Рішення № 65696558, 29.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №331/3214/16 Головуючий у 1 інстанції Антоненко М.В.

Провадження № 22-ц/778/152/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Дзярука М.П.,

Суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2,

за участі секретаря: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до ОСОБА_3 про виселення та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ПАТ «мотор Січ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення та стягнення заборгованості.

В позові зазначало, що 03 березня 1995 року ОСОБА_4, робітник цеху №3 отримав ордер на житлову площу у гуртожитку № 3 Публічного акціонерного товариства Мотор Січ» на право займання сімєю, що складається з 1 - єї людини, житлову площу по вул. Горького, 171 а, кімната 97. Таким чином, особисте право на поселення в кімнату 97 гуртожитку АТ «Мотор Січ» було надано виключно робітнику АТ «Мотор Січ» ОСОБА_4.

Сімя ОСОБА_4: дружина ОСОБА_5, а також син ОСОБА_3, хоч і мешкали разом з ОСОБА_4, втім зберегли прописку за місцем проживання.

У 2012 році ОСОБА_4 помер, а дружина ОСОБА_5 із гуртожитку виїхала. У гуртожитку залишився тільки син ОСОБА_3, який не є і ніколи не був робітником АТ «Мотор Січ», та добровільно залишати кімнату в гуртожитку відмовився.

За період незаконного проживання ОСОБА_3 виникла заборгованість з оплати за проживання у гуртожитку у сумі 5122,13 грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини ПАТ «Мотор січ» просило суд, виселити ОСОБА_3 із гуртожитку ПАТ «Мотор Січ», без надання іншого житлового приміщення; стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мотор Січ» заборгованість за проживання у сумі 5122,13 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2016 року відмовлено у звязку з необґрунтованістю в частині позовних вимог про виселення, в іншій частині позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мотор Січ» заборгованість за проживання у сумі 5122,13 грн.

Не погоджуючись з рішенням Жовтневого районного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року ПАТ «Мотор Січ», звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить рішення Жовтневого районного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, гуртожиток за адресою м. Запоріжжя, вул. Поштова (вул. Горького), 171-а, входить до житлового фонду ПАТ «Мотор Січ» та знаходиться на його балансі.

В кімнаті 97 вищевказаного гуртожитку проживає відповідач ОСОБА_3

Звертаючись до суду з позовом про виселення відповідача з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення позивач вказував, що відповідач без жодних правових підстав займає спірну кімнату, з підприємством в трудових відносинах не перебуває, відповідний ордер на вселення в кімнату йому не видавався, веде асоціальний спосіб життя, має заборгованість за надані комунальні послуги, не реагує на заходи громадського впливу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними доказами підстави виселення відповідача у відповідності до вимог ст. 116 ЖК України.

Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 127 Житлового Кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Згідно зі ст. 128 Житлового Кодексу України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Статтею 129 Житлового Кодексу України визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Пунктом 44 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208визначено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.1995р. ОСОБА_6, робітник цеху №3 отримав ордер на житлову площу кімнату 97 у гуртожитку №3 ПАТ «Мотор Січ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 171-а, на право займання сімєю, що складається з однієї особи. Таким чином, особисте право на поселення в кімнату 97 гуртожитку ПАТ «Мотор Січ» було надано виключно робітнику ОСОБА_4 У 2012р. ОСОБА_4 помер. В спірній кімнаті продовжив проживати син померлого відповідач ОСОБА_3

З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 в трудових відносинах з ПАТ «Мотор Січ» не перебував і не перебуває. Ордер на жилу площу в гуртожитку в порядку, передбаченому ст. ст. 128, 129 ЖК Української РСР йому не видавався, вселився в спірну кімнату гуртожитку не в установленому законом порядку, не зареєстрований за вказаною адресою. Тривалість проживання особи у самовільно зайнятому жилому приміщенні не є підставою для визнання за такою особою права користування цим приміщенням.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, наведених вище норм матеріального права не врахував, не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 вселився і проживає у спірному житловому приміщенні без правових підстав, доказів щодо правомірності його вселення до спірного житлового приміщення відповідачем не надано, самостійно звільнити кімнату він не бажає, договір найму (оренди) з власником не укладено, тобто права на проживання в кімнаті гуртожитку він не має і будь-які правові підстави для законного зайняття ним спірного житлового приміщення відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги ПАТ «Мотор Січ» про виселення ОСОБА_3 з кімнати 97 гуртожитку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (вул. Горького), 171-а без надання іншого жилого приміщення є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мотор Січ» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3031, 60 грн.

Керуючись 303, 307, 309, 313, 316,317,319 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2016 року у цій справі в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до ОСОБА_3 про виселення скасувати. ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до ОСОБА_3 про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 з кімнати 97 гуртожитку №3 по вул. Поштовій (минула назва Горького), 171-а в м. Запоріжжі без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мотор Січ» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3031,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: