Рішення № 65696757, 29.03.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

29.03.2017

Справа № 337/311/17

Провадження № 2/337/449/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

при секретарі Жевакіній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

У позові вказала, що вона проживала спільно однією сімєю з відповідачем. Від сумісного життя мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, тому просила стягнути з нього аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку.

У судове засідання позивачка не зявилася, надавши заяву з клопотанням про розгляд справи у її відсутності, позов просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився неодноразово, про слухання справи сповіщався належним чином, про що у матеріалах справи є докази.

Як вбачається з довідки адресно-довідкового підрозділу УДМС в Запорізькій області 10.02.2017 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9), за адресою місця реєстрації відповідач повідомлявся про слухання справи.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає неотримання відповідачем поштового відправлення відмовою у його отриманні, а тому, відповідно до п. 8 ст. 76 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про час, місто розгляду цивільної справи, а оскільки він не повідомив суд про причини своєї неявки, суд вважає причину його неявки неповажною.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, по наявних у справі документах.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, у звязку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст.11, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про народження І-ЖС № 094346 від 03.07.2008 року батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 записаний ОСОБА_2 (а.с.3). Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На підставі ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За змістом зазначених норм, будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. На даний час ніякої домовленості щодо виконання обов'язку утримувати дитину між сторонами не має, договір про сплату аліментів на дитину, в якому було б визначено розмір та строки виплати аліментів, між позивачем та відповідачем не укладався.

Як вбачається з положень Сімейного кодексу України, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року по справі №6-35893св12).

Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На підставі ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №3 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.

На підставі довідки Департаменту реєстраційних послуг ЗМР № 04-27/6-842 від 30.01.2017 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, за зазначеною адресою зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

У звязку з викладеним, враховуючи, що батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини, а також те, що дитина проживає разом з матірю, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менш, ніж 30% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини.

Доказів того, що відповідач не в змозі сплачувати на дитину аліменти у вищезазначеному розмірі, у суду немає.

Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини.

Керуючись ст. ст. 84, 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст..ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 Русланіни, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка народилася у м.Запоріжжі, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (вул.Жукова), 20, кВ. 55, (ІПН НОМЕР_1) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач УДКСУ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, код отримувача код за ЄДРПОУ 38025414, рахунок №31219206700008, банк: УДК у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: «судовий збір» код ЄДРПОУ суду 37408374) судовий збір у розмірі 640 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Суддя: Г.Є. Гнатик