Постанова № 65699043, 30.03.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/2010/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2016 №41218-13, на підставі якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем 18011000 "Транспортний податок з фізичних осіб" за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог стверджував, що належний йому на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, що наведений у підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, оскільки його середньоринкова вартість становить менше 1033500,00 грн. Звертав увагу на те, що відповідачем порушено строки формування та надсилання податкового повідомлення-рішення, визначені підпунктом 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. До того ж зазначив, що на дату формування спірного рішення Кременчуцькою міською радою Полтавської області не було прийнято рішення про запровадження транспортного податку.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях посилався на те, що позивач є власником легкового автомобіля ACURA MDX, 2014 року випуску, який за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення формуються контролюючим органом у автоматичному режимі, виходячи з відомостей, наявних у ІС "Податковий блок".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях Кременчуцької ОДПІ, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Залученою до матеріалів справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 підтверджено, що за позивачем зареєстровано право власності на транспортний засіб - легковий автомобіль ACURA MDX, 2014 року випуску/а.с. 21/.

Кременчуцькою ОДПІ сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 №41218-13, яким визначено податкове зобов'язання за платежем 18011000 "Транспортний податок з фізичних осіб" за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн /а.с. 20/.

Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до Головного управління ДФС у Полтавській області, яке рішенням від 13.10.2016 вих. №1080/Д/16-31-10-05-11 скаргу платника податків залишило без задоволення, а спірне рішення - без змін /а.с. 23-33/.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Суд зауважує, що транспортний податок в Україні запроваджено з 01.01.2015 на підставі Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким з-поміж іншого внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вимог підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

При цьому за приписами пунктів 267.2 - 267.5 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції Закону №71-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Водночас Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України, що набули чинності з 01.01.2016.

Зокрема, підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України у редакції названого Закону встановлює, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, з 01.01.2016 змінено об'єкт оподаткування транспортним податком, а саме визначено, що транспортний податок у 2016 році сплачується за легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Натомість відповідні зміни не стосуються запровадження транспортного податку як такого, у зв'язку з чим посилання позивача на приписи підпунктів 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України суд вважає безпідставними.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року становила 1378 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі не пізніше 2011 року випуску, середньоринкова вартість яких станом на 01.01.2016 становила не менш 1033500,00 грн (1378 х 750).

За змістом абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

На вимогу суду відповідачем не надано відомостей про середньоринкову вартість автомобіля позивача станом на 01.01.2016.

Дійсно, визначення середньоринкової вартості автомобіля не відноситься до компетенції органів ДФС.

Однак, згідно з підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

А відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім того, як визначено частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу транспортного податку у 2016 році сформовано з огляду на наявну у ІС "Податковий блок" інформацію про середньоринкову вартість автомобіля, одержану від Мінекономрозвитку.

Однак, надані до матеріалів справи відомості з інформаційної системи ДФС України "Податковий блок" не містять даних про середньоринкову вартість автомобіля гр. ОСОБА_3 /а.с. 39/.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_3 листом від 19.09.2016 звернувся до Мінекономрозвитку України про визначення середньоринкової вартості його автомобіля, вказавши при цьому всі необхідні розрахункові дані.

На даний лист позивач отримав відповідь від 30.09.2016, за змістом якої повідомлено, що інформацію про середньоринкову вартість автомобіля можна отримати на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку України (http://www.me.gov.ua) /а.с. 29-30/.

Так, відповідно до виконаного позивачем розрахунку, середньоринкова вартість автомобіля ACURA MDX, 2014 року випуску, об'єм двигуна 3471,00 куб. см., бензин, автоматична коробка передач, пробіг 40000 км становить 894757,52 грн /а.с. 22/.

Оцінюючи обґрунтованість наданого позивачем розрахунку, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 названої Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно з пунктом 3 згаданого Порядку, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Виконаний позивачем розрахунок відповідає наведеним приписам Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Водночас суд не приймає у якості належного доказу у справі надану представником позивача копію звіту експертного автотоварознавчого дослідження від 13.01.2017 №2-17 /а.с. 116-117/, оскільки визначення середньоринокової вартості автомобіля проведено не у відповідності до наведених вище вимог Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Разом з тим, за вищевикладених обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що належний йому на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, наведеним у підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Несвоєчасне формування та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку у 2016 році хоча і не є самостійною підставою для його скасування, однак у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами свідчить про порушення контролюючим органом вимог підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.

З приводу посилань позивача на відсутність рішення міської ради про встановлення транспортного податку на дату формування спірного податкового повідомлення-рішення суд звертає увагу на їх безпідставність, оскільки відповідне рішення Кременчуцькою міською радою прийняте 30.01.2015, а рішенням від 02.02.2016 до нього внесені зміни в частині визначення порядку сплати транспортного податку, бази оподаткування та ставок податку у відповідності до вимог статті 267 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно визначено позивачу податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку у 2016 році в розмірі 25000,00 грн.

А відтак, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.07.2016 №41218-13 належить визнати протиправним та скасувати.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_3 повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.07.2016 №41218-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551,21 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2017 року.

Суддя С.С. Бойко