Ухвала суду № 65676845, 28.03.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 654/842/16-ц Головуючий в І інстанціїШирінська О.Х.

Номер провадження 22-ц/791/39/17 Доповідач Орловська Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Орловської Н.В.

Суддів: Кутурланової О.В.

ОСОБА_1

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Новозбурївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним і скасування Державного акта про право власності на земельну ділянку та рішення про його видачу, припинення права власності на земельну ділянку

В С Т А Н О В И Л А :

26 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулась із позовом до ОСОБА_4, Новозбурївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, третя особа відділ Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у її користуванні по вул. Кірова, 31 в с. Нова Збурївка Голопристанського району Херсонської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за даними техпаспорту на житловий будинок, який позивачка придбала 22.01.2007р., конфігурація земельної ділянки 0,52 га, яка перебуває у її користуванні передбачає, що відстань від гаража до межі із земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_4 по вул. Кірова, 31а становить три метра.

Вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_4,однак у державному акті про право власності суміжна межа проходить упритул до господарської споруди, чим порушено її право користування частиною земельної ділянки шириною три метра, яка з порушенням встановленого порядку, без належного погодження меж, передана у власність відповідачеві. Підпис ОСОБА_5 у акті погодження меж земельної ділянки, яка передана у власність відповідача, йому не належить.

Просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним і скасування Державного акту про право власності на земельну ділянку та рішення Новозбурївської сільської ради від 14.08.2008р. № 400 про її видачу, припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав та їх обтяжень.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2016р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки суд не врахував, що акт погодження меж суміжних земельних ділянок вона не підписувала, а наявний у акті підпис її чоловіка, ОСОБА_5, підроблений. Вважає висновки суду передчасними, оскільки технічні документи щодо конфігурації, лінійних розмірів та меж суміжної земельної ділянки, які існували на час приватизації відповідачем, суд не досліджував, що позбавило можливості проведення відповідної експертизи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом позовної заяви та пояснень позивачки і її представника в ході судового розгляду справи вбачається, що порушення свого права землекористування ОСОБА_3 повязує із тим, що ОСОБА_4, на підставі державного акта, набув право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування належного йому житлового будинку № 31а по вул. Кірова в с. Нова Збурївка Голопристанського району Херсонської області в порушення встановленого законодавством порядку, а саме без погодження меж земельної ділянки оскільки вважає, що частина її земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 неправомірно вилучена із її користування та передана у власність останього.

Враховуючи зазначений предмет спору із підстав заявлених позивачкою, суду належало зясувати обставини дотримання законодавства при наданні відповідачеві у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, який належить йому на праві власності, а також можливого порушення цим права позивачки на користування земельною ділянку, яка перебуває у її користуванні для обслуговування житлового будинку.

За змістом ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішенням уповноваженого органу в межах їх повноважень, наданих ст. 122 цього Кодексу та в порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України.

Частинами 6,7 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідна сільська рада у разі згоди на передачу у власність земельної ділянки за відповідною заявою землекористувача, надає дозвіл на розробку проекту відведення.

Статтею 50 Закону України «Про Землеустрій» від 28.05.2003р.(№858-IV), передбачено обовязкове складання проекту землеустрою, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі надання, передачі, вилучення, відчуження земельних ділянок.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004р.,який втратив чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України № 154 від 20.02.2013р.

Цим Порядком, на час виникнення спірних правовідносин сторін, а саме на час придбання позивачкою житлового будинку та станом на момент передачі відповідачеві у власність земельної ділянки за державним актом, передбачалось, що проект відведення не розробляється лише у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості) надаються у користування або безоплатно передаються у власність чи набуваються у власність на підставі цивільно правових угод без зміни її цільового призначення. В усіх інших випадках розроблення проекту землеустрою є обовязковим.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 22.01.2007р. набула право власності на житловий будинок, за адресою вул. Кірова, 31 в с. Нова Збурївка Голопристанського району Херсонської області, розміщений на земельній ділянці, яка межує із земельною ділянкою по вул. Кірова, 31а, власником якої є ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності, виданого 02.04.2010р. про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку (а.с. 51), та земельної ділянки площею 0,1767 га для ведення особистого селянського господарства. (а.с.52)

Із досліджених в ході апеляційного розгляду справи матеріалів інвентарної справи на житловий будинок, який позивачка придбала за цивільно - правовою угодою від 22.01.2007р., вбачається, що право власності на це майно у продавця ОСОБА_6 виникло на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Новозбурївської сільської ради № 103 від 25.10.2006р. Межі земельної ділянки, на якій розмішене вказане домоволодіння, в натурі не встановлені. За схематичним зображенням плану забудови, складеним 10.11.2006р. Голопристанським БТІ, ширина земельної ділянки становить 30,4 м. (а.с.12-14).

Рішенням 41 сесії пятого скликання Новозбурївської сільської ради від 12.11.2009р. ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі їй у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку.(а.с.57)

В ході розгляду справи судом встановлено і визнано позивачкою, що проект землеустрою за вказаним рішенням виготовлений не був, а Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004р., втратив чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України № 154 від 20.02.2013р.

У відповідності до положень ст. 50 Закону України «Про землеустрій» із змінами, внесеними п.4 Закону №5395-VI від 02.10.2012р. рішенням 29 сесії шостого скликання Новозбурївської сільської ради № 373 від 27.06.2013р., ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації із землеустрою на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку із земель громадської і житлової забудови, із встановленим строком дії цього рішення протягом одного року з часу прийняття (а.с.56)

Позивачка не заперечувала того факту, що зазначена землевпорядна документація не розроблена та органу місцевого самоврядування проект не наданий.

Рішенням Новозбурївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 13.10.1992р. № 66 ОСОБА_4 для індивідуального будівництва надана у користування земельна ділянка площею 0,25 га по вул. Кірова, 31а в с. Нова Збурївка Голопристанського району Херсонської області.(а.с.95-97). Будівництво житлового будинку здійснено на підставі будівельного паспорту, де на підставі акту від 11.12.1992р. погоджено зведення землеволодільцем накреслених на плані забудови земельної ділянки житлових та господарчих споруд. На схематичному зображенні плану забудови, вбачається, що ширина земельної ділянки складає 24м.(а.с150 -152).

Рішенням 15 сесії 24 скликання Новозбурївської сільської ради № 193 від 30.12.2003р. жителям села, згідно переліку до якого включений ОСОБА_4, у приватну власність передані земельні ділянки, зокрема ОСОБА_4 надана земельна ділянка орієнтовною площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку. ( а.с.196-209).

Як вбачається із матеріалів технічної документації із землеустрою, складеної та погодженої згідно наведеного вище Порядку від 26.05.2004р. за завданням, затвердженим головою сільської ради, проект виготовлено приватним підприємством, що має ліцензію на проведення робіт із землеустрою.

В матеріалах технічної документації містяться графічні зображення меж відведення на місцевості земельної ділянки, яка надається ОСОБА_4, згідно яких ширина земельної ділянки з вулиці Кірова, складає 24,01 м., що відображає ширину, яка містилась на графічному зображенні у будівельному паспорті станом на 1992 рік. ( а.с. 152 та 223).

Акт узгодження меж землекористування підписаний землекористувачем суміжної земельної ділянки, по вул. Кірова, 31 - ОСОБА_5 (а.с.224)

Технічна документація затверджена рішенням сільської ради № 400 від 14.08.2008р. та передана у власність громадянам до переліку яких включений відповідач. (а.с.209-230).

В судовому засіданні позивачка заперечувала наявність повноважень ОСОБА_5 на підписання акту погодження меж, проте, в ході розгляду справи не надала жодних доказів про те, що узгоджені межі не відповідають виготовленій землевпорядній документації чи порушують її право землекористування на земельну ділянку, якою вона фактично користується, хоча межі останньою у передбаченому законодавством порядку з часу придбання нею житлового будинку не визначались. Також не надані докази встановлення меж земельної ділянки і для попереднього власника цього будинку.

Обгрунтовуючи підстави заявлених вимог щодо порушення порядку надання відповідачеві права власності на суміжну земельну ділянку та недійсність виданого йому державного акту на неї, ОСОБА_3 посилалась на ту обставину, що зі слів попереднього власника довідалась, що межа її земельної ділянки має проходити біля належної їй господарської споруди літ. «В» (гараж) на відстані трьох метрів від нього, тоді як за державним актом, виданим відповідачеві, ця межа проходить упритул до гаражу.

Досліджуючи ці обставини, судом встановлено, що згідно технічного паспорту на домоволодіння № 31, складений станом на 10.11.2006р., зображений план земельної ділянки згідно якого ширина земельної ділянки з вул. Кірова складає 30,4 м., а межа зі сторони земельної ділянки, належної відповідачеві проходить впритул до господарської споруди літ.«В».( а.с.12-14).

Доказів того, що вказана межа була встановлена для попереднього власника на відстані трьох метрів від цієї споруди позивачка не надала.

Крім того, у позасудовому порядку спір щодо порушення права землекористування розглядалась скарга ОСОБА_3 у звязку із чим створена комісія у складі спеціаліста 1 категорії із земельних питань Новозбурївської сільської ради, секретаря адмінкомісії цієї ради, та голови постійно діючої комісій ради з питань агропромислового розвитку, земельних ресурсів та соціального розвитку села, а також депутата сільської ради. Комісією проведені обміри суміжних земельних ділянок за результатом якого розбіжностей у межах земельних ділянок, у тому числі і ділянки 0,2500 га ОСОБА_3, не виявлено про що складено акт від 27.09.2011р. (а.с.15).

Інших доказів на підтвердження факту встановлення меж наданої позивачці у користування земельної ділянки та зміна її розміру чи конфігурації за рахунок збільшення меж чи конфігурації земельної ділянки, наданої у власність відповідачеві та невідповідність її межам, встановленим у державному акті від 02.04.2010р., позивачка не надала.

Також позивачка не вчинила необхідних процесуальних дій для проведення експертного дослідження з питань, що потребували спеціальних знань у галузі землеустрою, та про наслідки не вчинення яких була попереджена судом. ( 145-146, 155-160, 185-183, 237,238).

Не є належним підтвердженням факту порушення прав позивачки її посилання, викладені у письмових заявах (а.с.241-244) в ході розгляду справи, на ту обставину, що дослідженню експертом підлягали питання про те, чи дотримані вимоги законодавства при виготовлені технічної документації, необхідної для складання оскаржуваного державного акту, оскільки за своїм змістом така вимога фактично і є суттю судового розгляду у тому числі питання дотримання відповідачем порядку одержання у власність земельної ділянки.

Саме ці дії потребують оцінці судом на предмет наявності підстав для висновку про встановлення чи відмову у встановленні факту порушення порядку передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та можливого відновлення прав позивачки у разі, якщо б остання надала докази порушення її прав на земельну ділянку, та за умови, що межі наданої їй ділянки були встановлені на місцевості, але фактично розмір чи конфігурація останньої був протиправно змінений відповідачем.

За наявними матеріалами землеустрою вбачається, що технічна документація виготовлена у 2006 році у відповідності до ст.118 ЗК України (в редакції чинній на час виготовлення технічної документації) землевпорядним органом, який має ліцензію на проведення таких робіт.(а.с.195-232)

Враховуючи викладені фактичні обставини справи, суд першої інстанції надав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про недоведеність позивачкою факту порушення меж земельної ділянки, що перебуває у її фактичному користуванні. Крім того, суд дійшов вірного висновку про те, що державний акт про право власності на земельну ділянку, передану відповідачеві, складено на підставі розробленої технічної документації із землеустрою, розробленої у відповідності до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004р.

Оскільки справа розглянута з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення і скасування рішення, ухваленого судом першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 08 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий ___ Н.В.Орловська

Судді: ___ О.В.Кутурланова

___ ОСОБА_1