Ухвала суду № 65696550, 14.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 330/1607/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Бойчева Н.В.

Провадження № 22-ц/778/160/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

Онищенко Е.А.,

За участю секретаря: Бєлової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.03.2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком договір.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 6.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором відповідач повинен на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку.

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбаченим цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.07.2016 року мав заборгованість в розмірі 50 311,61 грн., яка складається з наступного: 7 808,34 грн. - заборгованість за кредитом; 37 770,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 860,31 грн. - заборгованість за комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2 371,98 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.03.2006 року в розмірі 50 311,61 грн. та судові витрати.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.03.2006 року в розмірі 50 311,61 грн. та судовий збір в сумі 1 378 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за укладеним між сторонами по справі договором від 24.03.2006 року (далі - договір), ОСОБА_3 отримав картку «Універсальна» № НОМЕР_1, дата відкриття 28.03.2006р., термін дії (місяць/рік) - 03/09, зі встановленим первісно кредитним лімітом у сумі 1 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році (а.с. 7, 69).

За змістом заяви позичальника, підписуючи її, відповідач висловив свою згоду, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 7 зв.).

Кредитний ліміт у подальшому змінювався Банком як у сторону збільшення, так і у сторону зменшення, відповідно до п.п. 3.2, 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, які є частиною укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг. Так, 01.10.2012 року кредитний ліміт за карткою № НОМЕР_1 був збільшений до 8 000 грн. (а.с. 64).

Крім того, відповідно до п. 3.6 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт може отримати додаткову картку на своє ім`я, а також надати доступ до картрахунку довіреним особам.

Як вбачається з матеріалів справи, за укладеним між сторонами договором було видано декілька карток.

Так, з виписки по картрахунку, що був відкритий для виконання укладеного договору, довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.12.2006р. вбачається, що крім кредитної картки № НОМЕР_1, дата відкриття 28.03.2006р., термін дії (місяць/рік) - 03/09, було видано наступні кредитні картки:

НОМЕР_2, дата відкриття 25.01.2007р., термін дії (місяць/рік) - 01/10;

НОМЕР_3, дата відкриття 16.05.2012р., термін дії (місяць/рік) - 05/15 (а.с. 61-67, 68, 69, 70, 71).

При цьому, всі перелічені картки обліковуються єдиним картрахунком, виписка за яким знаходиться в матеріалах справи (а.с. 61-67), а відтак, мають єдину систему обліку заборгованості. Тобто, доступ до картрахунку відбувався через декілька карток, у даному випадку через 3 картки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24.03.2006 року ОСОБА_3 з часу укладення договору вчинялися дії щодо виконання зобов'язань, здійснювалося погашення заборгованості за наданим кредитом: 03.05.2006 року в сумі 505 грн., 20.03.2007 року в сумі 105 грн., 12.06.2007 року в сумі 264 грн., 26.07.2007 року в сумі 110 грн., 05.09.2007 року в сумі 161 грн., 01.10.2007 року в сумі 122,50 грн., 11.12.2007 року в сумі 200 грн., 08.01.2008 року в сумі 300 грн., 05.03.2008 року в сумі 618,63 грн., 26.12.2012 року в сумі 1 500 грн., 31.01.2013 року в сумі 1 000 грн., 21.02.2013 в сумі 1 000 грн., 01.03.2013 року в сумі 300 грн., 26.03.2013 року в сумі 70,22 грн., 28.03.2013 року в сумі 835,66 грн., 26.04.2013 року в сумі 21,55 грн., 29.04.2013 року в сумі 900 грн., 06.06.2013 року в сумі 268,77 грн., 18.06.2013 року в сумі 276,26 грн., 20.06.2013 року в сумі 400 грн., 02.07.2013 в сумі 1 000 грн., 22.07.2013 року в сумі 2 000 грн., 31.07.2013 року в сумі 500 грн., 22.08.2013 року в сумі 1 300 грн., 18.09.2013 року в сумі 500 грн., 25.09.2013 року в сумі 2 300 грн., 28.09.2013 року в сумі 1 200 грн., 28.10.2013 року в сумі 33,89 грн., 31.10.2013 року в сумі 178,74 грн., 08.11.2013 року в сумі 1 000 грн., 25.11.2013 року в сумі 2 000 грн., 19.12.2013 року в сумі 500 грн., 27.01.2014 року в сумі 2,37 грн., 29.01.2014 року в сумі 518,19 грн., 26.02.2014 року в сумі 27,60 грн., 27.02.2014 року в сумі 54,79 грн.

Останній платіж, який вніс відповідач за вказаним договором, був здійснений 28.04.2015 року і становить 989,69 грн. (а.с. 5-6).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вказаним договором відповідач станом на 31.07.2016 року мав заборгованість в розмірі 50 311,61 грн., яка складається з наступного: 7 808,34 грн. - заборгованість за кредитом; 37 770,98 грн. - заборгованість за процентами; 1 860,31 грн. - заборгованість за комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 2 871,98 грн. (а.с. 5-6).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором підтверджене доказами та виходячи із встановлених ст. 526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання і передбаченого ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору, суд дійшов вірного висновку, що з ОСОБА_3 на користь Банку підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 50 311,61 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Так, обґрунтовуючи позов Банк зазначав, що відповідач періодично сплачує заборгованість за кредитним договором.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Як зазначалося вище, ОСОБА_3 з часу укладення договору вчинялися дії щодо виконання зобов'язань - проводилося погашення заборгованості за наданим кредитом, останній платіж, які вніс відповідач за вказаним договором, був здійснений 28.04.2015 року і становить 989,69 грн. (а.с. 5-6).

Таким чином, у відповідності до ст. 264 ЦК України дії відповідача з часткового погашення боргу переривали перебіг строку позовної давності, а тому строк позовної давності не сплив на час пред'явлення позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд врахував вищевикладене та мотивував свій висновок щодо прийняття вказаних платежів як доказу переривання перебігу строку позовної давності.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на погашення заборгованості за іншим договором - № ZPAKAU19070032 (авто в кредит), який був укладений 27.03.2006 року, про що свідчить довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» № 108154 від 28.10.2011 року (а.с. 41), не спростовує відсутність заборгованості за договором № б/н від 24.03.2006 року та не є підставою для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги щодо втрати кредитної картки не підтверджені належними та допустимими доказами, з часу укладення договору відповідач не звертався до Банку із заявою про втрату платіжного засобу або про заволодіння платіжним засобом третіми особами, доказів протилежного ні суду першої, ні апеляційної інстанції, які б колегія суддів могла дослідити в порядку ч. 2 ст. 303 ЦПК України, не надано.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм ст. 169 ЦПК України не спростовують висновків суду, виклик відповідача до суду було здійснено у визначеному ст.ст. 74-76 ЦПК України порядку. Розгляд судом першої інстанції справи у відсутність відповідача не призвів до неправильного вирішення спору, крім того, ОСОБА_3 не був позбавлений можливості реалізувати своє процесуальне право і надати докази в обґрунтування своєї позиції по справі суду апеляційної інстанції, таке своє право реалізував.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи або зводяться до особистої незгоди з висновками суду щодо оцінки доказів. Заперечення проти висновків рішення суду першої інстанції полягають у переоцінці доказів, за умови відсутності підстав для такої переоцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Всі інші викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_3 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду (а.с. 32).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: