Постанова № 65671741, 22.03.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4618/17

Провадження№ 2а/522/1271/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого-судді Кічмаренка С.М.,

за участю секретаря Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2017 року позивач звернувся до суду з позовом, по якому просить суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси з приводу відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області 11.07.2016 р. №138. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.

Одеси здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від

05.11.1991 р. № 1789-ХП (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії -

15.04.2005 р.) з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної)

заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки

прокуратури Одеської області від 11.07.2016 р. №138, починаючи з 01 серпня

2016 року та без обмеження її максимального розміру; стягнути суму сплаченого судового збору.

До суду надійшли заперечення проти позову від Управління Пенсійного фонду України, в яких відповідач посилається на те, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію згідно Закону України « Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII.

21.07.2016 року ОСОБА_1 звернуся до управління із заявою про перерахунок пенсії та долучив довідку прокуратури Одеської області від 11.07.2016 року № 138.

Рішенням про відмову в перерахунку пенсії по заробітній платі № 201 від 22.07.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, встановлено приписами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ.

В Законі України « Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ відсутня норма, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та врегульовані положеннями КАС України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Згідно ст. 22 ОСОБА_2 України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_2, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, працював безперервно в органах прокуратури України на різних прокурорсько-слідчих посадах з 12 липня 1976 року по 17 лютого 2015 року, тобто більше 38 років, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Так згідно наказу від 12.07.1976 р. № 140 позивач був призначений на посаду старшого слідчого прокуратури Сумської області після чого призначався та переводився на різні посади в різних регіонах України від слідчого до прокурора області.

15.04.2005 р. на підставі довідки прокуратури Одеської області від 05.04.2005 р. № 272 позивачу була призначена пенсія за вислугу років в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Після чого ОСОБА_1 продовжував працювати в органах прокуратури та наказом від 17.02.2015 р. № 416к був звільнений з органів прокуратури по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з змінами в організації виробництва і праці, внаслідок ліквідації Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері.

У зв'язку з набранням чинності постави Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативне правових актів» з 01.01.2016 року відбулось підвищення розміру посадових окладів працівникам прокуратури.

21.07.2016 р. ОСОБА_1 подав заяву № 4140 до УПФУ у Приморському районі м. Одеси про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно- до Закону України «Про прокуратуру», без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки від 11.07.2016 р., № 138 виданою Прокуратурою Одеської області.

22.07.2016 р. УПФУ у Приморському районі м. Одеси винесло рішення № 201, яким відмовило у перерахунку пенсії з посиланням на вимоги ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII, зазначивши, що законодавством такого перерахунку не передбачено. Вказаним рішенням також зазначено, що в разі незгоди з даним рішенням, воно може бути оскаржено в судовому порядку або до органу Пенсійного фонду України вищого рівня.

Умови та порядок перерахунку пенсії прокурорам на час виникнення спірних правовідносин регламентовано ст. 50-1 Закону України « Про прокуратуру», у редакції, чинній на час звільнення позивача.

Право на перерахунок раніше призначеної пенсії у звязку зі звільненням регламентовано ч.13 ст. 50 вищезазначеного Закону, якою передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Викладення пункту 18 вказаної статті у новій редакції (умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом міністрів України) та відсутність такого порядку станом на час звернення за перерахунком не позбавляє прокурорів права на перерахунок раніше призначених пенсій у зв'язку зі звільненням із збереженням при цьому розміру того відсотку від заробітної плати, який було взято на час призначення пенсії.

Таким чином, підстави як призначення так і перерахунку пенсій працівникам прокуратури у Законі України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII були визначені єдиною статтею 50 , право на перерахунок раніше призначених пенсій у працівників прокуратури визначалось приписами пункту 18 вказаної статті, відповідно до якого, таке право наставало саме у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 ОСОБА_2 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Статтею 22 ОСОБА_2 України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_2, не е вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На підставі вимог ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Пенсія призначається в розмірі 90 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Обчислення пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, етаном на чає звернення за позначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до вимог ч. 18 ст. 50-1 Закону, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно до вимог статей 22, 64 ОСОБА_2 України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, звуження та обмеження змісту й обсягу цього правашляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 ОСОБА_2 України не допускається.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Проте слід звернути увагу та те, що вказані норми закону, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи, що позивач 21.07.2016 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, відповідач повинен був керуватися ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХП, в редакції чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 213- VIII від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Отже, відповідач повинен провести перерахунок пенсії позивачу на підставі заяви від 21.07.2016, документів пенсійної справи, довідки прокуратури заробітну плату та частин 13, 18 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із законом України у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111, що діяла станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90% від середнього щомісячного (чинного) заробітку відповідної посади робітника прокуратури без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд повинен врахувати висновки Верховного Суду України, зокрема висловлені у постановах Верховного Суду України від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 10.12.2013 (справа №21-348а13), від 06.10.2015 (справа №127/11720/14-а). Відповідно до постанови Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, вказано, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім цього, відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 ОСОБА_2 України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. В рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 (у справі щодо права на пільги) та №5-рп/2002 від 20.03.2002 (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що ОСОБА_2 України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 ОСОБА_2 України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013(справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони" та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 ОСОБА_2 України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 ОСОБА_2 України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 ОСОБА_2 України).

За ОСОБА_2 України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання ОСОБА_2 та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 статті 116 ОСОБА_2 України).

Відповідно до ст. 58 ОСОБА_2 України, закони та інші нормативне - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних спеціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя», оскільки ОСОБА_2 України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності ОСОБА_2 та у всіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_2, як акт прямої дії.

Судові рішення повинні ґрунтуватись на ОСОБА_2, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001), відповідач грубо порушує соціальні права і свободи позивача.

Правомірність позовних вимог позивача та протиправність дій суб'єкта владних

повноважень щодо призначення та перерахунку пенсійних виплат підтверджені судовими

рішеннями у наступних провадженнях, а саме: №569/16631/15а (постанова Рівненського

міського суду Рівненської області від 21.12.2015), №286/2971/15-а (постанова Овруцького

районного суду Житомирської області від 08.09.2015 та ухвала Житомирського

апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015), №569/15699/15-а (постанова

Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2015), №522/20478/14-а

(постанова Приморського районного суду м. Одеса від 26.10.2015 та ухвала Одеського

апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015), № 752/17048/Г5-а (постанова

Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2015 та ухвала Київського апеляційного

адміністративного суду від 16.12.2015), №750/6743/15-а (постанова Деснянського

районного суду м. Чернігова від 29.09.2015, ухвала Київського апеляційногоадміністративного суду від 02.12.2015, ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016), №607/18146/15-а (постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2016), №274/3304/15-а (постанова Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01.09.2015, ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015), ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015), № 2-а/463/69/14 (ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014), №2-396/05 (ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.10.2006), № К-10710/10 (ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011), № 2-а/640/6/16 (постанова Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2016) та іншими.

Відповідно до вимог ст. 18 КАС України, місцевим судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владнихповноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Крім того, згідно зі статтею 22 ОСОБА_2 України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 242 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), положення другого речення частини сьомої (у конституційному поданні - частини п'ятої) статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами (далі - Закон № 2262) у взаємозв'язку з пунктом 2 розділу III"Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення11 від 2 березня 2015 року № 213-VIII(далі - Закон № 213), пунктом 2 розділу II"Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-УІП (далі - Закон № 911). 20.12.16. року прийнято рішення Конституційного суду України в якому зазначено :

1.Визнати такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХП зі змінами, а саме:

- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслугиперед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;

- першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни ІІІ групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

2. Положення частини сьомої стати 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на

яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне

значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про

задоволення позову, як доведеного та обґрунтованого.

Керуючись ст. ст. 11,99,159-163,186 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси з приводу відмови ОСОБА_1 у здійснені перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області 11.07.2016 року № 138.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України « Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ ( в редакції, що діяла на момент призначення пенсії- 15.04.2005 року) з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної ( чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Одеської області від 11.07.2016 року № 138, починаючи з 01 січня 2016 року та без обмежень її максимального розміру.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

СУДДЯ: ОСОБА_3

22.03.2017