Ухвала суду № 65688667, 28.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/9792/16-ц Провадження № 22-ц/795/582/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Філатова Л. Б. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І., суддів:Кузюри Л.В., Губар В.С.,при секретарі:Бивалькевич Т.В., за участю:представників позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, представників відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та гарантія", державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни про скасування рішення державного реєстратора і запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновлення запису,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено і скасовано арешт на нежиле приміщення - приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія", накладений ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2016 року, до набрання рішенням суду законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати зазначене рішення суду і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Позивач вказує, що ані на підставі рішення суду, ані на підставі виконавчого напису звернення стягнення на спірне нерухоме майно не здійснювалося, а отже єдиним можливим шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно ч.3 ст.33 Закону України „Про іпотеку" у цій справі могло бути лише звернення стягнення згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. ОСОБА_9 посилається, що статті 33, 35 та 37 Закону України „Про іпотеку" чітко визначають умови та порядок застосування такого інституту цивільного права, як договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, в той час як іпотечний договір № 30006Z174 від 01.11.2006 року містить взагалі інший, не визначений Законом України „Про іпотеку" позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. За доводами позивача, пунктом 5.2 Іпотечного договору ОСОБА_9 з ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" узгодили можливість добровільної (тобто позасудової) передачі предмета іпотеки у власність вказаного товариства. Позивач посилається, що оскільки виконавчий напис на іпотечному договорі вчинений не був, то і визначена у п.5.3.1 Іпотечного договору Угода про перехід права власності на предмет іпотеки до ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" у вигляді застереження про добровільну передачу чинності не набула. Таким чином, ОСОБА_9 вважає, що Іпотечний договір № 30006Z174 від 01.11.2006 року не містить в собі ані Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ані відповідного застереження в іпотечному договорі, а тому і реєстрація державним реєстратором права власності на предмет іпотеки - приміщення магазину по АДРЕСА_1 відбулося із грубим порушенням статей 33, 35 та 37 Закону України „Про іпотеку". Крім того, позивач вказує на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки під час розгляду справи взагалі не досліджував Розділ 5 Іпотечного договору, не надавав юридичної оцінки Угоді про перехід права власності у вигляді застереження про добровільну передачу, яке міститься в пунктах 5.3, 5.3.1 та 5.3.3 Іпотечного договору та не встановлював їх відповідність вимогам статей 33, 35 та 37 Закону України „Про іпотеку".

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності допустимих, належних та переконливих доказів дій відповідачів, спрямованих на державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, які б суперечили положенням чинного законодавства та порушували право власності позивача на предмет іпотеки.

Такий висновок грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

По справі встановлено, що 31 жовтня 2006 року між АКІБ „УкрСиббанк" та ОСОБА_9 укладено договір про надання кредиту №11061217000, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 280 000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором; строк повернення кредиту - не пізніше 30 жовтня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) (а.с.14-22 т.1). Згідно п.2.1 вказаного договору у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком прийнято: іпотека нерухомості, згідно договору іпотеки №30006Z174 від 31 жовтня 2006 року; порука, згідно договору поруки №30006Р187 від 31 жовтня 2006 року.

Додатковою угодою №11061217000-1 від 01 листопада 2006 року внесено зміни у пункт2.1 розділу 2 кредитного договору, викладено його в наступній редакції: „У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним договором Банком прийнято: порука, згідно договору поруки №30006Р187 від 31 жовтня 2006 року; іпотека нерухомості, згідно договору іпотеки №30006Z174 від 01 листопада 2006 року" (а.с.28 т.1).

Також до кредитного договору вносились зміни додатковими угодами від 11 червня, 12 липня 2010 року, 08 вересня 2011 року щодо графіка погашення кредиту, розміру процентної ставки (а.с.29-42 т.1).

Згідно Іпотечного договору № 30006Z174 від 01.11.2006 року ОСОБА_9 з метою забезпечення своїх зобов'язань передає в іпотеку АКІБ „УкрСиббанк" нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: нежиле приміщення - приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв.м, що є власністю іпотекодавця та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43-48 т.1).

Також 08 вересня 2011 року згідно договору про внесення змін №1 до Іпотечного договору були внесені зміни щодо строку користування кредитом (а.с.49-50 т.1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 18 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. зареєстровано право власності на нежиле приміщення - приміщення магазину загальною площею 686,5 кв.м по АДРЕСА_1 за ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія"; підстава виникнення права власності: договір іпотеки від 01.11.2006 року, договір про відступлення прав вимоги №1 від 22.09.2015 року, вимога про усунення порушення від 16.02.2016 року, договір про внесення змін від 08.09.2011 року (а.с.54-55 т.1).

Згідно свідоцтва від 08 квітня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова М.С. 19 лютого 2016 року заву (вимогу про усунення порушення (в порядку ст.35 ЗУ „Про іпотеку")) Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" передано ОСОБА_9 Заява була передана поштою та одержана адресатом 22 лютого 2016 року, відповіді на заяву через приватного нотаріуса до 08 квітня 2016 року не надходило. Заява містила відомості щодо вимоги про усунення порушення позивачем кредитного договору №11061217000 від 31 жовтня 2006 року, укладеного між ним та АКІБ „УкрСиббанк", на підставі якого та на підставі Договору факторингу №27 від 21 вересня 2015 року, укладеного між АТ „УкрСиббанк" та ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія", Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" виступає кредитором та іпотекодержателем нежилого приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.237-240 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст.1 Закону України „Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 35, ст.36 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Умовами Іпотечного договору № 30006Z174 від 01.11.2006 року, а саме пунктом 2.1 встановлені права іпотекодержателя, зокрема передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих відстрочкою (розстрочкою) виконання, або простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки, та його реалізацію; передати права кредитора за цим договором третім особам.

Згідно Розділу 5 Іпотечного договору іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або іпотекодавцем - в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору. Задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони домовились, що добровільна передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателя здійснюється в порядку, наведеному в пукнті 5.3.1, далі по тексту названому „Застереження про добровільну передачу". Застереження про добровільну передачу. Сторони погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або за цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності. Перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те, що „Застереження про добровільну передачу" відображає усі питання по переходу права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитись.

Згідно ст. 37 Закону України „Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій у справі №6-1625цс16 від 26 жовтня 2016 року, яка в силу положень ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Оскільки умовами Іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя передавати права кредитора третім особам, АКІБ „УкрСиббанк" на підставі Договору факторингу №27 від 21 вересня 2015 року та Договору про відступлення прав вимоги №1 за Договором іпотеки до Договору факторингу від 22 вересня 2015 року передало ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" право вимоги до ОСОБА_9 за укладеним ним кредитним договором. Враховуючи, що ОСОБА_9 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, у нього виникла заборгованість, про що його було повідомлено шляхом направлення на його адресу вимоги про усунення порушення, в якій його повідомлено про відступлення права вимоги, зазначено розмір заборгованості за кредитним договором, а також попереджено про наслідки невиконання зобов'язань. Зазначену вимогу позивач отримав 22 січня 2016 року, відповіді на неї не надав, порушення не усунув, в зв'язку з чим на підставі „Застереження про добровільну передачу", яке передбачено умовами Іпотечного договору, за ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" було зареєстровано право власності на предмет іпотеки. При цьому порушень закону судом не встановлено.

Доводи позивача, що Іпотечний договір не містить в собі договору про задоволення вимог іпотекодержателя і застереження, спростовуються зазначеним договором, оскільки в силу положень ч.1 ст.37 Закону України „Про іпотеку", „Застереження про добровільну передачу", передбачене Іпотечним договором № 30006Z174 від 01.11.2006 року, є договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому посилання позивача, що відповідно до пунктів 5.3.1. та 5.3.3 Іпотечного договору згода іпотекодавця на перехід права власності набуває чинності з моменту вчинення двох дій, грунтуються на невірному тлумаченні зазначених умов договору, оскільки пунктом 5.3.3 передбачено два моменти переходу права власності - або вчинення виконавчого напису нотаріусом, або направлення повідомлення про перехід права власності. Крім того, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя являють собою два окремі позасудові способи захисту вимог кредитора, а тому вони не можуть застосовуватись одночасно.

Також не відповідають дійсності доводи ОСОБА_9, що суд взагалі не досліджував Розділ 5 Іпотечного договору, оскільки в оскаржуваному рішенні суд посилається на зазначений розділ, дає оцінку його умовам в сукупності з іншими доказами по справі.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, рішення суду є законним, обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 , 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_12 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: