Рішення № 65681005, 21.02.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24599/16-ц

Провадження № 2/761/1098/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Салаті В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу 761/24599/16-Ц за позовом ОСОБА_1, до Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» про стягнений пені за нецільове використання грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» (далі ККУП ФК «Житло-інвест») про стягнений пені за нецільове використання грошових коштів.

Позивач зазначила, що 24.11.2010 року між нею та ККУП ФК «Житло-інвест» укладено договір № КНТР-000924кв. про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 та підземного паркінгу у власність. Після внесення грошових коштів у сумі 594.183 грн. (з ПДВ) укладено ДВМП-000924 (договір відступлення майнових прав) від 06 грудня 2010 року про передачу у власність позивачу майнових прав на об'єкти інвестування.

Рішенням Подільського районного суду у м. Києва від 23 липня 2015 року у цивільній справі № 758/14514/14-ц визнано недійсними договори № КНТР-000924/кв. від 24 листопада 2010 року та ДВМП-000924 (договір відступлення майнових прав) від 06 грудня 2010 року. Рішення набрало законної сили.

Згідно із п. 5.2 Договору № КНТР-000924/кв. від 24 листопада 2010 року встановлено: «У разі використання Фінансовою компанією коштів, переданих Довірителем в управління, не за цільовим призначенням,. Фінансова компанія сплачує Довірителю пеню в розмірі 0,1% від суми коштів, використаних не за призначенням, за кожен день прострочення».

Як визнано у Рішенні Подільського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року «ККУП «ФК «Житло-інвест», укладаючи договори із ОСОБА_1, не мала відповідних правових підстав для відчуження майнових прав житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1». Отже езазначеним Рішенням Подільського районного суду м. Києва підтверджено, що відповідач не мав правових підстав для відчуження майнових прав житлового будинку, оскільки не мав майнових прав, тому отримані ним від позивача грошові кошти у сумі 594183 грн. не були ним використані за цільовим призначенням. Посилаючись на ч. 1 ст. 3 ст.61 ЦПК України, позивач звільнений від доказування цієї обставини в наданому позові.

Тому позивач просив задовольнити його вимоги:

1.Стягнути з Комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 216876,79 грн., як пеню за використання фінансовою компанією грошових коштів довірителя ФФБ не за цільовим призначенням протягом періоду з 24 липня 2014 року по 23 липня 2015 року. Грошові кошти стягнути з будь-якого рахунку Комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест».

У письмових запереченнях представник відповідача не погоджуючись з позовом про стягнення грошових коштів у зв'язку із нецільовим їх використанням, зазначив, посилаючись на умови договору №КНТР-000924/кВ. від 24.11.2010року, про участь у Фонді фінансування будівництва (далі-ФФБ) житлового будинку на АДРЕСА_1 за період 24.07.2014 по 23.07.2015 рік. Позивач не надав доказів порушення умов договору про участь у ФФБ та підтвердження доказів щодо нецільового використання коштів в об'єкті будівництва при цьому, його доводи про порушення умов договору про участь у ФФБ щодо нецільового використання коштів в об'єкті будівництва безпідставні.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, позовні вимоги підтримав повному обсязі, зазначивши, що в усіх інстанціях господарських судів ККУП «ФК «Житло-інвест» виступала третьою особою на стороні ТОВ «Алекс Буд». Тобто, заяви представника відповідача у справі №761/24599/16-ц, яка розглядається Шевченківським районним судом м. Києва, на ту обставину, що нібито ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» не має відношення до рішень господарських судів, в яких йшла мова про заміну Управителя ФФБ по будівництву житлового будинку на АДРЕСА_1, не відповідають дійсності, оскільки ККУП «ФК «Житло-інвест» виступала третьою особою на стороні ТОВ «Алекс Буд». Таким чином. оскільки Відповідач у справі №761/24599/16-ц брав участь в судових процесах у справах №30/13 в Господарському суді м. Києва, Київському апеляційному господарському суді та у Вищому господарському суді України на підставі вимог ч ст. З ст. 61 ЦПК України, позивач у справі №761/24599/16-ц звільнений від доказування тієї обставини, що обставини, встановлених зазначеним Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 року, яке підтверджено постановами вищестоящих судів та мають безпосереднє підношення до відповідача у справі №761/24599/16-ц, як до особи, до якої не перейшло право бути Управителем ФФБ..

У судовому засіданні представник проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях. Зокрема, вважає, доводи позивача стосовно його вимог про стягнення пені за нецільове використання грошових коштів ККУП «Житло-інвест» не підтверджені, посилаючись на умови договору №КНТР-000924/кВ. від 24.11.2010р., про участь у фонді фінансування будівництва (далі ФФБ) (виду А) житлового будинку на АДРЕСА_1 за період 24.07.2014 по 23.07.2015 рік. Позивач не надав доказів порушення умов договору про участь у ФФБ щодо нецільового використання коштів в об'єкті будівництва. Зазначені позовні вимоги про стягнення коштів за нецільове використання грошових коштів ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» не узгоджується з позовними вимогами щодо стягнення грошових коштів за нецільове їх використання відповідачем, посилаючись на умови договору №КНТР-000924/кВ. від 24.11.2010р., про участь у фонді фінансування будівництва (виду А) житлового будинку на АДРЕСА_1 за період 24.07.2014 по 23.07.2015 рік. Позивачем не надано доказів порушення умов договору про участь у ФФБ щодо нецільового використання коштів в об'єкті будівництва. Позивач необґрунтовано та без правових підстав вимагає стягнення неустойки за неналежне та нецільове використання коштів по договору №КНТР-000924/кв. про участь у ФФБ від 24.11.2010 року. Відповідно п. 1.1 передбачено, що за цим договором довіритель дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю в довірче управління з метою отримання у власність об'єкт інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління коштами, а управитель (Фінансова компанія) зобов'язується здійснити управління залученими коштами за винагороду в інтересах довірителя на умовах визначених Правилами ФФБ та договором. На дату звернення до суду за захистом порушених прав відповідно до умов вищезазначеного договору між учасниками судового процесу відсутні цивільно-правові відносини на які посилається позивач. Договір про участь у фонді фінансування будівництва на який посилається позивач, визнано недійсним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2015року у справі №758/14514/14-ц. Сторони погодились з рішенням суду, а це означає про те, що порушене право позивача було поновлено рішенням суду. Фінансова компанія у повному обсязі виконала рішення Подільського районного суду у тому числі щодо повернення коштів за договором про участь у ФФБ, отже між сторонами відсутні правовідносини.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи 24.11.2010 сторони уклали договір № КНТР-000924/кв про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1, згідно із умовами якого позивач передає ККУП ФК «Житло-інвест» в управління грошові кошти з метою отримання у власність об'єкта інвестування, а саме квартира АДРЕСА_1.

Зобов'язання здійснити управління залученими коштами позивача в її інтересах, на умовах, визначених Правилами ФФБ та цим договором покладені за пп.1.1. договору на ККУП ФК «Житло-інвест». Запланований строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію вказано у п.1.3., 1.4. - до 31.12.2010 року. Позивач на виконання своїх зобов'язань за договором №КНТР-000924/кв. про участь у фонді фінансування будівництва сплатила грошові кошти в сумі 594183 грн.

Згідно із укладеним сторонами договором № ДВМП-000924 від 06.12.2010 року про відступлення майнових прав, за умовами якого ККУП ФК «Житло-інвест» передав позивачеві майнові права на об'єкт інвестування, що належав йому на підставі договору № 69/А-22 про організацію спорудження об'єкта будівництва від 02.03.2010.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2014, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03.04.2014, позовні вимоги позивача до ККУП «ФК «Житло-інвест» про визнання договору таким, що вчинений внаслідок обману, зобов'язання повернути грошові кошти, сплатити грошові кошти як відповідальність за вчинення правочину під впливом обману, 3% річних, інфляційних втрат та моральної шкоди залишені без задоволення.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2015 у цивільній справі №758/14514/14-ц, що набрало законної сили, договори № №КНТР-000924/кв. про участь у фонді фінансування будівництва від 24.11.2010 та №ДВМП-000924 від 06.12.2010 про відступлення майнових прав, укладені між позивачем та ККУП ФК «Житло-інвест», визнано недійсними (ас. 60-66).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року у порядку застосування правових наслідків недійсності правочину стягнути з Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 594183 грн. та витрати від сплати судового збору в сумі 3654 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення з відповідача суми 3% річних, суми інфляційних витрат, процентів за користування чужими грошовими коштами та упущеної вигоди у подвійному розмірі, збитків, завданих порушенням строків будівництва, у вигляді упущеної вигоди відмовлено. (ас.67-73)

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення неустойки на підставі пп.5.2 договір № КНТР-000924/кв. про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 та підземного паркінгу у власність, у справі що розглядається, позивач посилаючись на прийняті судові рішення, зазначив, що відповідач мав на меті протиправне :залучення грошових коштів позивача з їх подальшим нецільовим використанням на будівництво об'єкту, інвестованого позивачем. При цьому позивач посилається на те, що згідно із Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2015 року станом на час передачі майнових прав забудовником до фінансової компанії у ТОВ «Алекс Буд» було відомо про відсутність права у забудовника на користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, тобто ККУП ФК «Житло-інвест» прийнявши від ТОВ «Алекс Буд» документи не мав належного права користування земельною ділянкою. А також, укладаючи договори з позивачем відповідач не мав правових підстав для відчуження майнових прав житлового будинку та передачі майнових прав на об'єкт позивачу, за які він отримав 594.183 грн. Стверджуючи, що відповідач, маючи на меті використання зазначених коштів не за цільовим їх призначенням, згідно із пп.5.2. договору № КНТР-000924/кв. від 24 листопада 2010 року. має сплатити вартість пені у сумі 216.876,79 грн. із розрахунку 0,1% від суми коштів, використаних не за призначенням у розмірі 594.183 грн., яку стягнуто за Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року на його користь з відповідача.

Статтею 509 ЦК щодо поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч.2)

Положеннями ст.548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1). Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.(ч.2) Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Згідно із ст..549 ЦК України визначено поняття неустойки, а саме, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( ч.1) Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.(ч.3)

Рішенням Подільського районного суду від 23.07.2015 року встановлено, що укладені між позивачем та ККУП «ФК «Житло-інвест» договори №КНТР-000924/кв. про участь у фонді фінансування будівництва від 24.11.2010 та №ДВМП-000924 відступлення майнових прав від 06.12.2010 визнані недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України з посиланням на правові наслідки встановлені ст..216 ЦК України, зокрема щодо повернення кожній із сторін правочину все що вона одержала на виконання правочину

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2014, ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03.04.2014 залишеним без змін, відмовлено у позовних вимогах позивача до ККУП «ФК «Житло-інвест» про визнання договору таким, що вчинений внаслідок обману, зобов'язання повернути грошові кошти, сплатити грошові кошти як відповідальність за вчинення правочину під впливом обману, 3% річних, інфляційних втрат та моральної шкоди залишено без задоволення ( а. с. № 758/14514/14-ц -223-233).

Як встановлено судом, із позовної заяви та письмових та усних пояснень його представника слідує, що обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення пені, позивач посилається на обставини, встановлені рішеннями вище зазначених судом, виходить із того, що зазначені обставини підтверджують його доводи а саме, що знаючи про відсутність документації про виділення земельної ділянки під забудову та не маючи відповідних правових підстав для відчуження майнових прав житлового будинку, відповідач використав отримані від позивача кошти не за нецільовим призначенням, що є «правовим наслідком стягнення з Відповідача на користь позивача пені», уточнивши у позовній заяві, « цільове використання грошових коштів позивача могло відбутися тільки за умови існування у відповідача достатній правових підстав для залучення цих грошових коштів».При цьому позивач посилається на обставини встановлені судами у вищенаведених рішеннях, які з урахуванням вимог ч. З ст. 61 ЦПК, мають преюдиційне значення, та не можуть бути оспорені сторонами, що брали участь у справі, в іншому процесі.

Згідно із пп.5.2. Договору № КНТР-000924/кв. від 24 листопада 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ККУП «ФК «Житло-інвест» про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 та підземного паркінгу у власність (ас.10) було передбачено, що «у разі використання фінансовою компанією коштів переданих довірителем в управління, не за цільовим призначенням, фінансова компанія сплачує довірителю пеню у розмірі 0,1% від суми використаних не за призначенням, за кожен день прострочення.

Як пояснив представник відповідача, доводи позивача на те, що договір про участь у фонді фінансування будівництва, на який посилається позивач, було визнано недійсним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2015року у справі №758/14514/14-ц за позовними вимогами позивача, його порушене право будо поновлено рішенням Подільського районного суду від 10 червня 2016 року щодо повернення коштів, отже між сторонами відсутні правовідносини, Фінансова компанія у повному обсязі виконала.

На даний час ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» є управителем ФФБ житлового будинку на АДРЕСА_1, а забудовником об'єкту будівництва виступає ТОВ «Алекс Буд», взаємовідносин між сторонами врегульовано Договором №69/А-22 від 02.03.2010р., про організацію спорудження об'єкту будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1. Позивач необґрунтовано та без правових підстав вимагає стягнення грошових коштів за нецільове використання коштів по договору №КНТР-000924/кв. про участь у ФФБ від 24.11.2010 року.

Тобто уклавши договір про участь у ФФБ сторони стали учасниками інвестиційного процесу, а правовідносини, які виникли між ними регулюються спеціальним Законом «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами і визначають поняття Забудовник, Управитель та Установник.

Фінансова компанія належним чином виконувала договірні зобов'язання щодо захисту прав довірителів і закріпленню об'єктів інвестування, а також контролю коштів в об'єкті будівництва з метою захисту прав на майно, що буде передано забудовником у власність довірителю після введення об'єкту будівництва в експлуатацію, але позивач( довіритель) звернувшись до суду припинив цивільно-правові відносини на підставі ст.216 ЦКУ, відповідно самостійно.

Дослідивши матеріали справи та зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що посилання позивача на причинно-наслідковий зв'язок щодо цільового використання відповідачем грошових коштів позивача використаних начебто не за цільовим призначенням, спростовані обставинами, встановленими вищезазначеними судовими рішеннями, які відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України як обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно ч. 1 ст. 216 ЦК України щодо правових наслідків недійсності правочину зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як визначено ст. 236 ЦК України про момент недійсності правочину нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. (ч.1) Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється

У п. 7 Постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009, №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, «що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК)

Постановляючи рішення від 10 червня 2016 року, Подільський районний суд задовольнив позов у частині стягнення з Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 594183 грн, зазначивши у резолютивній частині «у порядку застосування правових наслідків недійсності правочину» ( тобто ч.1 ст.216 ЦК) .

Узадоволенні інших позовних вимог про стягнення з відповідача суми 3% річних, суми інфляційних витрат, процентів за користування чужими грошовими коштами та упущеної вигоди у подвійному розмірі відмовлено..

При цьому суд посилався на те, що судовим рішенням від 23.07.2015 року, яке набрало законної сили, укладені між позивачем та ККУП «ФК «Житло-інвест» договори №КНТР-000924/кв. про участь у фонді фінансування будівництва від 24.11.2010 та №ДВМП-000924 відступлення майнових прав від 06.12.2010 визнані недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2014, ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03.04.2014 залишеним без змін, позов позивача до ККУП «ФК «Житло-інвест» про визнання договору таким, що вчинений внаслідок обману, зобов'язання повернути грошові кошти, сплатити грошові кошти як відповідальність за вчинення правочину під впливом обману, 3% річних, інфляційних втрат та моральної шкоди залишено без задоволення ( а. с. № 758/14514/14-ц -223-233).

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Так, у ч.2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; (п.1) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі(п.2) Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. (п.3) У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. (п.5)

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечатв, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

За викладених обставин, суд встановив, що згідно із зібраними судом матеріалами у даній справі вимоги позивача про наявність підстав для стягнення пені за умовами договору не підтверджені доказами щодо використання відповідачем грошових коштів позивача не за цільовим їх призначенням, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відмову у позові ОСОБА_1, до Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» про стягнений пені за нецільове використання грошових коштів.

Що стосується заяви представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності із м ч.2 пп.1 ст.258 ЦК України, положеннями якої встановлена спеціальна позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік, то оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, тим самим визнавши відсутність у позивача права, яке підлягає захисту (ст256 ЦК) позовних вимог у даній справі, які визнані судом недоведеними, то немає підстав щодо застосування ст

З огляду на викладене та на підставі ст.ст. 11,203,216,236, 256,509,546-551, ЦК України, керуючись ст. ст. З, 4, 10, 11, 56, 57, 58, 60, 61, 64, 79, 84, 88, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Комерційного комунального унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест» про стягнений пені за нецільове використання грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний сум м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.