Ухвала суду № 65693031, 16.03.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4608/17

Провадження № 1-кс/761/2909/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді: Юзькової О.Л.,

при секретарі: Голопич Н.Р.,

розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, Харлап М.Д., внесене по кримінальному провадженні № 32016100000000135 від 09.11.2016 року, за ст.218-1 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Харлап М.Д. звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури м.Києва Чорним В.В. про арешт майна, що необхідно здійснити в межах кримінального провадження № 32016100000000135 від 09.11.2016 року, за ст.218-1 КК України.

Клопотання мотивовано наступним. В провадженні слідчого управління ФР ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100000000135 від 20.10.2016 року про вчинення кримінального правопорушення за ст.218-1 КК України. Досудовим слідством встановлено, що згідно заяви директора-розпорядника фонду гарантування вкладів фізичних осіб, невстановлені посадові особи ПАТ «Банк Камбіо» (ЄДРПОУ 26549700), проведеними операціями в 2013-2014 роках, шляхом розтрати активів Банку - коштів рефінансування, наданих Національним банком України та шляхом приховування та маскування незаконного походження таких коштів, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення) умисно, з корисливих мотивів призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди державі та кредиторам. Постановою Правління Національного банку України від 27.02.2015 №144 відкликано ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» (далі Банк). Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 46 від 02.03.2015 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 Під час здійснення перевірки правочинів, в тому числі договорів, укладених протягом року до запровадження процедури тимчасової адміністрації в ПАБ «Банк Камбіо», виявлено факти безготівкового перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних та фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ «БАНК КАМБІО» у серпні-вересні 2014 року. Операції з перерахування коштів з відкритих в ПАТ «Банк Камбіо» рахунків фізичних осіб на відкриті у тому ж банку рахунки фізичних осіб з призначенням платежу «перерахування коштів на поточний рахунок», «перерахування коштів на депозитний рахунок», «перенесення грошових коштів на користь третьої особи», «повернення вкладу», «прийом депозиту» спрямовані на «дроблення» коштів на банківських рахунках фізичних осіб та мають на меті отримання відшкодування коштів клієнтів - фізичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо» здійснено з призначенням платежу «безвідсоткова позика», «повернення фінансової допомоги» та «надання фінансової допомоги». Такі перерахування спрямовані на «дроблення» коштів суб'єктів господарювання шляхом оформлення платежів щодо надання або повернення зворотної фінансової допомоги, надання безвідсоткових позик та мають на меті отримання відшкодування коштів клієнтів - юридичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вищезазначені операції призвели до збільшення розміру гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами більше, ніж на 275 млн. грн., чим Фонду, а в його особі державі, можуть бути завдані збитки в особливо великих розмірах. Таким чином, невстановлені посадові особи ПАТ «Банк Камбіо» (ЄДРПОУ 26549700), проведеними операціями в 2013-2014 роках, шляхом розтрати активів Банку - коштів рефінансування, наданих Національним банком України та шляхом приховування та маскування незаконного походження таких коштів, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення) умисно, з корисливих мотивів призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди державі та кредиторам. При розслідуванні даного кримінального правопорушення виникла необхідність у накладенні арешту на грошові кошти у безготівковому вигляді, а саме: грошові кошти, що знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (ЄДРПОУ 26549700) на рахунки фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання, просив задовольнити.

Представник володільця майна в судове засідання не викликався, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України.

Вислухавши доводи слідчого, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Так, в провадженні слідчого управління ФР ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100000000135 від 20.10.2016 року про вчинення кримінального правопорушення за ст.218-1 КК України.

Слідчий просить накласти арешт на грошові кошти у безготівковому вигляді, а саме: грошові кошти, що знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (ЄДРПОУ 26549700) на рахунки фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі.

Положеннями ст. 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Такими заходами, зокрема, є тимчасове вилучення майна, арешт майна.

Приписами ч. 1 ст. 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

В свою чергу ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням по накладення арешту слідчий зазначає, що є достатні підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках зазначених фізичних осіб, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, за ознаками злочину передбаченого ст. 218-1 КК України по якому здійснюється досудове розслідування.

Згідно з ч.6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя має зазначити, що не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи за вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактами вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 309, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, Харлап М.Д., внесене по кримінальному провадженні № 32016100000000135 від 09.11.2016 року, за ст.218-1 КК України, про арешт майна - залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя