Ухвала суду № 65681342, 21.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5156/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- Шеметенко Л.П.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника прокуратури Одеської області - Афанасьєвої І.Г.

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року по справі № 815-5156-16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Одеської області про поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И Л А :

01 лютого 2011 року ОСОБА_3 прийняв присягу працівника прокуратури України, а 15 березня 2016 року наказом прокурора Одеської області № 478 к він був призначений на посаду першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області.

На початку липня 2016 року ОСОБА_3, використовуючи службовий час в особистих інтересах, діючи з корисних мотивів, з метою сприянню бізнес інтересам своєї дружини ОСОБА_5, звернувся в м. Одесі до представника бізнесу - директора товариства з обмеженою відповідальністю ( далі ТОВ) "МАРЕНЕРО", засновниками якого є громадяни України та іноземних держав ( Італії, Сполученого королівства Великої Британії, Монако, Швейцарії, Греції, Філіппін) з приводу отримання дружиною для ведення сімейного бізнесу, в оренду частини приміщення, належного на праві власності підприємцям, розташованого в АДРЕСА_1.

При цьому, він представився представникам підконтрольного Одеській місцевій прокуратурі № 4 Одеської області підприємства, як посадова особа керівного складу вказаної прокуратури - першим заступником керівника місцевої прокуратури, обіцяв вирішувати на території Суворовського району м. Одеси будь-які питання для ТОВ "МАРЕНЕРО" у разі отримання дружиною знижки на орендну плату за приміщення по АДРЕСА_1.

Діючи в корисливих інтересах, використовуючи службовий час та службове положення, ОСОБА_3, на прохання керівництва ТОВ "МАРЕНЕРО", погодив в Суворовській районній державній адміністрації м. Одеси проект благоустрою території перед будівлею по АДРЕСА_1 необхідний ТОВ «МАРЕНЕРО».

У подальшому, ОСОБА_3, використовуючи службовий час, наданий для виконання службових обов'язків, в особистих цілях неодноразово зустрічався з керівником вказаного підприємства ОСОБА_6 з приводу оренди приміщення, просив надати йому знижку з орендної плати на зазначене приміщення.

01.09.2016 року, договір оренди, з урахуванням прохання ОСОБА_3 був підписаний сторонами. Згідно договору його дружина ОСОБА_5 отримала матеріальну вигоду у вигляді п'ятдесяти відсоткової знижки на оренду приміщення.

Одразу після підписання договору 01.09.2016 року о 17:00 год., першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області ОСОБА_3 було затримано працівниками Управління Служби Безпеки України в Одеській області та військової прокуратури Південного регіону України у приміщенні по АДРЕСА_1 у м. Одесі за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням службового становища.

ОСОБА_3 02.09.2016 року слідчим в особливо важливих справах слідчого управляння військової прокуратури Південного регіону України було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вказані дії прокурора ОСОБА_3 викликали значний негативний громадський резонанс, її обставини були розповсюджені багатьма ЗМІ та обговорювались в інтернет-виданнях, на регіональних та загальнодержавних каналах України.

02 вересня 2016 року після винесення ухвали слідчим суддею Приморського районного суду міста Одеси про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, прокурором Одеської області було видано наказ № 2087 к, відповідно до якого ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та з органів прокуратури за порушення ст. 19 Закону України "Про прокуратуру", присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням прокурора Одеської області, ОСОБА_3 оскаржив вказаний наказ до Одеського окружного адміністративного суду, подав адміністративний позов в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати противоправним та скасувати наказ прокуратури Одеської області № 2078к від 02 вересня 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ", яким радника юстиції ОСОБА_3 звільнено із займаної посади першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської обласної прокуратури та з органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_3 на посаді першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та в органах прокуратури з 02 вересня 2016 року;

- стягнути з прокуратури Одеської області, код ЄДРПОУ 03528552 на користь ОСОБА_3, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 798 (сорок тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень 98 копійок;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та в органах прокуратури з 02 вересня 2016 року;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з прокуратури Одеської області, код ЄДРПОУ 03528552 на користь ОСОБА_3, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за першій місяць в розмірі 15 862 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 77 копійок.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що прийнятий відповідачем наказ № 2087к від 02 вересня 2016 року, яким позивача звільнено з посади першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та з органів прокуратури за порушення ст. 19 Закону України "Про прокуратуру", присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, (скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури) є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при прийняті рішення були досліджені та прийняти до уваги всі необхідні для прийняття вказаного рішення обставини.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 з жовтня 2003 року проходив службу в органах прокуратури Одеської області, 01 лютого 2011 року прийняв присягу працівника прокуратури України, а 15 березня 2016 року наказом прокурора Одеської області № 478к ОСОБА_3 був призначений на посаду першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області.

Наказом прокурора Одеської області від 02.09.2016 № 392 утворено комісію для проведення службового розслідування обставин участі першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області ОСОБА_3 при заключенні договору оренди та одержання неправомірної вигоди у вигляді грошової знижки на оренду приміщень, його дружиною- ОСОБА_5

Підставою для проведення службового розслідування стало отримання прокурором Одеської області інформації про затримання 01.09.2016 ОСОБА_3 працівниками служби безпеки України в службовий час при вирішені ним особистих питань.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для винесення прокурором Одеської області оскарженого наказу до закінчення розслідування були прийняті до уваги обставини, які на момент видачі вказаного наказу, повністю встановлювали факти скоєння ОСОБА_7 дисциплінарних проступків.

Так, прокурор Одеської області, на думку суду першої інстанції, на момент винесення наказу отримав повну інформацію про системні позаслужбові зв'язки ОСОБА_7 з представниками підконтрольного прокуратурі бізнесу, використанням ним при цьому службового часу, порушенням встановленого трудового розпорядку.

Прокурор Одеської області ( в тому числі- як посадова особа на яка має службовий доступ до вказаної інформації) володів інформацією, що одразу після підписання договору 01.09.2016 о 17:00 год. першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області ОСОБА_3 затримано працівниками УСБУ в Одеській області та військової прокуратури у приміщенні по АДРЕСА_1 м. Одеси за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням службового становища.

Після отримання відомостей про повідомлення ОСОБА_3 02.09.2016 постанови про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та затримання слідчим суддею ОСОБА_7 під вартою, прокурор Одеської області видав оскаржений наказ № 2087к, відповідно до якого позивача було звільнено з займаної посади першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та з органів прокуратури за порушення ст. 19 Закону України "Про прокуратуру", присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.

Суд першої інстанції прийняв до уваги, що на момент прийняття оскарженого наказу прокурор Одеської області в силу службового положення отримав матеріали з яких, на його думку, достовірно вбачалось системне скоєння посадовою особою ОСОБА_7 порушень присяги працівника прокуратури.

Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, підтверджувались поясненнями виконуючого обов'язки керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_8, який підтвердив, що 08.08.2016 року і 01.09.2016 до нього звернувся перший заступник керівника прокуратури ОСОБА_3 та повідомив, що з 17:00 год. планує проводити перевірку дотримання Хаджибеївським ВП Суворовського ВП в м. Одесі ГУ НТІ в Одеській області вимог закону при реєстрації повідомлень про кримінальні правопорушення. Заперечень у ОСОБА_8 з цього приводу не виникло, оскільки вказані питання було віднесено до повноважень ОСОБА_3 в зв'язку з чим він дозволив ОСОБА_3, покинути розташування прокуратури для проведення перевірки органу поліції. При цьому ОСОБА_3, службовий час для проведення перевірки використав в особистих цілях.

Також, з пояснень директора підприємства ОСОБА_6, підтверджується, що ОСОБА_6 за проханням ОСОБА_7 неодноразово зустрічався з ним, а саме: 13.07.2016 року, 14.07.2016 року, 18.08.2016 року, 19.08.2016 року та 23.08.2016 року в робочий час. Під час зустрічей ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 для погодження в Суворовській районній державній адміністрації м. Одеси проект благоустрою території перед будівлею по АДРЕСА_1., необхідний для функціонування підприємства. При цьому ОСОБА_3 самостійно проявив ініціативу щодо вирішення зазначеного питання в Суворовській районній державній адміністрації м. Одеси та наполягав надати його дружині знижку на оренду приміщення.

Зазначені обставини також підтверджуються скриншотами особистої переписки ОСОБА_3 та ОСОБА_6, зробленими в програмі "Viber" , вилученої слідчими органами, з якої вбачається, що ОСОБА_7 тривалий час спілкувався з директором підприємства з питання надання його дружині на пільговій основі в оренду приміщення підприємства.

Також з тверджень ОСОБА_6 вбачається, що ним з ОСОБА_3 обговорювалось питання щодо надання пільг по оренді приміщень в будівлі по АДРЕСА_1. При цьому, ОСОБА_3 запропонував зменшити вартість орендної плати за 1 кв. м. з 20 дол. США до 10 дол. США, зазначивши, що за вказану знижку буде вирішувати всі питання TOB "МАРЕНЕРО" по Суворовському району м. Одеса, як перший заступник прокурора району, а також, в міру своїх можливостей, в інших державних установах. Одночасно ОСОБА_3 погодив площу орендованого приміщення та повідомив анкетні дані своєї дружини - ОСОБА_5, на яку необхідно було оформити договір оренди. У ході зустрічі 23.08.2016 року на АЗС "Сокар" по Миколаївській дорозі ОСОБА_3 передав ОСОБА_6 проект договору оренди приміщень, в якому було вказано орендну плату з розрахунку 10 дол. США за 1 кв. м. та загальну суму оренди за місяць, що складала 51919 грн. При цьому ОСОБА_3 квапився з укладанням договору оренди, оскільки він планував розмістити у цих приміщеннях фірму-посередника між моряками та Одеською регіональною філією Інспекції з дипломування моряків, яка також розташована за адресою по АДРЕСА_1 в м. Одеса і орендує приміщення у ТОВ "МАРЕНЕРО".

Суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення позивача в судовому засіданні суду першої інстанції, що ніякої вигоди від укладання договору оренди не було та згідно з ринковою економікою сторони мають право укладати будь-які угоди. До укладеного його дружиною договору оренди ОСОБА_3 ніякого відношення не має та будь-яких обіцянок ОСОБА_3 ОСОБА_6 не надавав в зв'язку з тим, що вказані обставини є предметами дослідження в кримінальному, а не адміністративному проваджені.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку , що звільнення ОСОБА_3 з органів прокуратури є правомірним, здійснене уповноваженою на це посадовою особою, при наявності отримання нею обставин скоєння позивачем дисциплінарних проступків, відповідає ступеню тяжкості скоєного, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закону України "Про прокуратуру".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про прокуратуру" діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки. Працівник прокуратури зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

Прокурор зобов'язаний: 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

З метою визначення основних моральних норм і принципів, яких повинні додержуватися працівники прокуратури при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, керуючись статтями 15, 48 1 Закону України "Про прокуратуру" наказом Генерального прокурора України 28.11.2012 р. № 123 затверджено Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури, який введено в дію з 1 грудня 2012 р.

Згідно ст.10 Кодексу працівник прокуратури своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків повинен сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Статтею 15 Кодексу визначено, що при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури.

Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ст.18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" працівники прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З'ясування обставин за фактом порушення проводиться згідно з вказівкою керівника відповідного органу прокуратури, у необхідних випадках проводиться перевірка за процедурою, передбаченою Дисциплінарним статутом прокуратури України та Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури України.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлено, що дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Згідно з ст.11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 1796-XII від 06.11.1991 р., дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку.

Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

При цьому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при притягнені до дисциплінарної відповідальності враховуються обставини порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення яке може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Відповідно до ч.2 ст. 46-2 Закону України "Про прокуратуру", прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках:1) недотримання пов'язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом: 2) порушення "Присяги працівника прокуратури" чи відмови від її прийняття; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них; 4) за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді; 5) припинення громадянства України; 6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України; 7) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; 8) у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 48 Закону України "Про прокуратуру ", за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.

Згідно з вимогами ст.ст. 2, 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання їх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, проявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

За невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить працівника прокуратури, на прокурорсько-слідчих працівників може бути накладено дисциплінарне стягнення.

Колегія суддів наголошує, що із системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що ними регулюються умови звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника прокуратури саме за вчинення цією особою проступку під час проходження служби в прокуратурі.

Згідно вимог ч. 2 ст. 46-2 Закону України "Про прокуратуру", прокурори, слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також і у випадках порушення "Присяги працівника прокуратури" чи відмови від її прийняття; притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.

Текст присяги працівника прокуратури позивачем підписаний 01.02.2011 року.

Частиною 2 ст.46 зазначеного закону встановлений зміст присяги, в якому, зокрема працівник присягає неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. При цьому працівник прокуратури усвідомлює, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури.

