Рішення № 65683450, 27.03.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14688/15-ц

Провадження № 2/161/15/17

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Заболотько Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку питання про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Кухлевської Мирослави Валеріївни про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Кухлевської М.В. про визнання заповіту недійсним, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2017 року було завдоволено, та ухвалено: визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, АДРЕСА_1, який помер АДРЕСА_2, складений та посвідчений приватним нотаріусом Кухлевською Мирославою Валерівною, 06 листопада 2014 року зареєстрований в реєстрі №1514, а також стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 487,20 коп. судових витрат.

Проте, при ухваленні вказаного рішення суду судом не було вирішено питання щодо позовної вимоги позивача до приватного нотаріуса Кухлевської Мирослави Валеріївни про визнання заповіту недійсним, а тому з ініціативи суду вирішується питання про постановлення додаткового рішення з приводу вищезазначених обставин.

В судове засідання сторони не з'явились.

Як слідує із змісту ст.220 ЦПК України, присутність сторін при ухваленні додаткового рішення суду не є обов'язковою, а тому суд вважає за можливе розглядати питання щодо ухвалення додаткового рішення суду за відсутності сторін.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що слід ухвалити додаткове рішення у вищевказаній цивільній справі з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою ociб, які беруть участь у cпpaві, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої - небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази i давали пояснення, не ухвалено рішення.

У вищевказаному рішенні суду не зазначено про результат розгляду питання щодо позовної вимоги позивача до приватного нотаріуса Кухлевської Мирослави Валеріївни про визнання заповіту недійсним, хоча така вимога заявником заявлялась.

Відповідно до ст.220 ЦПК України в окремих випадках, визначених законом, суд, який ухвалив рішення, може, не змінюючи вирішення справи по суті, усунути деякі його вади, які мають несуттєвий характер, однак не дозволяють сторонам отримати захист за цим рішенням. До цих способів відноситься ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ст. 26 ЦПК України, особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники.

Відповідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК України). Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ, нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов'язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій - посвідчення договорів, угод (крім справ, за скаргами на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні), нотаріуси в розумінні статей 30, 34, 35 ЦПК України, не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Кухлевської Мирослави Валеріївни про визнання заповіту недійсним слід відмовити.

Керуючись ст. 220 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Кухлевської Мирослави Валеріївни про визнання заповіту недійсним.

Додаткове рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта