Ухвала суду № 65686174, 28.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2287/17

Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Колеснікова Г.Я.,

суддів - Ващенко Л.Г., Плавич Н.Д.,

за участю секретаря- Ярахмедова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради (далі - Київська райадміністрація ОМР) на дії головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного управління юстиції в Одеській області Кіптікова І.О. (далі - головний державний виконавець), за апеляційною скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року Київська райадміністрація ОМР звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Київського ВДВС Кіптікова І.О. щодо виконання виконавчого листа №2-7565/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 10 жовтня 2014 року, яким за її позовом зобов'язано, крім інших відповідачів, ОСОБА_3 привести до попереднього стану жилий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно зведених прибудови, веранди, мансарди, літньої кухні та сараїв.

Зазначала, що рішення суду головним державним виконавцем не виконано, тому його постанова про закінчення виконавчого провадження від 14 червня 2016 року є необґрунтованою, а дії незаконними.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі Київська райадміністрація ОМР, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу про задоволення скарги.

Представник Київської райадміністрації ОМР в судове засідання повторно не з'явився, що відповідно до правил ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у його відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, головного державного виконавця Кіптікова І.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2014 року задоволено позов Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, від імені та в інтересах якого діють законні представники: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , треті особі на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог: Одеська міська рада, ОСОБА_7, про приведення житлового будинку до попереднього стану.

Зобов'язано ОСОБА_4 та законних представників ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3.(батьків ОСОБА_5.), які діють від його імені та в його інтересах, привести до попереднього стану жилий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно зведених будівель: під літ. «а-1» - прибудова, літ. «а-2 пов.» - веранда, літ. «А» - мансарда, літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - сарай, літ. «Д» - сарай, зазначених у технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 26.03.2009 р., реєстровий номер 105-132-11366, 147доп.-146 -11366, власними силами та за рахунок власних коштів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у солідарному порядку (а.с.68-69).

10 жовтня 2014 року Київським районним судом м. Одеси видано 3 виконавчих листи №№2-7565 про зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виконати рішення суду щодо знесення самочинно зведених прибудови, веранди, мансарди, літньої кухні та сараїв.

Постановою головного державного виконавця Кіптікова І.О. від 03 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження ВП №4534527 щодо примусового виконання виконавчих листів №№2-7565 та надано семиденний строк для самостійного виконання рішення суду (а.с.76-77,78-79).

Актами державного виконавця від 11 лютого та від 04 березня 2015 року, складеного без участі понятих та боржників, встановлено, що вимоги виконавчого листа не виконано (а.с.19,21).

За невиконання вимог виконавчого документу постановами головного державного виконавця від 11 лютого 2015 року та 04 березня 2015 року на ОСОБА_3 накладено штрафи у розмірі 170 грн. та 340 грн., які до теперішнього часу, згідно поясненням Кіптікова І.О. в апеляційному суді, не стягнуто (а.с.20,22,30зв.).

04 березня 2015 року головний державний виконавець ВДВС м. Одеси надіслав ОСОБА_4,ОСОБА_6 та ОСОБА_3 лист з проханням надати згоду на проведення виконавчих дій, визначених у виконавчому документі, власними силами та за рахунок власних коштів, який залишився без реагування (а.с.24). Дані про отримання боржниками зазначеного листа матеріали дослідженого в суді ВП №45345544 не містять.

12 травня 2016 року, тобто через рік та 2 місяці, аналогічний за змістом лист був надісланий до Київської райадміністрації ОМР, який стягувачем не був задоволений (а.с.28,29).

13 червня 2016 року головний державний виконавець направив до Київського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області подання про притягнення боржника ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ст.382 КК України за невиконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 07 травня 2014 року (а.с.30).

14 червня 2016 року ним ухвалена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11ч.1ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.7).

В суді апеляційної інстанції головний державний виконавецьКіптіков І.О. показав, що аналогічні за змістом акти про невиконання судового рішення та постанови :

-про відкриття виконавчого провадження;

-про стягнення штрафів;

-про закінчення виконавчого провадження,

а також подання до правоохоронного органу,

були ним ухвалені та надіслані й щодо інших солідарних боржників - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рамках інших виконавчих проваджень, які не були об'єднані в зведене виконавче провадження.

Крім того, головний державний виконавецьКіптіков І.О. показав, що у жовтні 2016 року Київська райадміністрація ОМРзвернулася до суду із 3 самостійними скаргами на його постанови про закінчення виконавчого провадження від 14 червня 2016 року щодо солідарних боржників ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, кожна з яких розглядалася та продовжує розглядатися у теперішній час різними суддями Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Колегія суддів вважає, що отримавши скаргу Київської райадміністрації ОМР на постанову про закінчення виконавчого провадження відносно одного із солідарних боржників ОСОБА_3 та ознайомившись із її змістом, головуючий суддя повинен був розуміти, що аналогічні за змістом скарги надійшли до суду й щодо інших солідарних боржників ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Проте, ані при відкритті провадження у справі, ані при подальшому розгляду справи по суті, суддя не вирішив питання про об'єднання скарг в одне провадження або про передачу скарги до провадження іншому судді, фактично допускаючи можливість прийняття Київським районним судом м.Одеси протилежних за змістом рішень щодо законності постанов про закінчення виконавчого провадження від 14 червня 2016 року по виконанню одного судового рішення від 11 лютого 2014 року.

Сам по собі факт помилкового подання заявником 3 окремих скарг на 3 постанови головного державного виконавця від 14 червня 2016 року про закінчення виконавчих проваджень щодо 3 солідарних боржників замість подання однієї скарги на 3 постанови головного державного виконавця на вказаний висновок не впливає.

Крім того, суддя не звернув увагу й на те, що Київська райадміністрація ОМР у скарзі не зазначила та не залучила всіх заінтересованих осіб, а саме солідарних боржників ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, незважаючи на те, результати розгляду скарги безпосередньо стосувалися їх прав та інтересів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119 і 120 ЦПК України, або не оплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

В п. 13 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», зазначено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК та містити відомості, зазначені в п.35 ч.7 ст. 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення ст. 121 ЦПК України.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: ст. 122 ЦПК про відкриття провадження у справі; ст.ст. 26, 27, 45 ЦПК щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; ст.ст. 74,77 ЦПК про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Положення п.17 постанови Пленуму вказують на те, що згідно зі ст. 26 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими ст. 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відсутність гарантії виконання судового рішення в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 11 зазначеного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Тому при новому розгляді справи, після усунення зазначених вище недоліків, допущених при відкритті провадження у справі щодо залучення заінтересованих осіб, об'єднання скарг в одне провадження (якщо рішення суду по іншим скаргам не ухвалені) суд має належним чином з'ясувати чи всі передбачені законом заходи примусового виконання рішення здійснив головний державний виконавець, з огляду на те, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2014 року залишилось невиконаним.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.3ч.1 ст.312, ст.ст.315, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року скасувати, справу направити до того ж суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Г.Я. Колесніков