Рішення № 65684419, 30.03.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/ 11925/ 15-ц

Провадження №2/521/680/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.,

при секретарі Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 330000 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 27 вересня 2007 року на виконання умов договору міни від 15.08.2007 року він передав відповідачці грошові кошти у розмірі еквівалентному 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США, а відповідачка в свою чергу прийняла вищевказану суму та склала розписку, згідно якої зобовязалася повернути йому вказану у розписці грошову суму у разі анулювання договору міни. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.09.2014 року було скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2007 року у справі № 2-8238/2007, яким договір міни від 15.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був визнаний дійсним, проте грошові кошти відповідачкою йому повернуті не були. Ці гроші не повернуті йому до теперішнього часу. Виходячи з того, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.09.2014 року у визнанні договору міни від 15.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійсним відмовлено, тобто правова підстава, за якою були передані грошові кошти відпала, до спірних правовідносин має бути застосована ст. 1212 ЦК України, як регулює правовідносини з безпідставного збагачення. Зазначені вище обставини стали приводом для звернення з даним позовом до суду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідачки в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, вказуючи, що ніяких грошових коштів їхня довірителька ОСОБА_2 від ОСОБА_1 та від інших осіб не отримувала, розписок не складала та не підписувала. Окрім цього, якщо врахувати підстави заявлених позовних вимог, то застосування правил ст.1212 ЦК України у даному випадку є неправомірним.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується всіма учасниками процесу, що рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 09 вересня 2014 року скасовано рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09.09.2014 року у справі № 2-8238/2007, яким договір міни від 15.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був визнаний недійсним. Відмовлено у задоволені позову про визнання дійсним договору міни укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Звертаючись з позовом до суду про стягнення безпідставно отриманих ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 330000 гривень, позивачем надано суду розписку надруковану на компютері зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 (НОМЕР_1 виданий Центральним РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 29.09.1997 року, прописана за адресою: вулиця Садіковська,22, 15.08.2003 року) отримала від ОСОБА_1 в рахунок розрахунків за договором міни від 15.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 гроші в сумі 75750 (сімдесят пять тисяч сімсот пятдесят) гривень (еквівалент 15000 доларів США) . У випадку анулювання договору міни, зобовязується повернути гроші ОСОБА_1 в повному обсязі. 27.09.2007 р. ОСОБА_2 Представники ОСОБА_2 категорично заперечували підписання цієї розписки їхньою довірителькою.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2015 року за клопотанням представника відповідачки по справі призначалася почеркознавча експертиза. 21.01.2016 року експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області 29 жовтня 2015 року, зроблено висновок № 26/417-П, згідно з яким обсяг та значущість встановлених ознак, недостатній для певного категоричного або вирогідного висновку. Встановити більшу кількість інформативних ознак не вдалося із-за малого обсягу графічної інформації, що міститься у підписі, який обумовлюється його стислістю та простою будови, а також варіаційністю представлених зразків. У звязку з чим, відповісти на питання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у документі під назвою РАСПИСКА від 27.09.2007 року, тією особою, від імені якої він зазначений чи іншою особою?», не виявляється можливим. Інші питання поставлені в ухвалі суду від 21.01.2016 року експертом не вирішувалися.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 24.05.2016 року по справі призначена повторна судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. 27.10.2016 року до суд надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, погодження умов проведення експертизи та рахунку щодо оплати вартості робіт експерта. Як вбачається з рахунку № 7235 від 26 жовтня 2016 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, Замовник експертизи мала б сплатити 41308,80 гривень. Повторна судово-почеркознавча експертиза по справі не проведена.

Відповідно до правил ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що у 27.09. 2007 році, він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 приїхали з адресою де проживала ОСОБА_2, а саме до будинку № 22 по вулиці Садіковська в м. Одесі. Їм заздалегідь на компютері була набрана та надрукована розписка, оригінал якої надано до справи. ОСОБА_2 прочитала розписку, підписала, а він їй передав грошові кошти у розмірі 5000 доларів США. Передача грошей була повязана з договором міни, який укладався між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Таким чином, суд надавши оцінку розписці представленої суду позивачем по справі, пояснень ОСОБА_1 в якості свідка, з врахуванням заперечень сторони відповідачки щодо підписання вказаної розписки та отримання будь-яких грошових коштів від ОСОБА_1, прийшов до висновку, що надана позивачем розписка не є належним та допустимим доказом, підтверджуючим отримання грошових коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1

В судовому засіданні за клопотанням сторони позивача допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, які підтвердили, що ОСОБА_2 підписувала розписку, яка предявлена позивачем до суду, однак суд критично оцінює надані докази, так як в сенсі ст.ст.58, 59 ЦПК України зазначені докази не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки вони не стосуються предмету доказування, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування. Суд також враховує, що можливе підписання розписки не підтверджує отримання грошових коштів.

Згідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч.2 цієї статті Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до ч.3 Положення цієї глави застосуються також до вимог про 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником з чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні;4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Стаття 1212 ЦК України дає визначення поняття безпідставно набутого майна, збереження майна (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення. Зобовязання з безпідставно набутого майна виникають з наявності обовязкових умов, а саме необхідно щоб мало місце набуття або зберігання майна. Оскільки стороною позивача не доведено суду факту набуття майна грошових коштів у сумі 330000 гривень ОСОБА_2, що взагалі унеможливлює застосування судом правил статті 1212 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст.212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд проаналізувавши правила ст. 1212 ЦК України, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, вважає, що твердження представника позивача є недоведеними та не підтвердженими, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 1212, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області в десятиденний строк з дня його проголошення.

Головуючий: