Ухвала суду № 65682294, 27.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 145/878/16-к

Провадження №11-кп/772/332/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Кіосак Н. О.

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

суддів: Мішеніної С.В., Федчука В.В.

зі секретарями: Діденко В.В., Доценко М.І.

розглянув «27» березня 2017 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020320000538 від 08.12.2015 року по обвинуваченню

ОСОБА_2,

народження ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця с. Селище Тиврівського району

Вінницької області, українця, громадянина України,

одруженого, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1, раніше судимого:

-29.04.2016 року Тиврівським районним судом Вінницької області

за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року 4 місяців позбавлення волі;

-12.10.2016 року Тульчинським районним судом Вінницької області

за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 187 , ч.2 ст. 309, ст. 70 КК України до

7 років позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та

ОСОБА_3,

народження ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженця с. Селища Тиврівського району

Вінницької області, українця, громадянина України,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

раніше судимого:

- 12.10.2016 року Тульчинським районним судом Вінницької

області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187, 70 КК України до 7 років

позбавлення волі.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Миколайчука Д.Г.

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників-адвокатів: Кіцули В.І., Шеремет Г.А.

За апеляційною скаргою захисника-адвоката Кіцули В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3; прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області Семенюка В.А.; захисника-адвоката Шеремет Г.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від «14» листопада 2016 року, -

В с т а н о в и в :

Судом встановлено, ОСОБА_3 за попередньою змовою ОСОБА_2, маючи намір на заволодіння чужим майном попередньо домовились про вчинення кримінального правопорушення та заздалегідь підготовили відповідні речі, металеву фомку та маски з вирізами для очей в ніч з 07 на 08.12.2015 рік, в період часу з 23-00 по 01-00 год. зайшли на територію домогосподарства, яке належить ОСОБА_7, та розташоване в АДРЕСА_3. ОСОБА_2 за допомогою заздалегідь заготовленої металевої фомки вийняв скляну шибку у вікні та через отвір, який утворився відкрив металеву защібку на вхідні дверях з середини приміщення будинку. Після чого, приховуючи обличчя масками з вирізами для очей, раптово, несподівано для потерпілої ОСОБА_7 проникли в середину будинку, де ОСОБА_3, для подолання опору останньої залишився в одній із кімнат будинку біля потерпілої ОСОБА_7, при цьому застосовуючи візуальну та психологічну перевагу, враховуючи похилий вік останньої перешкоджав їй протидіяти їм скоювати ними злочинні дії. В цей час ОСОБА_2 почав обшукувати іншу кімнату будинку на предмет виявлення грошових коштів та цінних речей, де із шафи відкрито, повторно викрав грошові кошти в сумі 30 000 гривень, ювілейну медаль «65 лет победы в Великий отечественной войне 1941-1945 г.г.» вартість якої, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 387/16-21 від 04.03.2016 року становить 43,50 коп. та два бутлі із невстановленою слідством прозорою рідиною ємкістю по 4 л кожен, вартість яких, згідно довідки вартості виданої ПП «ОСОБА_19» становить 14 грн. за один на суму 28 грн., а всього на загальну суму 30 071, 50 грн.

Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарань за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.04.2016 року та Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.10.2016 року остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 2 місяці, з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КПК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 29.01.2016 року ( з моменту затримання) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту затримання - 29.01.2016 року.

ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Тульчинскього районного суду Вінницької області від 12.10.2016 року, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 7 КК України зараховано ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 29.01.2016 року ( з моменту затримання) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено рахувати з моменту затримання 29.01.2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в рівних частках, витрати на проведення товарознавчої експертизи в сумі 246 грн.

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_7 на відшкодування майнових шкоди 30 028 грн.

Вирішена доля речового доказу.

Прокурор у кримінальному провадженні Семенюк В.А. ставить питання про скасування вироку Тивірвського районного суду Вінницької області від 14.11.2016 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 186 КК України в частині призначеного покарання, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.

Ухвалити новий вирок за яким, ОСОБА_2 засудити за ч. 3 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного Тиврівським районним судом ОСОБА_2 за ч.1 ст. 309 КК України у вигляді 1 року 4 місяців позбавлення волі та призначеного Тульчинським районним судом Вінницької області від 12.10.2016 року за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 309 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_2 у вигляді 8 років позбавлення волі.

- ОСОБА_8 за ч.3 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного Тульчинським районним судом ОСОБА_3 12.10.2016 року за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді 8 років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Не погодившись із вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.11.2016 року щодо нього, в зв'язку з грубим порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Свої вимоги обвинувачений ОСОБА_2 мотивує тим, що судом при розгляді провадження по суті не були враховані покази свідка, та відповідно відсутні речові докази.

