Ухвала суду № 65688398, 28.02.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 668/9172/15-ц Головуючий в І інстанції Гонтар Д.О.

Номер провадження №22-ц/791/324/17 Доповідач: Фурман Т.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Фурман Т.Г.

суддів: Пузанової Л.В.

Майданіка В.В.

секретар Рябченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із вказаним позовом, зазначаючи про те, що 13.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №156/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти на споживчі потреби у розмірі 36000,00 доларів США з розрахунку 14,3 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 13.08.2007 р. по 12.08.2022 р.

З метою забезпечення виконання позичальником грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_4 за договором іпотеки № 156/Zфквіп-07 від 13 серпня 2007 року передала у іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 52,1 кв.м. житловою площею 34,2 кв.м.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 13.07.2015 р. складає 372788,84 грн., позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на іпотечне майно, а саме двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Дельта Банк» просить заочне рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 512-519 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ №369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а згідно п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» набуває право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

На підставі ст. ст. 512, 514 ЦК України та вказаного договору до позивача перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №156/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти на споживчі потреби у розмірі 36000,00 доларів США з розрахунку 14,3 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 13.08.2007 р. по 12.08.2022 р.

З метою забезпечення виконання позичальником грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_4, яка змінила прізвище на «Солодівнікова», за договором іпотеки № 156/Zфквіп-07 від 13.08.2007 року передала у іпотеку квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1,загальною площею 52,1 кв.м. житловою площею 34,2 кв.м.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу ВСВ 746691/ від 02.08.2005 року, посвідченого 02.08.2005 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В. за р. №1915 зареєстрованого в Херсонському державному БТІ за реєстраційним номером № 181857, в реєстровій книзі № 5, запис № 1963.

Підпунктом 4.3. пункту 4.1 частини 4 договору іпотеки передбачено, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог Іпотекодержателя.

Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 13.07.2015 р. складає 372788,84 грн., з якої 343889,78 грн. - тіло кредиту, 26036,12 грн. - відсотки, 2724,45 грн. - пеня, сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по відсотках - 138,48 грн.

Позивачем було надіслано Відповідачу вимогу терміново сплатити заборгованість. Зазначену вимогу адресатами отримано, проте будь-яких дій, направлених на виконання договірних зобов'язань Іпотекодавцем не здійснено.

Предметом даного спору є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі і права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до положень ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів ( частина перша статті 328 ЦУ України).

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі №6-1851 цс15, яка відповідно до ст. 2360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

В правових позиціях викладених в постанові від 28.09.2016 року у справі № 6-1243 цс 16, Верховний Суд України провівши аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України дійшов висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Враховуючи, умови укладеного іпотечного договору, вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом, і вважає, що суд правильно відмовив у задоволенні заявлених вимог.

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Фурман

Судді: Л.В. Пузанова

В.В. Майданік