Ухвала суду № 65692588, 21.03.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16053/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г. О., при секретарі Іванові Г. Д., за участі слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Піляй І. В., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

21.03.2017 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г. О. надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Піляй І. В., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Свербиусом А. О. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42015000000000815.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалася.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого розглядається без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

В обґрунтування клопотання зазначається наступне.

Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України при заволодінні чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Так, в ході розслідування встановлено, що Указом Президента України

№ 1010/2010 від 04 листопада 2010 року ОСОБА_3 призначено Генеральним прокурором України.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 01 грудня 1991 року, ОСОБА_3 був працівником державного органу, який наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, тобто він у вказаний період здійснював функції представника влади і згідно з Приміткою № 1 до ст. 364 КК України в редакції закону, чинній на момент перебування його на посаді Генерального прокурора України, був службовою особою.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 216 КПК України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_3 за посадою був службовою особою, яка займала особливо відповідальне становище.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", чинного на момент його перебування на посаді Генерального прокурора України, Генеральний прокурор України: спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю ; призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України; затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури та розподіляє кошти на їх утримання ; відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджувати положення та інструкції.

Установлено, що в березні 2013 року ОСОБА_3, обіймаючи посаду Генерального прокурора України, а тому, в силу свого службового становища, будучи поінформований про потреби в поточному ремонті приміщень будівель Генеральної прокуратури України по вул. Різницькій, 13/15, вул. Гусовського, 9, вул. Борисоглібській, 18, вул. Московській, 8 в м. Києві, з метою заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах, дав вказівку заступнику Генерального прокурора України ОСОБА_5 і заступнику начальника Головного управління забезпечення діяльності органів прокуратури ОСОБА_6 розробити документацію конкурсних торгів та укласти угоду про виконання будівельних робіт з фіктивною фірмою ТОВ "Телсі".

При цьому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах, створюючи видимість залучення фірми "Телсі" до участі у проведенні будівельних (ремонтних) робіт, ОСОБА_3 на нараді у Генеральній прокуратурі України представив зазначену фірму як начебто надійного, перевіреного забудовника та, зловживаючи своїм службовим становищем, до проведення тендерних процедур, вказав, що ТОВ "Телсі" залучається до виконання ремонтних робіт.

Серед іншого, комітетом з конкурсних торгів Генеральної прокуратури України у 2013 році, відповідно до плану річних закупівель та змін до нього, здійснено сім закупівель послуг з капітального та поточного ремонту адміністративних приміщень Генеральної прокуратури України.

Переможцем за трьома процедурами закупівель про надання послуг з монтажу та пусконалагодження систем вентиляції, ремонту приміщень Генеральної прокуратури України на вул. Різницькій, 13\15, вул. Гусовського, 9, вул. Борисоглібській, 18, вул. Московській, 8 у м. Києві та поточного ремонту приміщень адміністративних будівель Генеральної прокуратури України на вул. Мельникова, 24 у м. Києві на загальну суму 69 063 535, 42 грн. визначено

ТОВ "Телсі", яке має ознаки фіктивності та не могло здійснювати будь-яких будівельних робіт, що встановлено в ході досудового розслідування.

Таким чином, за сприяння службових осіб Генеральної прокуратури України ТОВ "Телсі" (ЄДР 31200891) як суб'єкт господарювання з ознаками фіктивності незаконно отримало бюджетні кошти на загальну суму 69 063 535, 42 гривень.

Головний бухгалтер Генеральної прокуратури України ОСОБА_7, маючи право підпису банківських документів, перерахувала на рахунок № 260010800050000 ТОВ "Телсі" в філії ПАТ "КБ Надра" Одеського регіонального управління, кошти на загальну суму 25 339 670 грн., начебто за виконані роботи. У подальшому, невстановлені слідством особи, діючи від імені ОСОБА_8, безпідставно перерахували їх на розрахунковий рахунок фіктивного підприємства ТОВ "Прайм-Консалт" № 26007003000434, відкритий в ПАТ "Фінростбанк" м. Одеси, начебто, як оплату за товарно-матеріальні цінності.

Надалі, невстановлені слідством особи, використовуючи документи придбаного ОСОБА_9 фіктивного підприємства - ТОВ "Прайм-Консалт", на підставі грошових чеків ЛЄ2315276 та ЛЄ2315277, конвертували безготівкові кошти і обернули готівку на користь третіх осіб у сумі 25 301 718 гривень.

Крім того, у серпні 2013 року за аналогічних обставин Генеральною прокуратурою України перераховано на розрахунковий рахунок № 260010800050000 ТОВ "Телсі" в філії ПАТ "КБ Надра" Одеського регіонального управління, кошти в сумі 33 970 200 грн. начебто за поточний ремонт адміністративних будівель. У подальшому невстановлена слідством особа, видаючи себе за директора ТОВ "Телсі" ОСОБА_8, на підставі грошових чеків №№ ЛЗ 1804728, ЛЗ 1804729, ЛЗ 1804731, ЛЗ 1804733, ЛЗ 1804735 конвертувала у готівку та обернула ці кошти на користь третіх осіб.

Аналогічним чином упродовж 8-12 листопада 2013 року конвертовані на користь третіх осіб на підставі грошових чеків ЛЗ 1804736, ЛЗ 1804738, ЛЗ 1804740 у готівку 9 086 500 гривень.

Всього, за вищевказаних обставин, ОСОБА_3 та невстановленими особами, конвертовано безготівкових коштів і обернуто на свою і користь третіх осіб 68 358 418 гривень.

Невиконання робіт по ремонту адмінприміщень Генеральної прокуратури України підтверджено обвинувальними вироками Приморського районного суду м. Одеси щодо директора ТОВ "Телсі" ОСОБА_8 та Суворовського районного суду м. Одеси щодо директора ТОВ "Прайм-Консалт" ОСОБА_9

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - заволодінні чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб.

22.12.2014 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 складене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У зв'язку із невстановленням його місця перебування, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому повідомлення про підозру, 23.12.2014, таке повідомлення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України, направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

14.01.2015 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_3

На даний час місцеперебування ОСОБА_3 не встановлено, за місцем реєстрації, проживання, він відсутній. Зазначене підтверджується матеріалами кримінального провадження та інформацією засобів масової інформації, відсутністю його публічних виступів з повідомленням про його фактичне місце перебування.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ОСОБА_3 право приватної власності на об'єкти нерухомого майна станом не зареєстровано.

Слідчий наголосив, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 упродовж 2013 року постійно користувався нерухомим майном та земельною ділянкою, розташованими в АДРЕСА_4, власником якого є ОСОБА_10.

Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ОСОБА_10 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок загальною площею 214,2 кв.м. зі складовими частинами об'єкта нерухомого майна, загальною площею 770,6 кв.м. (житловий будинок - А, гостьовий будинок - Б, гараж - В, господарська будівля - Г, господарська будівля - Д, альтанка - Е, літня кухня - Ж, літня кухня - З, баня - И, будинок охорони - К, каналізаційна споруда - І, колодязь трубчатий - ІІ, замощення - ІІІ, огорожа - № 1-3) що розташовані за адресою АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 2,6471 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташована в АДРЕСА_4.

У слідства є підстави вважати, що ОСОБА_10 є довіреною особою ОСОБА_3, який від його імені займався господарськими справами, представляв його інтереси під час спілкування із місцевими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та місцевими жителями.

Зокрема, це підтверджується допитами свідків ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13, оперативною інформацією ГУ БКОЗ СБ України.

Таким чином, ОСОБА_3 з метою створення нібито правових підстав для володіння та користування майном, а саме: земельної ділянки площею 2,6471 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої в АДРЕСА_4, та житлового будинку загальною площею 214,2 кв.м. зі складовими частинами об'єкта нерухомого майна, загальною площею 770,6 кв.м., (житловий будинок - А, гостьовий будинок - Б, гараж - В, господарська будівля - Г, господарська будівля - Д, альтанка - Е, літня кухня - Ж, літня кухня - З, баня - И, будинок охорони - К, каналізаційна споруда - І, колодязь трубчатий - ІІ, замощення - ІІІ, огорожа - № 1-3), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оформив вказані об'єкти нерухомості на свою довірену особу - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_14 знаходиться приватний будинок, загальною площею 975,6 кв. м., що розташований в АДРЕСА_2, (арештований відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/1851/15-к від 21.01.2015), та розташований на земельній ділянці кадастровий НОМЕР_2, площею 0,48 га, яка набута у власність ОСОБА_14 на підставі цивільно-правових угод від 27.07.2006 року. При цьому, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_2 відсутні.

Також, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_14 перебуває 20/100 гаража, загальною площею 160,1 м. кв., розташованого у будинку АДРЕСА_3, набутого у власність на підставі договору купівлі-продажу № 1124 від 06.03.2006 (реєстраційний номер майна 1509758).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України: "... кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя".

Слідчий у клопотанні вказав, що оскільки дана земельна ділянка та гараж набуті під час шлюбу ОСОБА_14 та ОСОБА_3 - з 07.06.1975, вони є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, отже є, у тому числі, власністю підозрюваного ОСОБА_3

Обгрунтовуючи необхідність накладення арешту слідчий Піляй І. В. зазначив, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину проти власності, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Згідно зі ст. 12 КК України санкція вказаного злочину, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна. Саме з метою забезпечення останньої є необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного, яке належить йому, а з метою приховування справжнього власника оформлене на ОСОБА_10

Водночас, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яким завдано збитки державі в розмірі 69 063 535, 42 грн. З метою подальшого відшкодування шкоди, завданим кримінальним правопорушенням є необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного, яке належить йому, а з метою приховування справжнього власника оформлене на ОСОБА_10

Незастосування заборон відчуження та будь-якого іншого розпорядження вказаним майном надасть змогу ОСОБА_3 або його дружині ОСОБА_14, а також ОСОБА_10 відчужувати або іншим способом розпорядитися ним, що може призвести до зникнення чи втрати цього майна та в подальшому перешкодити виконанню вироку в частині можливого рішення про конфіскацію майна та задоволення цивільного позову.

Необхідність арешту майна підозрюваного ОСОБА_3 обумовлюється тим, що до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні є загроза його приховання, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Шкода, заподіяна державі вчиненням кримінального правопорушення складає 69 063 535, 42 гривень.

В судовому засіданні слідчий зазначив, що з метою забезпечення кримінального провадження, враховуючи, що не накладення арешту на вказане нерухоме майно може призвести до його відчуження або інших наслідків, які перешкодять виконання вироку в частині конфіскації майна підозрюваного, у досудового слідства виникла необхідність у накладанні арешту на вказані земельні ділянки, житловий будинок та гаражі, які згідно інформації із реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, на праві приватної власності належать ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_14

Слідчий суддя, заслухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання виходячи з наступного.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя приходить до висновку про необхідність накласти арешт на вказане у клопотанні слідчого майно з метою забезпечення можливості виконання санкції ч. 5 ст. 191 КК України, за вчинення кримінального правопорушення у вигляді заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, яка передбачає конфіскацію майна, і у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3

Накладення арешту на вказане у клопотанні сторони обвинувачення нерухоме майно запобігатиме можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуженню, тобто забезпечить його схоронність.

Також, слідчий суддя вважає, що накладення арешту забезпечить дієвість кримінального провадження № 42015000000000815, оскільки слідчим Піляй І. В. доведено, що підозрюваний ОСОБА_3 за допомогою оформлення права власності на довірених осіб приховує нерухоме майно, власником якого він фактично являється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок загальною площею 214,2 кв.м. зі складовими частинами об'єкта нерухомого майна, загальною площею 770,6 кв.м. (житловий будинок - А, гостьовий будинок - Б, гараж - В, господарська будівля - Г, господарська будівля - Д, альтанка - Е, літня кухня - Ж, літня кухня - З, баня - И, будинок охорони - К, каналізаційна споруда - І, колодязь трубчатий - ІІ, замощення - ІІІ, огорожа - № 1-3), що розташовані за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 2,6471 га (кадастровий № НОМЕР_1), розташовану в АДРЕСА_4 та які на праві приватної власності належать ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3

Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_2, що розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області, площею 0,48 га та яка належить ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4

Накласти арешт на 20/100 гаража, загальною площею 160,1 м. кв., розташованого у будинку АДРЕСА_3, набутого у власність на підставі договору купівлі-продажу № 1124 від 06.03.2006 (реєстраційний номер майна 1509758) та який належить ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4

Заборонити ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_10 або особам, які будуть діяти від їх імені або за їх дорученням (довіреністю) відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися вищевказаним нерухомим майном.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення, отримання копії.

Слідчий суддя Г. О. Матійчук