного суду Львівської області про складові заробітної плати від 04 жовтня 2016 року №417/07.20 в сумі 20735 (двадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) гривень, починаючи з 05 жовтня 2016 року, з урахуванням виплачених сум».

«Стягнути із Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 (двадцять) копійок сплаченого судового збору».

В решті постанову Залізничного районного суду м.Львова від 11 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 03 квітня 2017 року.