Ухвала суду № 65676238, 24.03.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

24.03.2017 Справа №607/3868/17

Провадження № 1-кс/607/2308/2017

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк В.М., за участю секретаря судового засідання Осів І.В., слідчого Барабана Ю.М., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1, за погодженням прокурора відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2, в рамках кримінального провадження № 12016240070000695 від 14 квітня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 190 КК України, звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме - на 1/5 частину квартири № 74, за адресою: м. Нетішин, вул. Незалежності, 31, Хмельницької області, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про право власності /ЯЯЯ № 240021/04.03.2005/ орган приватизації ЖКО, видане згідно з наказом від 03.04.2005 року № 30), шляхом заборони відчуження та розпорядження частиною даної квартири.

У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, розгляд клопотання про арешт майна здійснюється без повідомлення підозрюваного, який є власником майна, з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.

Заслухавши слідчого, вивчивши клопотання та додані до нього копії документів, якими обґрунтовується клопотання, вважаю, що дане клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12016240070000695 від 14 квітня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 190 КК України, за фактами шахрайств, вчинених повторно, що завдали значної шкоди потерпілим, у великих та особливо великих розмірах, організованою групою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2013 році ОСОБА_4, разом з невстановленою слідством особою, створив організовану групу, до якої увійшов сам як організатор і залучив у різні періоди часу як співорганізаторів ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, а також співвиконавців ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та не встановлених слідством осіб. Так, перебуваючи в м. Києві, співорганізатор злочину ОСОБА_6, разом з співвиконавцями злочину ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_12 та іншими, здійснили телефонні дзвінки до ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, КовальоваІ.В., ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, видаючи себе за працівників державних органів, якими вони не є, повідомили їм завідомо неправдиву інформацію про нарахування потерпілим компенсації за придбані напередодні лікарські засоби, для отримання якої необхідно перерахувати кошти на певних осіб. Після цього вищевказані потерпілі, під впливом обману, сприйнявши завідомо неправдиву інформацію як достовірну, добровільно перерахували кошти, на загальну суму 4039453 гривні на зазначених співвиконавцями злочину осіб. В подальшому співорганізатор злочину ОСОБА_5, разом з співвиконавцями ОСОБА_11 та ОСОБА_14 організували зняття коштів у відділеннях банків України м.Києва, та заволоділи коштами потерпілих на загальну суму близько 4039453 гривні, без мети повернення.

20 березня 2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, за фактами шахрайств, вчинених повторно, що завдали значної шкоди потерпілим, а також у великих та особливо великих розмірах, організованою групою.

Згідно інформації, отриманої з БТІ Нетішинської міської ради Хмельницької області, від 20 вересня 2016 року № 761, ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності 1/5 квартири № 74, за адресою м. Нетішин, вул. Незалежності, 31 Хмельницької області (свідоцтво про право власності /ЯЯЯ № 240021/04.03.2005/ орган приватизації ЖКО, видане згідно з наказом від 03.04.2005 року).

Слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування з метою досягнення дієвості кримінального провадження, а саме - забезпечення збереження майна підозрюваного з метою можливої конфіскації майна, та відшкодування шкоди, спричиненої злочинами у даному кримінальному провадженні, зважаючи на те, що кримінальним провадженням завдано шкоди на суму 4039453 гривень, яка не відшкодована, та є достатні підстави вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_3, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказану частину квартири.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (ч. 6 ст. 170 КПК Україна).

Санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає конфіскацію майна як вид покарання, слідчий суддя вважає, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна, при цьому враховуючи те, що обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, клопотання слідчого необхідно задовольнити та накласти арешт на майно ОСОБА_3, а саме: на 1/5 частину квартири № 74, за адресою: м. Нетішин, вул. Незалежності, 31, Хмельницької області, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про право власності /ЯЯЯ № 240021/04.03.2005/ орган приватизації ЖКО, видане згідно з наказом від 03.04.2005 року № 30), шляхом заборони відчуження та розпорядження частиною даної квартири.

Керуючись ст.ст. 167, 170-174, 309 КПК України , слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме - на 1/5 частину квартири № 74, за адресою: м. Нетішин, вул. Незалежності, 31, Хмельницької області, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про право власності /ЯЯЯ № 240021/04.03.2005/ орган приватизації ЖКО, видане згідно з наказом від 03.04.2005 року № 30), шляхом заборони відчуження та розпорядження частиною даної квартири.

Копію ухвали надіслати підозрюваному ОСОБА_3 (вул. Незалежності, 31/74, м. Нетішин, Славутського району, Хмельницької області).

Виконання ухвали доручити старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1

Згідно ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_64