Рішення № 65683635, 30.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/1505/16-ц 30.03.2017 30.03.2017 30.03.2017

Провадження №22-ц/784/903/17

Єдиний унікальний номер № 477/1505/16-ц

Номер провадження №22-ц/784/903/17

Категорія 5

Головуючий у І інстанції Семенова Л.М.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Тищенко Л.С.,

За участю: позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3І .

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання незаконним, скасування рішення та свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А :

11 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області. Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, просила скасувати рішення Лиманівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 29 квітня 2014 року № 5 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки» і визнати незаконним свідоцтво про право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Лиманівської сільської ради від 28 жовтня 2009 року № 2 «Про передачу у власність земельних ділянок» ОСОБА_4 передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: с. Лимани, вул. Фрунзе, 58 та рекомендовано землевпорядній організації розробити технічну документацію зі складання державного акта на право приватної власності на земельні ділянки. Позивач зазначала, що таке рішення прийняте з порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 151 ЗК України, які передбачають першочергово прийняти рішення лише про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, а не надання дозволу на розробку технічної документації зі складання державного акту.

Однак, в порушення вимог законодавства у 2014 році Лиманівська сільська рада прийняла рішення № 5 від 29 квітня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки», яким затверджує технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), хоча спірна земельна ділянка не була сформована.

Позивач вказувала, що всупереч тому, що ОСОБА_4 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га, в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки», що затверджена рішенням Лиманівської сільської ради № 5 від 29 квітня 2014 року вже зазначена площа 0,194 га.

Таким чином, різниця між площею 0,194 га і 0,15 га становить 0,044 га, яка взагалі у встановленому законом порядку не передавалась у приватну власність відповідачу.

За такого, позивачка вважає, що передача та подальша реєстрація права власності відповідача на земельну ділянку загальною площею 0,194 га є незаконною та такою, що порушує її права на користування земельною ділянкою, яка перебуває у її користуванні, оскільки збільшення земельної ділянки відповідача відбулась саме за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у її фактичному користуванні (а.с. 2-3, 22-23, 133-139, 146).

Ухвалою Жовтневого районного суд Миколаївської області від 06.03.2017 року були замінені сторони по справі (а.с. 147)

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 6 березня 2017 року відмовлено у задоволенні позову (155-159).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне встановлення обставин, які мають значення по справі, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов (а.с. 164-167).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача просила рішення суду залишити без змін.

Представник Галицинівської сільської ради Вітовського району та представник третьої особи, належно повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не зявились. Письмових заперечень на апеляційну скаргу від них не надійшло.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, виходячи з такого.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності від 06.08.2014 року має право власності на земельну ділянку площею 0,194 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будов та споруд по вул. Фрунзе 58 в с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області. Позивачкою ОСОБА_2 підписано акт встановлення та узгодження меж спірної земельної ділянки. Правовстановлюючий документ на земельну ділянку по вул. Фрунзе 60, де проживає позивач, відсутній. Враховуючи вказане, суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено порушення її прав саме як власника чи землекористувача земельної ділянки за адресою вул. Фрунзе 60 в с. Лимани Вітовського району Миколаївської області, а тому підстав для захисту її прав за заявленими вимогами та у визначений нею спосіб, відсутні.

Але з висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 є власником житлового будинку № 58 по вул. Фрунзе в с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області на підставі договору купівлі-продажу вказаного будинку від 18.03.2002 року (а.с. 12). Відповідно до зазначеного правовстановлюючого документу вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці 1717 кв.м. Такий же розмір земельної ділянки визначений в технічному плані на домоволодіння за даними 2002 року з розмірами по периметру: 80.15 х 21.10 х 80.15 х 21.75 (а.с. 92).

На підставі заяви ОСОБА_4 рішенням Лиманівської сільської ради 5 скликання Х!Х сесія від 28.10.2009 року № 2 йому безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою будинок № 58 по вул. Фрунзе в с. Лимани (а.с. 115).

Таким чином, у власність відповідача рішенням сільської ради було передано 0,15 га із земельної ділянки, якою він користувався 0,171 га.

Дані про те, що вказане рішення скасовано, чи змінено, або про те, що існує інше рішення сільської ради про надання додатково ще іншого розміру земельної ділянки відповідачу, в справі відсутні.

За заявою відповідача про виготовлення технічної документації зі складання державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, подану у 2013 році, зазначена технічна документація була виготовлена. Правовою підставою для її виготовлення є рішення Лиманівської сільської ради від 28.10.2009 року № 2 про надання ОСОБА_4 в приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га, про що зазначено в технічній документації (а.с. 76-98).

Зазначена технічна документація була затверджена рішенням Лиманівської сільської ради 6 скликання ХХ!Х сесія від 29 квітня 2014 року № 5 (а.с. 116).

