Ухвала суду № 65677844, 28.03.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/5626/16-ц

Провадження № 22-ц/792/496/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Гринчука Р.С.,

суддів: Костенка А.М., Грох Л.М.,

секретар - Гриньова А.М.,

з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання незаконним набуття права власності, визнання недійсними правочинів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на частку автомобіля з апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2017 року,

встановила:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 01 травня 2014 року в результаті ДТП загинув його син, ОСОБА_7 та всі члени його сім'ї. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 грудня 2014 року його визнано єдиним спадкоємцем на спадкове майно, що залишилось після смерті сина, визнано право на спадкування земельної ділянки для садівництва площею 0,6 га та гаража в гаражному кооперативі «Керамік» у м. Хмельницькому.

Під час оформлення спадщини його інтереси представляла матір покійної невістки, ОСОБА_3 на підставі виданого ним доручення, однак остання свідомо не вказала все майно, яке підлягало спадкуванню після смерті дітей та онуків.

Під час перебування у шлюбі його син з невісткою спільно придбали на підставі договору купівлі-продажу квартиру №58 за адресою: м. Хмельницький, вул. Сковороди, 14. На думку позивача, ? цієї квартири належала його сину, однак ОСОБА_3 оформила свідоцтво про право на спадщину лише на себе.

Позивач вказував, що на момент смерті за його сином було зареєстровано право власності на автомобіль "Форд-Транзит", 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, однак ОСОБА_3, зловживаючи його довірям, не оформила його спадкові права і розпорядилась автомобілем на власний розсуд, переоформивши право власності на транспортний засіб на свого чоловіка, ОСОБА_5, який в свою чергу 06.05.2016 р. продав автомобіль ОСОБА_6

Посилаючись на вказані обставини позивач, з урахуванням неодноразово збільшених позовних вимог, просив визнати незаконним набуття ОСОБА_3 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 на ? частини вказаної квартири, визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 на автомобіль "Форд-Транзит", 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля "Форд-Транзит", 2004 року випуску, укладений 02.12.2014 року на підставі оформленої ОСОБА_5 у ТОВ "К.С.Вікторія" довідки-рахунку серії ВІА №804452 від 02.12.2014 р., визнати недійсним оформлений територіальним сервісним центром 3841 РСЦ у Хмельницькій області договір купівлі-продажу №6841/2016/01/4079 транспортного засобу - автомобіля «Форд-Транзит», 2004 року випуску, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6

В липні 2016 року ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 і просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на ? частину автомобіль "Форд-Транзит", 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1. В обґрунтування позову зазначала, що в період шлюбу сім'я доньки за її фінансової участі придбала вказаний автомобіль, оформивши право власності на чоловіка доньки ОСОБА_7 Вважала, що вказаний автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя, а тому вона, як спадкоємець дочки ОСОБА_8, має право на ? його частку в порядку спадкування.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання незаконним набуття права власності, визнання недійсними правочинів задоволено частково. Визнано недійсним правочин купівлі автомобіля «Форд Транзит», 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, укладений 02.12.2014 року на підставі оформленої ОСОБА_5 у Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С. Вікторія» довідки-рахунку серії ВІА № 804452 від 02.12.2014 року. В іншій частині в позові відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на частку автомобіля, - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на автомобіль «Форд Транзит» та ? частини квартири АДРЕСА_2. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 звертався до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав на згаданий автомобіль, однак отримав відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку з тим, що на момент подачі запиту за ОСОБА_7 таке майно зареєстровано не було. Зазначає, що при наявності спору щодо його права власності на автомобіль, за відсутності умов для отримання свідоцтва про право на спадщину ця вимога підлягає вирішенню в судовому порядку.

Висновки суду про те, що спірна квартира була придбана виключно за особисті кошти покійної невістки апелянта, отримані нею за продаж однокімнатної квартири, яка була її особистою приватною власністю, ґрунтуються на припущеннях. Натомість вважає, що вказана квартира, яка придбана у шлюбі, має правовий статус спільного сумісного майна подружжя.

Оформлення спадщини на спірну квартиру і приховування від нотаріуса частини спірного майна відбулося ОСОБА_3 проти його волі, на шкоду його інтересам.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду в частині залишення без задоволення її зустрічного позову до ОСОБА_1 та просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов про визнання права власності в порядку спадкування на ? частку автомобіля «Форд Транзит».

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що отримавши копію рішення суду, звернулась в нотаріальну контору з проханням видати їй свідоцтво про право власності на спадкове майно на ? частину автомобіля «Форд Транзит», однак отримала відмову, мотивовану тим, що для видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя необхідна заява другого з подружжя. Зазначає, що оскільки частка в спільній сумісній власності на автомобіль не була виділена за життя дочки, вирішити дане питання в позасудовому порядку неможливо.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2 апеляційну скаргу свого довірителя підтримав, проти апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечив.

Представник апелянта ОСОБА_3, ОСОБА_4 проти задоволення скарги ОСОБА_1заперечила, свою апеляційну скаргу підтримала.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційних скарг і залишення без змін рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 19.06.1996 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_10 однокімнатну квартиру АДРЕСА_3. Дар оцінено в чотириста вісім мільйонів сто девяносто девять тисяч карбованців. За договором купівлі-продажу від 01 червня 2005 року ОСОБА_8 продала названу квартиру ОСОБА_11 за 70 700 грн.

Відповідно до договору купівлі продажу квартири від 07.06.2005 року ОСОБА_8 придбала у ОСОБА_12 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 за 29 484 грн.

Із повідомлення Хмельницького БТІ від 18.02.2016 р. № 696569 вбачається, що за ОСОБА_8 10.06.2005 року було зареєстровано 1 долю квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2005 р. за № 12145. Дані станом на 31.12.12 р.

04.11.1995 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 19.02.2016 р. та копії свідоцтва про одруження серії 1-БВ № 001241.

01.05.2014 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 а також їх діти, ОСОБА_1 та ОСОБА_13 померли, що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть.

23.05.2014 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_7 (матір останнього відмовилась від прийняття спадщини на користь свого чоловіка ОСОБА_1А.). В цей же день ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 шляхом видачі довіреності представляти його інтереси, в тому числі у державній нотаріальній конторі з питань оформлення спадкових прав після смерті сина ОСОБА_7, вчиняти (за винятком договорів дарування) будь-які дозволені законодавством договори, включаючи договори купівлі-продажу, міни, ренти, застави, іпотеки (в тому і виступати майновим поручителем), оренди (найму), лізингу, підряду, кредитні, договори страхування, поруки, інвестиційні договори та інші, а також договори про внесення змін і доповнень до раніше вчинених договорів, щодо яких буде досягнута згода, в тому числі інвестиційних, продовжувати строк їх дії, вносити зміни і доповнення.

21.05.2014 року ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 і 25.11.2014 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру.

Із листа Регіонального сервісного центру в Хмельницькій області від 25.04.2016 р. № 31/22с33 вбачається, що за ОСОБА_7 на момент його смерті було зареєстровано право власності на автомобіль «Форд-Транзит», 2004 року випуску.

Документи, які були підставою для реєстрації автомобіля «Форд-Транзит» на гр. ОСОБА_7 знищені (згідно п 2.4 наказу МВС України від 11 серпня 2010 року № 379 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них", матеріали, які стали підставою для проведення реєстраційних операцій, зберігаються 5 років), що вбачається із листа Регіонального сервісного центру в Хмельницькій області від 15.07.2016 р.

ОСОБА_1 заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину на автомобіль «Форд-Транзит» не подавав, письмова відмова щодо оформлення даного автомобіля не надавалась, що підтверджується листом нотаріуса від 02.08.2016 р. № 1895/01-16.

Транспортний засіб «Форд-Транзит», 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2 переоформлено на ОСОБА_5 згідно довідки - рахунку ВІА № 804452 від 02.12.2014 року, яка видана ТОВ «К.С. Вікторія», що вбачається із листа Регіонального сервісного центру в Хмельницькій області від 29.07.2016 р., копії довідки - рахунку ВІА № 804452 від 02.12.2014 року та заяви ОСОБА_5 про перереєстрацію автомобіля на нового власника від 02.12.2014 року.

Станом на 26.05.2016 року вищевказаний автомобіль «Форд-Транзит» належав ОСОБА_6, як вбачається із листа Регіонального сервісного центру в Хмельницькій області від 26.05.2016 року, заяви ОСОБА_6 від 06.05.2016 р. про перереєстрацію автомобіля на нового власника за договором купівлі продажу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним набуття ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після смерті його сина ОСОБА_7 на 1/2 цієї квартири, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів того факту, що ОСОБА_3 заволоділа оспорюваним майном, скориставшись його довірою, оскільки довіреність, якою він уповноважив ОСОБА_3 на вчинення нотаріальних дій, була ним прочитана, зміст її йому був зрозумілий та відповідав його волі, йому були розяснені норми ст.ст. 237-250, 1000-1010 ЦК України.

Проаналізувавши перелічені договір дарування від 19.06.1996 р. та договір купівлі-продажу від 01.06.2005 року, суд прийшов до висновку, що квартира, яку отримала у спадок ОСОБА_3, була особистою приватною власністю ОСОБА_8, оскільки ще до шлюбу їй була подарована квартира, за кошти якої була придбана інша квартира, а потім квартира АДРЕСА_2, що прослідковується із дат укладення правочинів. При цьому правильно відмітив, що ОСОБА_1 не довів тієї обставини, що оспорювана квартира була придбана за спільні кошти подружжя.

Такі висновки суду є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця подружжя.Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Наведена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 7 грудня 2016 року у справі N 6-1568цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі N 6-846цс16, від 16 грудня 2015 року у справі N 6-2641цс15, від 25 листопада у справі N 6-2333цс15, від 01 липня 2015 року у справі N 6-612цс15.

Отже, керуючись правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 25 листопада у справі N 6-2333цс15, від 01 липня 2015 року у справі N 6-612цс15, надавши належну оцінку доказам у справі, а саме договору купівлі-продажу від 01 червня 2005 року, за яким ОСОБА_8 продала подаровану їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, що була її особистою приватною власністю, за 70700 грн., і договору купівлі-продажу від 07 червня 2005 року, за яким ОСОБА_8 придбала спірну квартиру за 29484 грн., врахувавши невеликий проміжок часу між вчиненням вказаних правочинів, а також недоведеність факту придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя, суд дійшов правильного висновку, що оскільки спірна квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_8, тому була її особистою приватною власністю.

Довід апеляційної скарги про те, що вказаний висновок суду ґрунтується лише на припущеннях, суперечить матеріалам справи і наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду України.

Визнаючи недійсним правочин щодо купівлі-продажу автомобіля «Форд-Транзит», 2004 року випуску, укладений 02.12.2014 року на підставі оформленої ОСОБА_5 у ТОВ «К.С.Вікторія» довідки-рахунку серії ВІА №804452 від 02.12.2014 року, суд правильно виходив з того, що цивільна правоздатність ОСОБА_7, який був на той час власником спірного автомобіля, припинилася з 01 травня 2014 року у день його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що з дня смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на вказаний автомобіль, і права на нього повинні були бути оформлені спадкоємцями відповідно до норм книги шостої ЦК України про спадкове право.

Так, згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, ОСОБА_3 не мала права одноосібно розпоряджатись спірним автомобілем, не оформивши на нього спадкові права, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу ОСОБА_1 про визнання недійсним вказаного правочину.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 розяснив, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

У постанові від 17 лютого 2016 року у справі N 6-2407цс15 Верховний Суд України зробив правовий висновок, аналогічний наданим розясненням Пленуму у п. 10 вищезгаданої постанови.

Згідно з розясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданими в п. 26 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.01.2014 року, № 5, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним наступного правочину, за яким спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_6

Оскільки вимоги про витребування автомобіля з чужого володіння ОСОБА_1 не заявлялись, суд встановив відсутність підстав для визнання недійсним правочину, за яким ОСОБА_6 набув права власності на цей автомобіль, а отже, останній є його власником, тому суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання права власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_1

Встановивши, що власником автомобіля на підставі дійсного правочину є ОСОБА_6, а ОСОБА_3 позов до нього про витребування майна не заявляла, суд правомірно відмовив у задоволенні її зустрічного позову.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не впливають на правильність висновків суду першої інстанції і не свідчать про незаконність рішення суду.

Питання про судові витрати вирішено судом з дотриманням вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_14 Доповідач Гринчук Р.С.

Категорія № 39