Постанова № 65698747, 22.03.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 рокум. Ужгород№ 308/11674/16-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І., суддів: Гаврилка С.Є, Шешені О.М.

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

за участю представників

відповідача: Жупан Ж.В. (довіреність від 17.05.2016 року № 00-99-11-17/07/9)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вартості лікування у розмірі 7020,00 грн., матеріальної шкоди у розмірі 1500,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 березня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 3 квітня 2017 року.

ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа Державна казначейська служба України з адміністративним позовом, яким просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень Державної фіскальної служби України стосовно порушення п. 3 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 2) Стягнути з розрахункових рахунків суб'єктів владних повноважень Державної фіскальної служби України вартість санаторно-курортного лікування в ДП "Клінічний санаторій Карпати" в розмірі 7020,00 грн.; 3) Стягнути із розрахункових рахунків суб'єкта владних повноважень Державної фіскальної служби України матеріальну шкоду в розмірі 1500, 00 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював в правоохоронних органах (УПМ ДПА в Закарпатській області) та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни, зокрема на безоплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. У 2016 році відповідач не виконав вказані вимоги законодавства, незважаючи на неодноразові звернення позивача. При цьому йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду, яку він просить стягнути з розрахункових рахунків відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак у своїй заяві від 26.12.2016 року просив розглядати справу без його участі. Таким чином, у відповідності до ст. 122 КАС України, справу розглянуто за відсутності представника позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню мотивуючи тим, що наявність самого права на безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням, не є остаточною підставою для безумовного направлення позивача на лікування, оскільки для цього крім, врахування медичного критерію, необхідне і врахування наявності коштів на вказані цілі, які передбачені на утримання державного органу. Вимога позивача щодо стягнення із розрахункових рахунків суб'єкта владних повноважень ДФС України вартості санаторно-курортного лікування в ДП «Клінічний санаторій Карпати» в розмірі 7020,00 грн. є передчасною, оскільки право на таку грошову компенсацію за 2016-2017 рр. позивач може набути у встановленому законодавством порядку тільки з 01 січня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом війни 3 групи, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.04.2010 р. виданим Воловецьким управлінням праці та соціального захисту населення Закарпатської області.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 15 лютого 2010 року за № 130-О «По особовому складу податкової міліції» ОСОБА_3 звільнений з податкової міліції у відставку за статтею 65 пункту «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

21 червня 2016 року позивач звернувся із заявою до Державної фіскальної служби країни, в якій просить провести оплату його санаторно-курортного оздоровлення в ДП «Клінічний санаторій Карпати» згідно рахунку-фактури № СК - 0000098 від 21 червня 2016 р.

Державна фіскальна служба України листом від 26 липня 2016 року № 7820/Б/99-99-04-02-02-14 повідомила позивача, що відповідно до вимог виконавчого листа Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 р. № 308/4194/15-а Державна казначейська служба України стягнула з реєстраційного рахунку ДФС України на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості санаторно-курортного лікування за 2014 та 2015 року у сумі 7020,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст.3 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень(крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження) та згідно п.2 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, в тому числі, на спори з приводу проходження публічної служби.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 р. інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Інваліди війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування інваліда на обліку або за місцем його роботи.

За бажанням інвалідів замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: інваліди війни I - II груп - у розмірі середньої вартості путівки, інваліди війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року № 446 затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей (далі - Порядок №446).

Вказаний Порядок визначає механізм забезпечення, зокрема Державною фіскальною службою, ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та членів їх сімей санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та інших законів.

Відповідно до п.2 Порядку № 446 державні органи забезпечують путівками до санаторно-курортних закладів не більше одного разу на рік, зокрема, ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року (№ 876/9116/15 в суді апеляційної інстанції) за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, встановлено наявність у позивача, як інваліда 3 групи права на щорічне забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів.

Вказаною постановою також встановлено протиправність бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо не забезпечення позивача санаторно-курортною путівкою у 2014 році та стягнуто на його користь грошову компенсацію в сумі 7020,00 грн., що становить 75 % середньої вартості путівки, оскільки законодавством не встановлено коли особа має право отримати компенсацію середньої вартості путівки, передбачену абз.5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: в першому чи у другому році.

Отже, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили, позовні вимоги цього ж позивача до того ж самого відповідача про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування з тих же підстав, але за інший період задоволено.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що наявність підстав визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо не забезпечення позивача щорічними путівками на санаторно-курортне лікування та стягнення з відповідача грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування саме стосовно позивача вже встановлено вказаним судовим рішенням і згідно з приписами ст. 72 КАС України не потребують доказування у цій справі.

Як встановлено судом, станом на день розгляду справи позивач не був забезпечений санаторно-курортним лікуванням за 2016 рік.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду даної адміністративної справи обставини суд приходить висновку про визнання протиправної бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо не забезпечення позивача щорічними путівками на санаторно-курортне лікування та необхідність стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості санаторно-курортного лікування в сумі 7020,00 грн., що становить 75 % середньої вартості путівки згідно рахунку-фактури № СК - 0000618 від 21.06.2016 р.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1500,00 грн. суд зазначає наступне.

Заподіяну матеріальну шкоду позивач пов'язує з грошовими витратами та витратами часу на поїздки в Ужгородський міськрайонний суд, Львівський апеляційний адміністративний суд, поїздки в м. Київ до відповідача - ДФС України. Розмір такої матеріальної шкоди позивач оцінив в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Враховуючи вищенаведені норми, суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві такої шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Разом з тим, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу про завдання йому матеріальної шкоди на суму 1500,00 грн., що виключає можливість застосування відповідної відповідальності до відповідача.

Щодо позовної заяви щодо стягнення з відповідача завданої внаслідок невиконання вимог чинного законодавства та витрачених коштів на лікування та оздоровлення коштів моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає наступне. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року за № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Разом з тим, позивачем не наведено в чому полягає спричинена моральна шкода, не наведено доказів підтвердження моральної шкоди та мотивів розрахунку суми моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, слід відмовити в задоволенні позову в частині вимог про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності не забезпечення ОСОБА_3 щорічними путівками на санаторно-курортне лікування, позовні вимоги щодо визнання такої бездіяльності протиправною - підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення частково та слід визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби щодо не забезпечення позивача щорічними путівками на санаторно-курортне лікування та стягнути з Державної фіскальної служби грошову компенсацію вартості санаторно-курортного лікування у сумі 7020,00 грн., а в задоволенні позову в іншій частині (стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1500,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.) слід відмовити з вищенаведених підстав.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 72, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вартості лікування у розмірі 7020,00 грн., матеріальної шкоди у розмірі 1500,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн. - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не забезпечення ОСОБА_3 щорічними путівками на санаторно-курортне лікування.

3. Стягнути з Державної фіскальної служби України (м. Київ, площа Львівська, 8 код 39292197) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію вартості санаторно-курортного лікування у сумі 7020,00 грн. (сім тисяч двадцять гривень).

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Судді С.І. Рейті С.Є. Гаврилко О.М. Шешеня