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки працівника прокуратури закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, працівник покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушенням присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відсутність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності не може ототожнюватись з відсутністю факту порушення дисципліни. Порушення "Присяги працівника прокуратури" є окремою підставою для звільнення з органів прокуратури і у відповідних статтях Дисциплінарного статуту прокуратури України не йдеться про можливість застосування даної підстави для звільнення виключно в разі притягнення особи до кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність - це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється офіційна оцінка поведінки як злочинної.

Таким чином, колегія суддів вважає, що є безпідставним посилання позивача (апелянта) по справі на те, що оскаржуваний наказ про звільнення прийнято безпідставно, оскільки ні під час його прийняття, ні на даний час не існує вироку суду або жодного іншого процесуального документа, що підтверджував би його вину у вчиненні будь-якого протиправного діяння, у зв'язку з тим, що як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для звільнення позивача із займаної посади слугувало тривале системне скоєння ним сукупності проступків, в тому числі також і порушень трудової дисципліни з корисних мотивів, які порочить його як працівника прокуратури, порочать авторитет прокуратури в цілому, а не скоєння ним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється правоохоронними органами та ступінь його вини в цьому досліджуються судом в кримінальному проваджені.

Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить працівників прокуратури, є дія чи бездіяльність проти інтересів служби, яка хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна із званням прокурора і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, тобто грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби - органів прокуратури. Прокурори зобов'язані сприяти підвищенню позитивного іміджу та авторитету органів державної влади і прокуратури зокрема, дорожити своїм ім'ям та статусом, не допускати невитриманості у висловлюваннях, уникати ситуацій, що дискредитують орган державної влади або ганьбить репутацію прокуратури.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 07.05.2014 № 47, службове розслідування може проводитись у випадках скоєння прокурорсько-слідчими працівниками ганебних вчинків.

Відповідно до пункту 1.3 цього порядку, службові перевірки можуть проводитись за іншими фактами недотримання Присяги працівниками прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Метою службових розслідувань та службових перевірок є повне, об'єктивне і всебічне з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участі працівників органів прокуратури, уявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу

Відповідачем було звільнено позивача з посади до закінчення службового розслідування, при наявність всіх підстав та встановлення фактів, що ОСОБА_3 було порушено вимоги ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" щодо обов'язку прокурора неухильно додержуватися присяги прокурора, положень Присяги працівника прокуратури щодо неухильного додержання Конституції та законів України, сприяння утвердженню верховенства права, законності і правопорядку, захисту прав і свобод людини та громадянина, вимог статей 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури щодо дотримання загальноприйнятих норм моралі та поведінки, добропорядності, вихованості і культури, заборони використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб, уникнення особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допущення дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що на момент видачі наказу мета службового розслідування, встановлена законодавством, була виконана.

Таким чином колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що відповідач на момент видачі оскарженого наказу діяв у межах наданих йому повноважень, будь-яких законодавчих обмежень для видачі такого наказу у відповідача не існувало. На момент видачі наказу відповідач отримав достатню повну інформацію про порушення позивачем присяги прокурора, інших нормативних актів, що він скомпрометував цим високе звання працівника прокуратури, скоїв дії які можуть зашкодити авторитету прокуратури, викликали негативний громадський резонанс, чим порушив присягу працівника прокуратури. При цьому, відповідач не допустив порушення порядку видачі оскарженого наказу, видав його у спосіб, передбачений законодавством.

Колегія суддів також наголошує, що прокурор ОСОБА_3 вказані дії скоював тривалий час та у прокурора Одеської області, при прийнятті оскарженого рішення, знаходились в розпорядженні наявні, підтверджені докази системних, скоєних ним сукупних порушень присяги працівника прокуратури, які також компрометують органі прокуратури, а не скоєння ним кримінального злочину, в якому його підозрюють правоохоронні органи та будь -якого рішення про звільнення позивача з органів прокуратури за скоєння ним кримінального злочину відповідач не приймав.

Колегія суддів також згідна з думкою суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_3 з органів прокуратури є правомірним, відповідає ступеню вини та тяжкості досліджених в судових засіданнях адміністративних судів, скоєних ним поступків, а не кримінального злочину (оцінку якому адміністративний суд не надає), у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді не підлягають задоволенню.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до прокуратури Одеської області про поновлення на посаді ,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 23 березня 2017 року

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Шеметенко Л.П.

Суддя: Семенюк Г.В.