Ухвала суду № 65672697, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/5658/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року

у справі № 813/4889/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий дім»

до Державної фіскальної служби України

про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий дім» (далі - Товариство) звернулось в суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про визнання неправомірним та скасування рішення від 07 серпня 2015 року № 000400 про застосування фінансових санкцій в сумі 17 000, 00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 07 серпня 2015 року № 000400 про застосування фінансових санкцій в сумі 17 000, 00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 серпня 2015 року відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій до позивача, яким встановлено порушення частини 3 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон України № 481/ВР-95), а саме неподання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за березень 2015 року. На підставі абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 17 000, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за березень 2015 року Товариством подано своєчасно, що підтверджується копією звіту з відміткою кутового штампу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та копіями квитанцій № 1, 2 про прийняття в електронній формі.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частиною 3 статті 16 Закон України № 481/ВР-95 суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина 1 статті 17 Закону України № 481/ВР-95).

Згідно з абзацом 18 частини 2 статті 17 Закону України № 481/ВР-95, за порушення норм вказаного Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17 000, 00 грн.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що відповідальність суб'єкта господарювання у вигляді штрафів застосовується у разі неподання чи подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів поза межами 10 числа наступного місяця за звітним.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (квитанціями про прийняття звітів та журналом реєстрів вхідної кореспонденції) звіт за березень 2015 року подано позивачем 9 квітня 2015 року.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, що звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за березень 2015 року було подано в межах законодавчо встановленого строку, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вірного висновку, що у Державної фіскальної служби України не було підстав для застосування до Товариства фінансової санкції у вигляді штрафу за несвоєчасність подання звіту за березень 2015 року, у зв'язку із чим, рішення про застосування фінансових санкцій є неправомірним та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько