Вирок № 65675695, 23.03.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2017 Справа №607/2914/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі Ліщинському О.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210010000201 від 19 січня 2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

за участю прокурора Ковальчук Н.Р.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2017 року близько 01.00 год. обвинувачений ОСОБА_3, який перебував разом із потерпілим ОСОБА_2 на майдані Привокзальному, 1 в м. Тернопіль, поблизу магазину «24», з корисливих мотивів та з ціллю особистого збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, під приводом здійснення телефонного дзвінка попросив у потерпілого ОСОБА_2 його мобільний телефон торгової марки «ХІАОМІ», білого кольору, модель «Мі4с», ІМЕІ - 869634025792942. Потерпілий ОСОБА_2 перебуваючи у дружніх відносинах з обвинуваченим ОСОБА_3, нічого не підозрюючи, добровільно передав йому, свій мобільний телефон торгової марки «ХІАОМІ», білого кольору, модель «Мі4с» вартістю 2 640 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 55 гривень. Заволодівши вказаним мобільним телефоном обвинувачений ОСОБА_3, з місця вчинення правопорушення втік, завдавши потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 2 720 гривень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

23 березня 2017 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про примирення, згідно умов якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України за встановлених у висунутій підозрі обставин, істотних для даного кримінального провадження, ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1, а саме за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє відмову від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам норм КПК України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №126/17-22 від 13 лютого 2017 року в сумі 1057, 20 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави, оскільки вони виникли у звязку із проведенням експертизи в межах даного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 373, 374, 471, 473-475, 476 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Затвердити укладену між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 угоду про примирення.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №126/17-22 від 13 лютого 2017 року в сумі 1057, 20 грн. (одна тисяча п»ятдесят сім гривень двадцять копійок) в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Копії вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяОСОБА_5