Ухвала суду № 65699804, 28.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 р. №876/954/17 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

та представника відповідача - Урядка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2015 №50067-17 (далі - ППР).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення норм ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК), на підставі помилкових висновків про обов'язок позивача сплачувати транспортний податок за оподатковуваний період 2015 рік на об'єкт оподаткування транспортний засіб «MЕRSEDES-BENZ СL-500», об'єм двигуна 4966 куб.см., 2002 року випуску (далі - ТЗ), виніс ППР. Крім того, бюджетним періодом в якому починає застосовуватися транспортний податок у м.Івано-Франківськ є 2016 рік.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №809/1705/16 позов задоволено.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ПК рішенням Івано-Франківської міської ради (далі - Міська рада) від 16.01.2015 №1610-51 «Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території м.Івано-Франківська» (далі - Рішення №1610-51) на території м.Івано-Франківська встановлено, зокрема, податок на майно, до якого і належить транспортний податок, а рішенням від 19.02.2015 №1642-51 «Про затвердження положення про податок на майно» (далі - Рішення №1642-51, Положення відповідно) затверджено Положення, яке включає, зокрема, і механізм справляння, розміри, порядок обчислення та сплати транспортного податку в 2015 році. Перша реєстрація ТЗ згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (далі - Свідоцтво) є 06.01.2012, відтак ТЗ є об'єктом оподаткування транспортним податком в 2015 році. ТЗ належить позивачу з 21.04.2015, отже сума податку становить 18750грн. Обов'язок позивача сплатити наведений податок підтверджується вимогами пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ТЗ є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2015 році, а доводи позивача про використання ТЗ за межами території України, не підтверджені жодними доказами. Поряд з цим, вважав, що ППР не ґрунтується на вимогах пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним з основних принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає, що суд: вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (п.4 ч.1 ст.7, частини 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Разом з тим, суд першої інстанції цих вимог процесуального законодавства не дотримав.

Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за ОСОБА_1 з 21.04.2015 зареєстровано ТЗ.

У Свідоцтві зазначено, що перша реєстрація ТЗ в Україні була проведена - 06.01.2012 (а.с.9).

Поряд з цим, з листа Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області від 10.03.2017 №31/9/585 вбачається, що ТЗ вперше в Україні був зареєстрований 24.12.2010 (а.с.61-64).

Рішенням №1610-51 Міська рада встановила на території м.Івано-Франківська податок на майно, а Рішенням №1642-51 затверджено Положення, яке включає, зокрема, і механізм справляння, розміри, порядок обчислення та сплати транспортного податку (а.с.20, 22-29).

Крім того, Рішенням №1610-51 визначено, що воно набирає чинності з дня його опублікування в друкованих засобах масової інформації (п.7).

09.09.2015 ДПІ прийнято ППР, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000грн (а.с.8).

20.01.2016 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу форми «Ф» №237-25 про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 18750грн (а.с.19).

Підставою для визначення позивачу транспортного податку слугували висновки контролюючого органу про те, що згідно автоматизованої вибірки даних «Транспортний податок» підсистеми «Облік платежів» ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 належить ТЗ, який у відповідності до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК є об'єктом оподаткування.

Згідно з п.6.1 ст.6 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу ).

Відповідно до п.8.1 ст.8 ПК в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори, а за п.8.3 цієї ж статті, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок і плата за землю.

За змістом пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Останньою правовою нормою передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п.п.267.4 ст.267 ПК ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК.

Приписами пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Визначально треба відмітити, що згідно з визначенням, наведеним у пп.14.1.251 п.14.1 ст.14 ПК транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відтак, одним із обов'язкових критеріїв, який дає можливість визначити чи конкретний легковий автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2015 році є те, що такий автомобіль повинен використовуватися до 5 років, а невідповідність цього автомобіля такому критерію виключає його статус об'єкта оподаткування.

При цьому, період використання транспортного засобу (легкового автомобіля), ввезеного з іноземної держави, починається з моменту видачі на таких засіб уповноваженими державними органами такої держави реєстраційних документів, що дають право експлуатувати цей транспортний засіб.

Шляхом отримання від Івано-Франківської митниці ДФС відповідних документів, апеляційним судом встановлено, що ТЗ, як такий що був у використанні, ввезений в Україну 10.12.2010 з Чеської Республіки. На цей ТЗ були наявні відповідні реєстраційні документи -свідоцтво НОМЕР_2 від 03.12.2007.

У взаємозв'язку зі сказаним слід наголосити на тому, що за таких обставин немає причин вважати, що ТЗ був об'єктом оподаткування транспортним податком у 2015 році, а відтак ДПІ протиправно прийняло ППР, яке правомірно скасовано судом першої інстанції.

Разом з тим, розглядаючи справу по суті, суд першої інстанцій прийшов до протилежного висновку, виключно через неповне з'ясування обставин, що мають значення для цієї справи, оскільки не надав належної оцінки важливим аргументам позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно ухвалено судове рішення яким задоволено позов, проте таке було ухвалено із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що однак не призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а правильне по суті рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, підстави для скасування такого рішення відсутні.

У світлі викладеного вище, інші висновки суду першої інстанції, а саме, щодо правового тлумачення вимог пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК у взаємозв'язку з іншими нормами ПК та Бюджетного кодексу України, є передчасними.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 03 квітня 2017 року.