Відповідно до затвердженої технічної документації загальна площа земельної ділянки складає 0,194 га з розмірами по периметру: 91.48 х 22.04 х 91.22 х 21.42 (а.с. 85).

Таким чином, розмір земельної ділянки відповідно до технічної документації більше того, яким користувався ОСОБА_4 на час придбання права власності на житловий будинок, та більше того, який за рішенням Лиманівської сільської ради від 28.10.2009 року №2 був наданий йому у власність.

Не зважаючи на вказані протиріччя Лиманівська сільська рада 29.04.2014 року затвердила технічну документацію, не перевірила при цьому, чи не порушують висновки, зроблені в технічній документації, права інших осіб, а саме позивачки на землекористування. Крім того, Лиманівська сільська рада, затверджуючи технічну документацію, не звернула увагу на те, чи відповідає вона вимогам ст. 186-1 ЗК України, оскільки висновок відділу Держагенста земельних ресурсів у Жовтневому районі Миколаївської області не містить дати його реєстрації, в той час, як в ньому зазначено, що строк його дії складає 1 рік з дня реєстрації (а.с. 83).

Згідно з пунктами "а" - "г" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини третьої цієї статті безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою пункту 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 ЗК України.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про землеустрій" (яка була чинною на час виникнення правовідносин) у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статті 123 ЗК України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

В матеріалах справи відсутній проект відведення земельної ділянки відповідачу та рішення Лиманівської сільської ради про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки розміром 0,194 га, крім раніше переданих 0,15 га земельної ділянки.

З відповіді Лиманівськї сільської ради від 22.02.2016 року на звернення позивачки ОСОБА_2 щодо незаконного захоплення відповідачем частини земельної ділянки, якою вона користується, вбачається, що дійсно спірною земельною ділянкою площею 11,4 м х 21 м, на якій росте виноград, до цього часу користувались і обробляли ОСОБА_2 та члени її родини, але вона відійшла до відповідача ОСОБА_4 (а.с. 14).

Зазначена відповідь співпадає з планом земельної ділянки позивачки (а.с. 56,57).

Як пояснила позивачка в судовому засіданні апеляційного суду вказаною земельною ділянкою більше 60 років користувались її батьки та вона. На ній дійсно росте виноград. Від іншої частини земельної ділянки, якою користувався відповідач, вона відділена вербами та ожиною.

Відповідач Галицинівська (Лиманівська) сільська рада - не надала доказів того, що позивачка вказаною земельною ділянкою користувалась незаконно чи порушувала таким користуванням права інших осіб.

Доказами правомірності користування позивачкою земельною ділянкою свідчать надані нею суду першої інстанції архівні матеріали про виділення її батьку яв вчителю земельною ділянки розміром 0,25 га (а.с. 140-144). Будинок № 60 по вул. Фрунце в с. Лимани позивачка отримала 18.05.1999 року в порядку спадкування після смерті матері, (яка в свою чергу отримала його в порядку спадкування після смерті свого чоловіка батька позивачки), а тому відповідно до ст. 30 ЗК 1992 року до неї перейшло право користування земельною ділянкою.

Щодо того, що позивачка підписала акт про встановлення межових знаків, слід зазначити, що відповідно до акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки (без дати, зазначено тільки 2013 рік), оскільки межі земельної ділянки в натурі збігаються з природними та штучними лініями, проходять по встановленій огорожі із металевої сітки, а поворотні точки меж земельної ділянки співпадають з встановленими бетонними стовпчиками і чітко виражені в натурі (на місцевості) і тому межовими знаками не закріплювались, що свідчить про те, що межові знаки не встановлювались (а.с. 88). Крім того, зазначені в акті відомості щодо збіг меж з природними лініями співпадають з поясненнями позивачки про те, що спірна земельна ділянка, якою вона користувалась, відгороджена від земельної ділянки, якою користувався відповідач, ожиною та вербами.

За такого, висновок суду першої інстанції щодо недоведеності порушення прав позивачки, не відповідає обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до вимог п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки рішенням Лиманівської сільської ради від 29.04.2014 року № 4 та отриманим на підставі нього свідоцтвом про право власності від 06.08.2014 року порушуються права позивачки.

Відповідно до положень ст. 15, 16 ЦК України порушене право підлягає захисту в даному випадку шляхом визнання незаконним та скасування рішення Лиманівської сільської ради від 29.04.2014 року № 4 та отриманим на підставі нього свідоцтвом про право власності від 06.08.2014 року.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати в сумі 1157,31 грн. (а.с. 1, 163).

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання незаконним, скасування рішення та свідоцтва про право власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Лиманівської сільської ради №5 від 29 квітня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки».

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії №25215638, видане ОСОБА_4 06 серпня 2014 року реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1157 (одна тисяча сто пятдесят сім) гривень 31 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді