Ухвала суду № 65696371, 24.03.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7426/14-к 1-кп/335/234/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року колегія суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., суддів Воробйова А.В., Шалагінової А.В., за участю секретаря Барсукової В.В., прокурора Федорченка К.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 Томієвича у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з Апеляційного суду Запорізької області надійшло кримінальне провадження за обвинувальним актом, який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201300000000139 від 27.06.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.01.2017 року вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 березня 2016 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасовано, призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, зазначивши про те, що обвинувальний акт складений з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для повернення обвинувального акту прокурору немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, мотивуючи тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через відсутність формулювання обвинувачення та не розкриття характеру дій кожного з обвинувачених у складі організованої злочинної групи, та суті злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються. На думку захисника, в обвинувальному акті не зазначено, які конкретно дії вчинено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з психотропними речовинами і прекурсорами, зокрема з тими із них, які входять до складу вилучених під час досудового розслідування лікарських препаратів фабричного виготовлення. Не зазначено також, які конкретно дії вчинено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 самостійно, а які - за погодженням з іншими обвинуваченими, в якій формі, коли і за яких обставин відбувалося таке погодження.

Обвинувачений ОСОБА_2, захисник ОСОБА_8 підтримали клопотання адвоката.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисники ОСОБА_5, ОСОБА_7, не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обвинувальний акт з додатками на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Разом з цим, ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Таким чином, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатись незаконним, адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений. Правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Питання форми та змісту обвинувального акту та додатків до нього регулюється ст. ст. 109, 110, 291 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті повинні міститися: викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону про кримінальну відповідальність, а також формулювання обвинувачення.

У ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як передбачено п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб предявлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

В обвинувальному акті №1201300000000139 від 27.06.2014 р. в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не зазначено формулювання обвинувачення, що свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, фактичне непредявлення підозрюваним обвинувачення та не набуття ними статусу обвинувачених.

Так, викладаючи обвинувачення за ст. 307 ч. 3 КК, сторона обвинувачення перелічує в тексті обвинувального акту результати контрольованих закупівель психотропного препарату, які відбулися 22.12.2013 р., 25.12.2013 р., 03.01.2014 р., 21.01.2014 р., 23.01.2014 р., 07.02.2014 р., 17.05.2014 р., а також вказує про предмети і речовини, вилучені під час обшуків за місцем проживання певних осіб. Жодної конкретизації дій кожного з обвинувачених, які б містили ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, при цьому не наводиться.

Констатуючи наявність між обвинуваченими згоди на створення організованої групи, прокурор не зазначає, в яких саме діях проявилася наявність такої згоди, подальше взаємне узгодження між обвинуваченими їхніх злочинних дій, аж до розподілу ролей.

При формулюванні обвинувачення стосовно вчинення злочинів організованою групою, зазначенню підлягають не тільки ознаки конкретного злочину, а й ті ознаки, які вказують на його вчинення саме організованою групою - щодо виду об'єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об'єднання, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. При цьому має бути зазначено те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об'єднання та характер стосунків, які склалися між ними і членами останнього.

Обвинувачення, предявлене ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 313 КК України, є неконкретним, оскільки не вказано жодних відомостей про предмет злочину обладнання, призначене для виготовлення психотропних речовин. А зазначення про виявлення та вилучення предметів під час обшуку, які могли використовуватися обвинуваченими у якості пристосувань при виготовленні психотропних речовин взагалі виходить за рамки вимог КПК України щодо формулювання обвинувачення. Крім того, не визначено, яка саме з кваліфікуючих ознак цього злочину інкримінована обвинуваченим вчинення незаконних дій з таким обладнанням організованою групою або з метою виготовлення психотропних речовин, або наявні обидві кваліфікуючі ознаки.

Викладаючи предявлене ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, сторона обвинувачення перелічує зброю і боєприпаси, вилучені під час обшуків, проте не вказує в обвинувальному акті, в чому виразилася попередня змова певних осіб на вчинення цього злочину.

Обвинувачення за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України в частині перевезення психотропних речовин і прекурсорів в тексті обвинувального акту не сформульовано взагалі жодним чином.

Відсутність формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинувачених мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього. Право обвинуваченого на захист гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «ОСОБА_9 проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, Європейський Суд з прав людини зазначив, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Такі недоліки обвинувального акту спрямовують судовий розгляд кримінального провадження у безладний рух, безпосередньо впливають на тривалість розгляду кримінального провадження, та нівелюють вимоги КПК України про розгляд кримінальних проваджень у розумні строки, і як наслідок породжують підстави для звернення осіб, права яких порушені з боку держави Україна до Європейського Суду з прав людини.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо вказаних осіб.

Усі вищезазначені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, про істотне порушення права на захист підозрюваних. Тому клопотання захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а обвинувальний акт разом з додатками поверненню прокурору.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

В підготовчому судовому засіданні прокурором зазначено про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки на даний час ризики, враховані судом при обранні запобіжного заходу, не відпали.

В підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_5 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисники в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти продовження їм запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, але просили змінити умови його застосування з цілодобового на погодинний, надавши їм можливість працювати та заробляти працею на життя.

Прокурор проти зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 та зміни умов застосування домашнього арешту ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечував.

Розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1, колегія суддів враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також правову позицію Європейського Суду з прав людини у рішенні від 12.01.2012 у справі "Тодоров проти України", відповідно до якої "для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку".

Також колегією суддів враховується обставини, якими обґрунтовано клопотання про зміну запобіжного заходу, які підтверджені матеріалами кримінального провадження, тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою (з 18.05.2014), дані про його особу, зокрема, ОСОБА_1 раніше не був судимим, має постійне місце проживання, є одруженим та має трьох малолітніх дітей.

У відповідності до вимог ст. 178 КПК України, колегією суддів не встановлено достатніх підстав, які би виправдовували подальше тримання ОСОБА_1 під вартою, у звязку з чим, колегія суддів доходить висновку про необхідність зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з покладенням обовязку цілодобово не залишати житло, утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками по кримінальному провадженню.

Зазначений запобіжний захід, на переконання колегії суддів, зможе забезпечити досягнення мети його обрання, а усунення інших ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на досудовому розслідуванні, та встановлених під час судового розгляду, можливе при застосуванні відносно ОСОБА_1Т і більш мякого запобіжного заходу з покладанням на обвинуваченого обовязків, передбачених ст. 194 КПК України

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для застосування щодо обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на цей час не змінились, порушень кримінального процесуального закону при застосуванні запобіжного заходу не встановлено, відомостей про те, що обвинувачені порушують вимоги застосованого до них запобіжного заходу немає, даний запобіжний захід слід залишити без змін, продовживши його строк на 2 місяці, до 24 травня 2017 року включно, змінивши умови його застосування з цілодобового на погодинний домашній арешт, зобовязавши ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не залишати житло з 22 -00 до 07-00 години.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 178, 183, 194, 291, 314-316 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080000000139 від 16.08.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 Томієвича у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України повернути прокурору.

Змінити ОСОБА_1 Томієвичу, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт строком на 2 місяці, до 24 травня 2017 року включно, звільнивши останнього з-під варти в залі суду.

Покласти на ОСОБА_1 Томієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов'язки:

- не залишати цілодобово житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками по кримінальному провадженню № 12013080000000139.

Направити копію ухвали про зміну запобіжного заходу для виконання та контролю відділенню поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 Томієвича.

Запобіжний захід, застосований до обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту залишити без змін, продовживши його строк по 24 травня 2017 року включно, змінивши умови його застосування з цілодобового на погодинний домашній арешт, зобовязавши ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не залишати житло з 22-00 до 07-00 години доби наступного дня.

Ухвала в частині повернення обвинувального акта прокурору може бути оскаржена до Апеляційного судуЗапорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з моменту її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н.І.Рибалко

Судді: А.В.Воробйов

ОСОБА_9