Ухвала суду № 65672654, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 березня 2017 року м. Київ К/800/9310/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними дій щодо призупинення виплати пенсії на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VІІІ та зобов'язання поновити виплату раніше призначеної пенсії.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Житомирській області та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

З листопада 2010 року позивач працює на посаді головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Апеляційного суду Житомирської області.

01 квітня 2015 року позивачу призупинено виплату пенсії на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ від 2 березня 2015 року, якими тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, припинено виплату пенсій у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

На звернення ОСОБА_1 відповідач листом від 08 квітня 2016 року №535/О-11 відмовив у виплаті пенсії з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р.

Судові рішення мотивовані тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ внесені зміни до абзацу другого частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу"; "Про прокуратуру"; "Про судоустрій і статус суддів"; "Про статус народного депутата України"; "Про Кабінет Міністрів України"; "Про судову експертизу"; "Про Національний банк України"; "Про службу в органах місцевого самоврядування"; "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Відповідно до частини п'ятої Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VІІІ від 24.12.2015 р. у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у статті 54 перше речення частини першої викладено в такій редакції "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів 1-2 групи інвалідів війни 3 груп, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", " Про судоустрій і статус суддів", призначення пенсії , щомісячне грошове утримання не виплачується.

Оскільки до 01 червня 2015 року не був прийнятий закон, вказаний в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, з вказаної дати втратили чинність норми законів України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, особам, які підпадають під дію цих Законів, пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Отже, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ суперечить іншим законодавчим актам України. Пункт 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII виключає позивача з переліку осіб, на яких поширюється дія цього Закону, адже посада, на якій він перебуває, з 01 червня 2015 року не дає йому права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому виплата пенсії повинна бути поновлена.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак