Ухвала суду № 65672247, 28.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1813/17 Головуючий 1 інст. - Куст Н.М.

Справа № 624/802/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» березня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Бровченко І.О., Карімової Л.В.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто». В обґрунтування свого позову посилався на те, що у вересні 2015 року він через мережу Інтернет він знайшов оголошення про продаж легкового автомобіля «SKODA OCTAVIA» 2013 року випуску за ціною 246000,00 грн. За телефоном йому повідомили, що в наявності залишився лише один такий автомобіль, і якщо він хоче його придбати, йому необхідно приїхати до регіонального офісу компанії в місті Дніпро для укладення договору і внести авансовий платіж в сумі 41150,00 грн.

23 вересня 2015 року він прибув за вказаною менеджером адресою. В усній формі йому підтвердили наявність автомобілю, його вартість та повідомили, що для його придбання необхідно сплатити авансовий платіж. Після сплати авансового платежу впродовж тижня йому буде передано автомобіль. На його прохання оглянути автомобіль, менеджер запевнила його, що автомобіль є в наявності, але він знаходиться в місті Рівно в автосалоні. Не пізніше аніж на другий день після підписання ним договору такий автомобіль буде доставлений працівником компанії в автосалон в місто Харків і впродовж тижня буде здійснено йому поставку в цьому ж місці. Проте, який салон, менеджер не уточнила, лише зазначила, що про це його буде додатково повідомлено.

Вказав, що для ознайомлення з умовами договору йому надано проект договору на 12 сторінках та 2 сторінки додатків до нього № 1 та № 2, при цьому працівником відповідача не було надано йому достатньо часу для детального ознайомлення з умовами договору. Цього ж дня він сплатив на рахунок відповідача кошти в розмірі 41150,00 грн.

Зазначив, що за спливом тижня після внесення ним авансу та укладення договору предмет лізингу відповідачем так і не було передано.

Зателефонувавши відповідачу, йому надали рекомендацію сплатити ще раз авансовий платіж, на наступні його дзвінки йому було повідомлено, що автомобіль, який є предметом договору лізингу, брав участь у тест-драйві і отримав пошкодження, тому доставка його неможлива.

Вказав, що ознайомившись зі спірним договором він зрозумів, що для підписання йому взагалі надали інший варіант договору. При його укладенні з боку відповідача було введено його в оману щодо істотних умов договору, застосовано нечесну підприємницьку практику.

Зазначив, що умови спірного договору є несправедливими та такими, що суперечать принципу добросовісності.

Вважав, що співмірність розміру авансового платежу виконаній послузі є необґрунтованою, так як надана послуга фактично полягала у виготовленні відповідачем вже стандартної для нього форми договору, а також ставити розмір вартості фінансування в залежність від ціни предмета договору є несправедливим; що умова договору про неповернення цього платежу у випадку розірвання договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; що дійсною метою укладення договору було не надання відповідачем йому у власність предмета лізингу, а отримання адміністративного платежу та розірвання договору за нібито його ініціативою для неповернення сплачених ним коштів в сумі 41150,00 грн., що свідчить про те, що відповідач застосовує нечесну підприємницьку практику; що у договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, звужені обов'язки лізингодавця які передбачені чинним законодавством, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості; при цьому одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства; що у договорі, як додаток № 3 до нього, зазначається графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, але такий додаток фактично не додавався, сторони не погоджували та не підписували його в момент укладення договору, обсяг таких платежів йому не відомий, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування, що є істотною умовою; що спірний договір нотаріально посвідчений не був.

Просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001202 від 23 вересня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_1 з моменту його вчинення; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти у розмірі 41150,00 грн., сплачену комісію банку в розмірі 246,90 грн.

Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 - задоволено, визнано недійсним договір № 001202 фінансового лізингу від 23 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти у розмірі 41150,00 грн., сплачену комісію банку в розмірі 246,90 грн.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 03 січня 2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення - скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що висновок суду щодо здійснення відповідачем діяльності з оперативного лізингу нічим не підтверджено; що на момент укладення правочину, предмет лізингу не був наявний у нього, оскільки специфіка укладеного договору передбачає набуття у власність лізингодавцем товару лише після виконання лізингоодержувачем певних умов, що передбачено правочином; що судом першої інстанції порушено принцип свободи договору та свободи підприємницької діяльності; що у разі, якщо у лізингоодержувача відсутні будь-які претензії щодо якості наданого товару, сторони зобов'язані підписати акт приймання-передачі даного товару, що свідчить про відсутність у сторін претензій; у разі виявлення будь-яких дефектів або невідповідностей, лізингодавець має замінити товар через продавця, а якщо лізингоодержувач виявить недоліки після прийняття товару, то очевидно, що такі недоліки мають усуватись саме тим, хто має відповідати за гарантійне обслуговування товару; що сторони при укладенні правочину взяли на себе певні зобов'язання та погодили певний вид забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань по договору, тобто штраф за дострокове розірвання договору саме лізингоодержувачем, а не лізингодавцем; що товариством отримано відповідну довідку ФЛ № 551 від 11 червня 2015 року, видану Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг України, відповідно до якої товариством взято на облік як установу з правом надавати послуги з фінансового лізингу; що товариство не здійснює діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, не створює групи учасників, не акумулює кошти учасників груп з наступним їх розподіленням тощо; що для договорів фінансового лізингу обов'язковість укладення правочину у нотаріальному порядку не встановлено спеціальним законодавством України, що безпосередньо регулює правовідносини з фінансового лізингу.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» необхідно відхилити, заочне рішення суду - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» укладено договір фінансового лізингу № 001202, відповідно до умов якого товариство бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу, а саме транспортний засіб марки «SKODA OCTAVIA», комплектація/модифікація ACTIVE, об'єм/тип двигуна 2 л., тип МТ, привід передній у власність та передати предмет лізингу у користування ОСОБА_1 на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до умов додатку № 1 до цього договору вартість предмета лізингу становить 17737,03 доларів США; авансовий платіж - 8868,51 доларів США (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний платіж - 739,04 доларів США; адміністративний платіж - 1773,70 доларів США (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу -532,11 доларів США (3 % вартості предмета лізингу).

На виконання вимог договору 23 вересня 2015 року ОСОБА_1 сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» кошти в розмірі 41150,00 грн.

Згідно з умовами договору адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Відповідно до додатку 1 до договору розмір адміністративного платежу становив 10 % від вартості предмета лізингу, що становить 8868,51 доларів США.

Відповідно до пункту 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу та у разі необрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом одного року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах пункту 12.1 цього договору, що стосуються обсягу повернення коштів.

При цьому згідно з пунктом 12.1 договору лізингодавець повертає лізингоодержувачу лише 60 % авансового платежу, а 40 % утримує як штраф за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає.

За умовами договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший внесок, який не входить до обсягу фінансування та складається з: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року із змінами та доповненнями (№ 723/97-ВР) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом № 723/97-ВР.

Стаття 18 Закону «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року (№ 1023-ХІІ) містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-ХІІ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону № 1023-ХІІ, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Згідно з укладеним між сторонами договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 1.3, 3.3.1 договору).

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 17737,03 доларів США з урахуванням ПДВ, що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 411499,00 грн. з ПДВ (пункт 8.2).

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Проаналізувавши зміст договору, суд установив, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 723/97-ВР істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов'язання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

При цьому згідно з пунктом 4.3 договору разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (додаток 3 до договору), який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобов'язаннями відповідає продавець.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (статті 808 ЦК України).

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Крім того, статтею 16 Закону № 723/97-ВР передбачено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета іпотеки) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 Закону № 723/97-ВР не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 (дванадцять) календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми дострокового погашення (пункт 10.14).

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону № 1023-ХІІ до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ, а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Зазначена правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, 11 травня 2016 року у справі № 6-3020цс15, 11 травня 2016 року у справі № 6-65цс16, 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16.

Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, визнаючи умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягуючи з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену суму адміністративного платежу, ухвалив законне й обґрунтоване заочне рішення, правильно застосувавши положення Закону № 1023-XII та статей 203, 215 ЦК України.

Перевіряючи законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія визнає, що заочне рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1.ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - відхилити.

Заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії