Постанова № 65681436, 29.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1779/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтрансбуд-1" до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївтрансбуд-1" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09 жовтня 2014 року №0000302200.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01 вересня 2014 року по 05 вересня 2014 року відповідач по справі провів документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ "Т.С.Т." за листопад 2011 року, ТОВ "ЕНЕРГОАЛЬТЕРНАТИВА" за липень 2013 року та контрагентами-покупцями.

За наслідками перевірки відповідачем був складений акт від 16 вересня 2014 року №581/14-20-22-31/35301806, в якому зроблено висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1-198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 293 908,00 грн. за листопад 2011 року, липень 2013 року, в тому числі по періодах:

- в листопаді 2011 року на суму ПДВ 272 921,00 грн.;

- в липні 2013 року на суму ПДВ 20 987,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2014 року №0000302200 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 293908 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 146954 грн.).

Не погоджуючись з вказаним повідомленням-рішенням ТОВ звернулось з даним позовом до суду.

30 березня 2015 року ТОВ подало заяву (вх. №28 від 30 березня 2015 року) про намір досягнення (застосування) податкового компромісу по грошовому зобов'язанню з податку на додану вартість, визначеному податковим повідомленням-рішенням від 09 жовтня 2014 року №0000302200, в частині заниженого зобов'язання з ПДВ в сумі 20 987,00 грн. за липень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Енерго-Альтернатива».

07 квітня 2015 року відповідачем прийнято рішення, яким погоджено застосування податкового компромісу за заявою позивача.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року провадження у справі № 814/2457/14 в частині податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 20 987,00 грн. було закрито в зв'язку з застосуванням податкового компромісу по вказаній сумі.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкової, що контрагенти позивача не можуть здійснити поставку товарів, ґрунтуються лише на припущеннях відповідача. Реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентом у перевіряємий період підтверджується наданими позивачем податковими та видатковими накладними, договором постачання. Також було зазначено, що протягом періоду господарських операцій контрагент позивача був зареєстрованим платником ПДВ та відповідно до даних ЄДР знаходився за юридичною адресою, а тому суд вважав, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по вказаним операціям.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником своїх валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують товарність операцій, та зв'язок цих господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2011 року між ТОВ «Т.С.Т.», як постачальником, та ТОВ, як покупцем, укладено договір поставки №361/11-11, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, обумовлених в договорі, продукцію (пісок), яка потрібна для виконання робіт з реконструкції автомобільної дороги М-14 Одеса-Мілітополь-Новоазовськ, на Таганрог на ділянці: км 164+0000км+164+100км (176+631-177+731 км). Продукція відвантажується партіями згідно (письмових або усних) заявок покупця, які повинні містити кількість продукції, дату початку відвантаження, об'єм відвантаження.

На підтвердження реальності вказаних господарських правовідносин та правомірності формування податкового кредиту, ТОВ було надано суду податкові накладні (містяться в матеріалах справи), які були виписані на вимогу ТОВ та з метою формування останнім податкового кредиту контрагентом позивача.

Положеннями ст.201.1 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, відповідні обов'язкові реквізити.

З аналізу наведених норм вбачається, що однією з підстав для віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, є належним чином оформлена податкова накладна, яка, серед іншого, має бути підписана уповноваженою особою платника податку (постачальника) та обов'язково скріплена печаткою.

Водночас, з матеріалів справи (т.1 а.с.206-222) вбачається, що вказані податкові накладні не містять печатки, тобто, виписані з порушенням ст.201.1 ПК України, що унеможливлює віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, а надання позивачем до суду податкових накладних з печатками не спростовує факту відсутності печаток на вказаних накладних станом на час віднесення ТОВ сплачених сум до податкового кредиту.

Крім того, матеріали справи містять товарно-транспортні накладні, які на думку ТОВ підтверджують факт отримання піску. Водночас, частина вказаних ТТН датована періодом 01 вересня 2011 року - 11 вересня 2011 року, тобто, хронологічно до укладання договору поставки та виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, у зв`язку з чим вказані ТТН не можуть бути доказом отримання позивачем товару після укладання вказаного договору, тим більше з урахуванням того факту, що згідно видаткових накладних ТОВ «Т.С.Т.» поставило на адресу ТОВ 12926,86 т. піску, тоді як ТТН підтверджено перевезення 10360,00 т. піску, стосовно 2566,86 т. піску відомості щодо перевезення взагалі відсутні.

Окрім іншого, матеріали справи не містять документацію, яка свідчить про порядок та сам факт встановлення (визначення) постачальником та ТОВ обсягу/об'єму поставленого піску позивачу та механізм передачі/отримання товару (піску), а посилання ТОВ на відсутність необхідності перевірки обсягу/об'єму поставленого піску з огляду на добропорядність ТОВ «Т.С.Т.», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи не можуть бути належними доказами реальності господарських операцій.

Також колегія суддів зазначає, що господарські операції, за наслідком яких сформовано податковий кредит, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають їх реальність та які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання (поставки/отримання) товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених частини документів та/або сплати грошових коштів.

Отже, враховуючи всю сукупність доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатися належним підтвердженням фактичного здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентом, не узгоджуються один з одним та, відповідно, не підтверджують правомірність формування податкового кредиту, а будь-яких інших належних доказів в ході розгляду справи позивачем надано не було.

При цьому колегія суддів вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність доказів визнання такого договору недійсним або нікчемним, самі по собі не свідчать про реальність вчинення відповідної господарської операції, а також про придбання товарів та послуг саме з метою використання їх в господарській діяльності, якщо це не підтверджено відповідними, належним чином оформленими первинними документами.

В той же час, встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено, зокрема, відсутність реального вчинення цієї господарської операції чи її господарської мети.

Тому, з врахуванням наведеного у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 жовтня 2014 року № 0000302200 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївтрансбуд-1" до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук