Ухвала суду № 65694714, 29.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/164/2017(м)

266/3731/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н.М.

Категорія 55 Доповідач Лопатіна М.Ю.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю

суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П.

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма» «Азовстальбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма» «Азовстальбуд» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2016 року

в с т а н о в и в :

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який в ході розгляду справи уточнив і в обґрунтування якого зазначив, що з 31 серпня 2009 року по 15 жовтня 2015 року він працював в Публічному акціонерному товаристві «Будівельно-монтажна фірма» «Азовстальбуд» (далі: ПАТ «Будівельно-монтажна фірма» «Азовстальбуд»), яке при його звільненні з ним не призвело повного розрахунку, не виплатило нараховану заробітну плату за період з лютого 2015 року по жовтень 2015 року в загальній сумі 13644,30 гривень. Оскільки в ході розгляду справи в суді відповідач частково погасив зазначену заборгованість, позивач просив стягнути з ПАТ «Будівельно-монтажна фірма» «Азовстальбуд» на його користь решту боргу по заробітній платі в сумі 3141,03грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 427,74 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, що пов'язана з порушенням його трудових прав.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3141,03 гривень, компенсацію втрати частини доходів у розмірі 427,74 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 76116,88 грн. та моральну шкоду у розмірі 500,00 грн., а всього 80185,65 грн. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував те, що позивач на час звільнення не працював і жодних вимог або заяв про розрахунок на підприємство не надавав, а тому суд першої інстанції невірно визначив час, з якого повинен нараховуватись середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, місцевим судом не було узято до уваги те, що вини підприємства в невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 немає, з огляду на наявність у відповідача обставин непереборної сили, що підтверджується висновками Торгово-промислової палати України від 24 грудня 2015 року та 15 серпня 2016 року.

Позивач в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засіданні апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.(а.с.136, 137,157)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач з 31 серпня 2009 року працював в ПАТ «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд», 15 жовтня 2015 року був звільнений з підприємства за згодою сторін, відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та копією наказу про припинення трудового договору №21-п від 15 жовтня 2015 року. (а.с.7,8-9).

При звільненні позивача, ПАТ «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» не провело з ОСОБА_1 повного розрахунку, а саме не сплатило заробітну плату в загальній сумі 13644, 30 гривень, що вбачається з розрахункового листка за жовтень 2015 року (а.с.5).

Довідка № 07/19 від 26 лютого 2016 року свідчить про те, що станом на 26 лютого 2016 року ПАТ «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» частково погасило борг по заробітній платі ОСОБА_1, в результаті чого решта заборгованості на лютий 2016 року становить 3141,03 гривень. (а.с.38).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з позивачем не був проведений повний розрахунок при звільненні, то відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України та вимог ст.ст.1,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», з відповідача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, суд дійшов висновку, що у зв'язку з порушенням законних прав позивача на отримання ним оплати за працю та всіх належних сум при звільненні, ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода, яка оцінена судом в 500,00 грн.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають обставинам справи.

Згідно вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи організації провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника чи уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» ст. ст. 1, 3)

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки при звільненні позивача з ним не було проведено повного розрахунку, тобто правильно вважав, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути невиплачену заробітну плату, середній заробіток за весь час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини доходу в зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати та моральну шкоду.

Керуючись положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, суд правильно обчислив середній заробіток шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів у періоді затримки. При цьому, суд першої інстанції вірно призвів розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1, який не працював в день звільнення - з дня, коли останній звернувся до підприємства відповідача із заявою про розрахунок (а.с. 6)

Заперечення відповідача про те, що заяву про розрахунок від 16 жовтня 2015 року позивач на підприємство не подавав, місцевий суд правомірно не узяв до уваги, з огляду на те, що зазначена заява утримує номер вхідної кореспонденції та дату реєстрації (а.с.6). Доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема, книги вхідної кореспонденції, ПАТ «Будівельно-монтажна фірма» «Азовстальбуд» суду не надало.

Також суд першої інстанції зробив вірний висновок про недоведення відповідачем настання обставин непереборної сили, що свідчать про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно п.п.6.1, 6.2. регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України

від 15 липня 2014 року № 40(3), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Наданий відповідачем лист Донецької Торгово-промислової палати від 24 грудня 2015 року є роз'ясненням, а не сертифікатом про форс-мажорні обставини (а.с.49). Згідно висновку Донецької Торгово-промислової палати від 15 серпня 2016 року, на який в апеляційній скарзі посилається ПАТ «Будівельно-монтажна фірма» «Азовстальбуд», відповідачу було відмовлено у засвідченні обставин непереборної сили з огляду на відсутність у підприємства зобов'язань по сплаті ЄСВ (а.с. 155 ). Крім того, висновок тієї ж організації від 04 серпні 2016 року, свідчить про неможливість з квітня 2016 року використання відповідачем земельної ділянки, що знаходиться у нього в оренді (а.с. 150-151).

У ч. 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, роз'яснення та сертифікати, які надав відповідач не підтверджують настання в нього обставин непереборної сили при дотриманні трудового законодавства, зокрема, в частині виплати заробітної плати працівникам підприємства, а тому висновок суду першої інстанції щодо наявності вини відповідача в затримці виплати належних при звільнення сум позивачу є правильним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.

Приймаючи до уваги те, що відповідачу за подання апеляційної скарги було відстрочено сплату судового збору в сумі 1 580,54 грн., є підстави для його стягнення з ухваленням даного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма» «Азовстальбуд» відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма» «Азовстальбуд» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 580,54 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: