Ухвала суду № 65679886, 30.03.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"30" березня 2017 р. Справа № 916/488/17

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський тиждень моди"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Українська академія індустрії моди"

про стягнення 102 400, 00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Цісельський О.В.

Суть спору: про 102 400, 00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2017р. порушено провадження у справі №916/488/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський тиждень моди", товариства з обмеженою відповідальністю "Українська академія індустрії моди" про стягнення 102 400, 00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії.

Разом з позовною заявою, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (вх.№2-1128/17), відповідно до якої просить суд заборонити державному підприємству "Український інститут інтелектуальної власності" вчиняти дії з підготовки до реєстрації та внесення до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг знаку за заявкою №m201602210 на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "Українська академія індустрії моди".

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 є власником знаку для товарів та послуг "Odessa Fashion Day", що підтверджується відповідним свідоцтвом на знак для товарів та послуг від 27.02.2012р. №152296.

Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі на веб-сайті державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності", 08.02.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "Українська академія індустрії моди" до державного підприємства "Укрпатент" було подано заявку №m201602210 про реєстрацію знака для товарів та послуг "Odessa Fashion Week" для використання його у кл. 35 та кл. 41, відповідно до МКТП.

За переконанням позивача, зазначене свідчить про намір товариства з обмеженою відповідальністю "Українська академія індустрії моди" використовувати позначення "Odessa Fashion Week" у тих же класах міжнародної класифікації для товарів та послуг, що й позивач, що являє собою порушення права позивача на виключне використання зареєстрованого за ним об'єкту інтелектуальної власності - знаку для товарів та послуг "Odessa Fashion Day".

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частинами 6, 7 ст.67 ГПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р.).

Суд, дослідивши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№2-1128/17) дійшов висновку, що зазначена заява не підлягає задоволенню, оскільки обрані позивачем заходи до забезпечення позову не пов'язані із заявленими позовними вимогами про стягнення грошової компенсації в розмірі 102 400,00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх.№2-1128/17) суд відмовляє.

Керуючись, ст.ст.66, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволені заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№2-1128/17) - відмовити.

Суддя О.В. Цісельський