Ухвала суду № 65694705, 30.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/204/2017(м)

263/1200/17

Головуючий у 1 інстанції Мельник І.О. Єдиний унікальний номер 263/1200/17

Номер провадження 22-ц/775/204/2017(м)

Категорія 59 Доповідач Барков В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Лопатіної М.Ю.,

Биліни Т.І.,

секретар Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 січня 2017 року у справі за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року позивач Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 січня 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

На цю ухвалу суду від позивача надійшла апеляційна скарга в якій він ставить питання про її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень процесуального закону.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином судовою повісткою, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Маріупольського міського центру зайнятості Спесівцева В.Б., який просив скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що існує спір за зверненням суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації наданих йому законом функцій, а тому він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Як вбачається із матеріалів справи, Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього на користь центру коштів в сумі 1 111 грн. 46 коп. допомоги по безробіттю, яка на думку позивача отримана відповідачем безпідставно.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян і юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична або юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої цієї статті свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала б право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

У даній справі позов заявлено про стягнення грошових коштів, що стали власністю відповідача і, на думку позивача, були набуті ним безпідставно, що свідчить про приватноправовий, а не публічний характер правовідносин, які виникли між сторонами.

Зважаючи на вказане, висновки суду про те, що спір є публічно-правовим спором, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є помилковими, а відтак оскаржувана ухвала такою, що не відповідає вимогам закону.

Вказане, також, вбачається і з правових позицій Верховного Суду України у постановах, що прийняті в порядку п.2 ч.1 ст. 355 ЦПК України та п.3 ч.1 ст. 237 КАС України, які є обов'язковими до застосування, а саме, зокрема, серед інших у справах №6-495цс16 від 30.03.2016 року та №21-2209а15 від 22.09.2015 року.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене та порушив вимоги процесуального закону, апеляційний суд вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості - задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 січня 2017 року - скасувати.

Справу передати до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області для вирішення питання про відкриття провадження в справі у відповідності з вимогами закону.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді В.М. Барков

Т.І. Биліна

М.Ю. Лопатіна