Захисник-адвокат Кіцула В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2016 року щодо його підзахисного, в зв'язку із відсутністю в діях останнього складу даного злочину. Свої вимоги захист мотивує тим, що відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо в судовому засіданні. Разом з тим неправомірно визнав допустимим доказом протокол обшуку в домогосподарстві ОСОБА_9 оскільки, протокол обшуку та вилучення речей під час обшуку були в наявності в іншого слідчого підрозділу в іншому кримінальному провадженні. Крім того, судом не вірно оцінені покази свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні безпосередньо зазначав, що він не бачив в руках обвинувачених ніяких предметів, та не бачив , що вони щось ставили в багажник.

Захисник-адвокат Шеремет Г.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.11.2016 року щодо її підзахисного, в зв'язку із відсутністю в діях останнього складу злочину. Постановити нову ухвалу, якою закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, за невстановленим достатніх доказів для доведення винуватості ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України і оскільки вичерпані всі можливості їх отримання.

Свої вимоги захисник-адвокат Шеремет Г.А. мотивує тим, що матеріалах кримінального провадження відсутні докази винуватості її підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. Надані з боку сторони обвинувачення докази до матеріалів судового провадження містять численні порушення кримінального процесуального законодавства є недопустимими, як протокол обшуку від 28.01.2016 року з іншого кримінального провадження, протокол слідчих експериментів на досудовому слідству із свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Інші надані докази, як стверджує захисник-адвокат Шеремет Г.А. в своїй апеляційній скарзі, як протокол огляду місця події домогосподарства потерпілої ОСОБА_7, аналітична довідка ПрАТ «Київстар», висновок судово-товарознавчої експертизи, довідка ПП ОСОБА_20, ухвала слідчого судді Тиврівського районного суду від 04.03.2016 року про надання доступу до ювілейної медалі, жодним чином не підтверджують винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника-адвоката Шеремет Г.А., обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника-адвоката Кіцули В.І,, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечили проти апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора про незаконність вироку щодо обвинувачених, в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, та м'якістю призначеного покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_12, захисників-адвокатів Кіцули В.І. та Шеремет Г.А. задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно доч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовим поняттям для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути обґрунтованим і вмотивованим, обґрунтоване рішення - це таке, що достатньо, добре арґументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.

Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.

Дані вимоги судом першої інстанції при винесені вироку щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконані в повному обсязі.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно, з проникненням у житло.

Посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника-адвоката Шеремет Г.А., ; захисника-адвоката Кіцули В.І., що судове слідство проведено неповно, не об'єктивно та упереджено, та висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих і недостатніх, зібраних з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, доказах є безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства і судом по даному провадженню дотримано вимог кримінально кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в кримінальному провадженні об'єктивної істини.

Суд ретельно перевіряв в судовому засіданні доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та захисників-адвокатів Кіцули В.І., Шеремет Г.А., які викладені в апеляційних скаргах, про те, що вони не вчиняли інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину.

Так, зокрема, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно, з проникненням в житло, суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_7, яка в судовому засіданні першої інстанції пояснювала, що в грудні 2015 року в нічний час, коли вона відпочивала, почула, що хтось витягнув скла із вікна, та відкрив двері. В кімнату ввійшли двоє осіб, які були в масках, з причепленими на лобі ліхтариками, зняли її з ліжка, завели в іншу кімнату, та почали обшукувати будинок, все перекидати. В будинку світла не було, так як злочинці обірвали електричний провід. Хто саме вчинив злочин в її будинку вона не бачила. З шафи злочинці забрали грошові кошти в сумі 30 000 гривень та у веранді знайшли 10 00 гривень, які також забрали, крім того викрали медаль, яка була в буфеті та 2 бутлі із самогоном ємкістю по 4 л кожен. Забравши викрадені речі, вони вийшли з будинку, підперши вхідні двері з вулиці мішками з пшениці.

В апеляційному суді частково задоволено клопотання захисника-адвоката Кіцули В.І,, про проведення судового слідства, та викликані потерпіла ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_13

Відповідно до довідки секретаря Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла 20 березня 2017 року.

В судовому засіданні першої інстанції та в апеляційному суду обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України не визнали в повному обсязі.

Разом з тим, в судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що в грудні 2015 року він вирішив в нічний час поїхати в с. Марківку, щоб домовитись із охоронцями ставка, наловити риби. Про поїздку він завчасно домовився із ОСОБА_10 у власності якого був автомобіль «Фіат». Спільно із ОСОБА_3 на автомобілі ОСОБА_10, вони в ніч з 07.12.2015 р. на 08.12.2015 р. поїхали в с. Марківку, за послуги транспортного засобу він розрахувався з останнім 08.12.2015 року заплативши 1000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_2 заявив в судовому засіданні, що не доїжджаючи до села Марківки метрів 200 автомобіль зламався, він спільно із ОСОБА_3 Пішли на ставок, щоб поговорити з охоронцями однак нікого не було, і вони повернулись до автомобіля, а в подальшому поїхали додому в с. Селище.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, в частині поїздки в с. Марківку в нічний час, разом з тим його версія з приводу розмови з охоронниками суд вважає надуманою, оскільки за послуги транспорту останній зміг розрахуватись із свідком лише після поїздки в села Марківку.

Допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що в грудні 2015 року до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням поїхати в село Марківку, для якої цілі йому не було відомо. Не доїхавши до села метрів 200 автомобіль зламався і він його ремонтував. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кудись відходили та повернулись через годину , півтори. Свідок ОСОБА_10 пояснив, що стверджувати, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повертались до машини з якимось речами не може, так як не бачив. Крім того свідок ОСОБА_10 зазначив, що наступного дня після поїздки обвинувачений ОСОБА_2 розрахувався із ним за надання послуг транспорту, в минулому, заплативши 1000 гривень. Також свідок ОСОБА_10 пояснював, що він в жовтні 2016 року спільно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судимий за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 309 КК України.

Свідок ОСОБА_10 змінював свідчення в суді першої та апеляційної інстанцій в тій частині, що він не бачив ніяких сторонніх предметів у ОСОБА_3 та ОСОБА_2, коли вони повернулись з с. Марківки, разом з тим суд першої інстанції вірно послався на покази останнього, які він давав безпосередньо в судовому засіданні.

Твердження захисту , що суд не вправі посилатись на протокол огляду місця події від 08.12.2015 року, як на доказ винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину є безпідставним.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що в ніч з 07 на 08.12.2015 р. в будинку 53 по вулиці Гагаріна в с. МарківкаТиврівського району Вінницької області був вчинений злочин, щодо потерпілої ОСОБА_7, про що свідчить, оглянутий в присутності понятих будинок в якому розкидані речі, витягнуто скло в вікні ( а.с. 98-113, т.2).

Тиврівським районним судом, відповідно до ухвали від 04 березня 2016 року надавався слідчому СВ Тиврівського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Порошку М.В. тимчасовий доступ до ювілейної медалі «65 лет Победы в Великой Отечественной войне 194101945 г.г. ( а.с. 223-224, т.1).

Слід зазначити, що у провадженні слідчого відділення Немирівського відділення поліції Гайсинського відділу поліції Головного управління Національної поліції Вінницької області знаходилось кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020240000730 від 22.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.. В ході розслідування даного кримінального провадження було проведено обшук домоволодіння ОСОБА_2, в ході якого було виявлено ювілейну медаль, що належить ОСОБА_7, яка являлась потерпілою по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020320000538 від 08.12.2015 року.

В судовому засіданні, в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_15 відмовився від дачі показів, мотивуючи свої вимоги тим, що обвинувачений ОСОБА_2 являється його батьком.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, щодо відсутності визнання недопустимим доказом, протоколу проведення слідчого експерименту за його участю 19.04.2016 року, так як свідку роз`яснювались його права та обов'язки, передбачені статтями 66, 67 КПК України, крім того його правовий статус по даному кримінальному провадженню не змінювався.

Разом з тим, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не працюють, спосіб вчинення злочину по даному кримінальному провадженню, характерний для обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме у відключенні електроенергії; поїздка в село Марківку, для розмови не відомо з ким, зимою, в нічний час; розрахунок із свідком за надання послуг транспортного засобу- слугують доказами вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів.

Судом першої інстанції також перевірялись доводи обвинуваченого ОСОБА_3, що до нього застосовувались, в ході досудового слідства, недозволені методи фізичного насильства, які не знайшли свого підтвердження. Обвинувачений ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020240000730 від 22.12.2015 року, був затриманий 29 грудня 2015 року та поміщений в ІТТ, де відповідно був оглянутий і ніяких скарг на стан здоров'я, чи застосування до нього насильства не висловлював, про що свідчить журнал первинного медичного обстеження і реєстрації медичної допомоги особам, які поміщаються в спецустанову.

Немирівською місцевою прокуратурою Вінницької області також перевірялась заява ОСОБА_3, з приводу застосування до нього насильства, при перевірці матеріалів встановлено, що заява останнього не знайшла свого підтвердження ( а.с. 164, т. 1).

Суд, призначаючи покарання у межах установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, відповідно до ст. 65 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції, при призначенні обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дотримався вимог статті 65 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи обвинувачених та обґрунтовано дійшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можливе лише в ізоляції від суспільства.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника-адвоката Кіцули В.І., та захисника-адвоката Шеремет Г.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - залишити без змін.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Судді:

Ващук В.П. Мішеніна С.В. Федчук В.В.

Згідно з оригіналом: