Рішення № 65686747, 24.03.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16471/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2017 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна

ОСОБА_3» ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_3» про визнання недійсною частини договору страхування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримала та просить суд визнати частково недійсним договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № К076050, форма № 06.02-40 від 06 листопада 2015 року, укладений між нею, ОСОБА_2, та приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_3» (далі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_3»), а саме пункти 14.3., 20.5.2., 23.17., 24.8. вказаного договору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що умови укладеного нею з відповідачем договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) відображені у пунктах 14.3., 20.5.2., 23.17., 24.8., є несправедливими та свідчать про нечесну підприємницьку практику відповідача.

Вказує на те, що договір нею укладався на чотири періоди з її правом поетапного внесення коштів, а не на рік, як стверджує відповідач. У звязку з цим страховий платіж у розмірі 33125,00 грн і був розбитий на чотири платежі у розмірі 8281,25 грн, які підлягали сплаті кожні три місяці. У другий період, після сплати нею відповідного платежу, мали місце два страхових випадки, по яким відповідач належні страхові суми їй не виплатив, а зарахував ці страхові суми як третій та четвертий страхові платежі, що вважає несправедливим та незаконним.

Також пояснила, що заяву про страхування транспортного засобу підписала, але її не читала. З Правилами страхування та Програмою страхування не знайомилась. У договорі добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) читала те, що її цікавило. Весь текст не читала, оскільки багато аркушів та дрібний шрифт, але підписала всі сторінки договору. При цьому, будь-якого примусу з боку відповідача до неї не було.

Представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_3» ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та, посилаючись на обставини і підстави, викладені у письмових запереченнях проти позову, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.

Судом встановлено, що 06 листопада 2015 року між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_3» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № К076050, форма № 06.02-40 (далі договір).

Як слідує з тексту договору, кожна його сторінка підписана як позивачем, так і представником відповідача. При цьому, позивач своїм підписом ствердила, що вона з Правилами страхування, Програмою страхування та умовами, зазначеними у пунктах 1-27 цього договору ознайомлена і згідна, всі вказані відомості підтверджує.

Пунктом 18 «Особливі умови» визначено, що невідємною частиною договору, серед іншого, є додаток № 1 «Заява на страхування транспортного засобу (КАСКО)».

Як слідує із заяви на страхування транспортного засобу від 06 листопада 2015 року, яка підписана позивачем і яка є додатком № 1 до договору № К076050 від 06 листопада 2015 року добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) та його невідємною частиною, строк страхування встановлено з 07 листопада 2015 року, строком на 1 рік, що спростовує твердження позивача про укладення договору строком на три місяці.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника - позивача, що не суперечать закону і повязані з володінням, користуванням та розпорядженням належним їй транспортним засобом, а саме, легковим автомобілем НОМЕР_1.

Згідно договору страхова сума транспортного засобу становить 530000 грн (пункт 9), страховий тариф - 6,25% (пункт 10), страховий платіж 33125 грн (пункт 11).

Пунктом 12 договору страхування передбачено періоди страхування, порядок та строки сплати страхового платежу, в тому числі передбачено розстрочка сплати страхового платежу, а саме, сплата його рівними частинами по 8281,25 грн в строк до 06 листопада 2015 року, 06 лютого 2015 року, 06 травня 2015 року та 06 серпня 2015 року відповідно.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про страхування» встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування, а страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Таким чином, сплата страхувальником страхового платежу у повному обсязі є обовязковою умовою і для виплати страхового відшкодування у повному обсязі.

Відповідач, як страховик, у разі настання страхового випадку мав нести повний страховий захист транспортного засобу позивача, а тому умови сплати страхового платежу за наступні періоди страхування після настання страхового випадку, передбачені пунктами 14.3., 20.5.2., 23.17. договору, суд визнає справедливими, оскільки для виплати страхового відшкодування у повному обсяг необхідно повністю сплатити страховий платіж.

Як передбачено у пункті 2.2. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_3» (далі Правила страхування), на основі яких був укладений договір, загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) визначаються цими Правилами. Конкретні умови страхування визначаються договором страхування.

Пунктами 4.10., 4.12. Правил страхування встановлено, що страховий платіж розраховується на підставі визначеного страхового тарифу та зазначається в договорі страхування, порядок і строки сплати страхового платежу визначаються умовами договору страхування.

У відповідності до пункту 12.19. Правил страхування, якщо умовами договору страхування передбачається сплата страхового платежу частинами, із розміру суми страхового відшкодування, на вимогу страховика, вираховується сума несплачених страхових платежів.

Пунктом 14.11. Правил страхування встановлено, що умовами договору страхування може бути передбачено право страховика щодо зменшення суми страхового відшкодування на розмір встановлений в договорі страхування, у випадках, визначених договором страхування.

У відповідності до пунктів 23.10., 23.10.3., 23.10.4. договору несплачена частина страхового платежу враховується (віднімається) при розрахунку страхового відшкодування.

Суд визнає, що за умови сплати страхового платежу частинами, положення договору, викладені у пунктах 14.3., 20.5.2., 23.17. щодо розрахунку страхового відшкодування за мінусом несплачених страхових платежів за наступні періоди страхування не можна вважати умовами, які є несправедливими в контексті вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в тому числі і пунктів 2 та 16 частини третьої цієї статті, на які посилається позивач.

Враховуючи вимоги статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», включення згаданих положень до договору не свідчить і про нечесну підприємницьку практику відповідача, оскільки ці положення не містять ознак такої практики.

Відповідно до пункту 24.8. договору при достроковому припиненні дії цього договору розрахунки сторін здійснюються відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про страхування» з урахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, в розмірі 40%. При цьому у разі дострокового припинення дії договору за вимогою страхувальника, крім випадків, коли вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору, розрахунок повернення страхового платежу здійснюється за відповідною формулою СПпп=СПз/Пз*(Пз-Пф)-РВД-СВ, де, серед іншого, СПпп сума страхового платежу, що належить до повернення страхувальнику, СПз страховий платіж, сплачений страхувальником за період (періоди) страхування, а СВ сума виплаченого страхового відшкодування за договором.

Позивач вважає, що наведена формула підпадає під визначене у пункті 4 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» поняття несправедливих умов, оскільки страховик, не здійснюючи фактично виплат страхових відшкодувань страхувальнику, з урахуванням пунктів 14.3., 20.5.2., 23.17. договору, здійснює зарахування сум страхового відшкодування на власний рахунок, в рахунок страхових платежів за наступні періоди страхування, і, при цьому, за наведеною формулою включає їх у фактично виплачені страхувальнику та віднімає від сум, які підлягають до виплати страхувальнику у випадку дострокового розірвання ним договору страхування.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 28 Закону України «Про страхування» у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Частиною пятою статті 28 Закону України «Про страхування» передбачено, що у разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Пунктом 4.11. Правил страхування передбачено, що норматив витрат страховика на ведення страхової справи по конкретному договору страхування визначається в договорі страхування та не може перевищувати нормативу витрат страховика на ведення страхової справи, визначеного в додатку 1 до цих Правил, в якому, серед іншого, базові страхові тарифи розраховані з розрахунку нормативу витрат на ведення справи 40% від величини страхового тарифу.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Суд визнає, що положення пункту 24.8. договору, у тому числі і формула, за якою здійснюється розрахунок повернення страхового платежу, відповідають вимогам статті 28 Закону України «Про страхування» і Правилам страхування та містять умови, які не можна віднести до несправедливих згідно пункту 4 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки сума виплаченого страхового відшкодування за договором, що віднімається за формулою, одночасно зараховується позивачу до страхового платежу, як сплаченого нею за періоди страхування, що не можна ототожнювати з неповерненням коштів на оплату, здійснену споживачем.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Істотними умовами договору страхування, згідно частини першої статті 982 ЦК України, є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу можливість ознайомитися з документами, які передували укладенню договору, у тому числі із самим договором, з Правилами страхування та Програмою страхування, з якими позивач ознайомилася та погодилася, про що свідчать її особисті підписи на кожній сторінці договору.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що позивачем не доведено і судом не встановлено підстав для визнання недійсними пунктів 14.3., 20.5.2., 23.17., 24.8. договору, в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_3» про визнання недійсною частини договору страхування відмовити повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення складено 31 березня 2017 року.

Суддя: Ю.П.Куцоконь