Ухвала суду № 65698689, 16.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 березня 2017 року Житомир справа № 0670/5936/12

категорія 12

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шимоновича Р.М., суддів: Капинос О.В., Нагірняка М.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, відділ Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області про визнання наказів протиправними і їх скасування, поновлення на посаді, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить:

- здійснити заміну сторони (боржника) Державне агентство земельних ресурсів України на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру;

- здійснити заміну щодо поновлення на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі на посаду начальника відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області.

В обгрунтування заяви зазначив, що виконавчий лист № 654 від 22.11.2016, виданий на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 у справі № 0670/5936/15, неможливо виконати, так як Державне агентство земельних ресурсів України перебуває на стадії ліквідації, а посади начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі не існує, однак, є правонаступник - відділ Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області.

Позивач у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду заяви повідомлений належним чином.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви з підстав, викладених у письмових поясненнях, Також, просив справу розглянути в порядку письмового провадження, про що подав відповідну заяву.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 28.08.2012 № 124-кт/а "Про звільнення ОСОБА_1Р.". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області з 03.09.2012. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На виконання рішення суду, 22.11.2016 позивачеві видано виконавчий лист.

Згідно зі частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, які є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

В той же час, заявником не надано доказів існування виняткових обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб, а тому у суду відсутні правові підстави для зміни способу і порядку виконання постанови суду.

При цьому, суд зауважує, що належним способом виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 та захисту законних прав позивача у даній справі є вирішення питання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Держкомзему у Радомишльському районі Житомирської області з 03.09.2012.

Приписами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, якщо ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 26.06.2013 по справі № 1- 7/2013 (5-рп/2013) вказав на те, що відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Оскільки заявником не доведено наявність обставин, передбачених частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та не підтверджено наявність обставин, які ускладнюють виконання наведеного судового рішення, судом не вбачається підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 0670/5936/12.

Також, слід зазначити, що за змістом статті 235 Кодексу законів про працю України, незаконно звільнений працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Суд зауважує, що законодавець не ставить можливість поновлення працівника на роботі в залежність від наявності (збереження) його посади на час розгляду справи. У відповідності з цією нормою права постановлене і судове рішення по даній справі - позивача поновлено на тій посаді, з якої він був незаконно звільнений. Таке рішення двозначного тлумачення не допускає, його виконання полягає у виданні боржником наказу про поновлення на роботі. При цьому, суд не входить і не має права входити в обговорення питання про його подальше переміщення, переведення чи звільнення, оскільки це не стосується предмету спору.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду у зв'язку із чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Також, суд не вбачає підстав для заміни боржника, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

За змістом частини п'ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому, під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Оскільки позивач, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - боржника по зазначеній справі, не надав доказів про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2016, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання даної заяви), за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення ставка судового збору становить 0,3 розміру мінімальної заробітної плати.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні заяви не сплачено судовий збір, суд вважає необхідним стягнути з нього 413,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 128, 160, 165, 186, 254, 263, 264 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 413,40 грн судового збору на рахунок Житомирського окружного адміністративного суду №31213206784002 за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Житомирі, код отримувача - 38035726, банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області, МФО - 811039, код класифікації доходів бюджету (код платежу) - 22030001.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Р.М.Шимонович

Судді: О.В.Капинос

М.Ф.Нагірняк