Ухвала суду № 65670579, 27.03.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/91/16-ц

Провадження № 2/635/477/2017

УХВАЛА

про повернення заяви про вжиття заходів забезпечення позову

27 березня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шинкарчука Я.А.

при секретарі судового засідання Желізової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -

установив:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, в якому просила визнати недійсними договір від 08 грудня 2015 року купівлі продажу 1/100 частини житлового будинку № 14 по пров.Жовтня в смт Безлюдівка Харківського району, договір від 08 грудня 2015 року купівлі-продажу 99/100 частини житлового будинку № 14 по пров. Жовтня в смт Безлюдівка Харківського району.

27 березня 2017 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було надано клопотання про забезпечення позову, в якому просить заборонити ОСОБА_5 та іншим особам будівництво споруд на земельній ділянці та накласти арешт на земельну ділянку за адресою: 62489, Харківська область, Харківський район, смт Безлюдівка, пров.Жовтня, 14.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову представник позивача вказав, що 27 березня 2017 року було виявлено будівництво на території земельної ділянки за адресою: 62489, Харківська область, Харківський район, смт Безлюдівка, пров.Жовтня, 14, а саме, зведення капітальної огорожі з бетонних блоків висотою 2м та відбувається завезення будівельних матеріалів. На підтвердження чого представником надано копію фотознімку. Так як, подальше будівництво на земельній ділянці позбавить позивача та її неповнолітню доньку права проживання на даній земельній ділянці, а також унеможливить виконання рішення суду, в разі прийняття його на користь позивача, тому представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову. Разом з заявою про забезпечення позову, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору згідно ст. 36 Конституції України, ч.3 ст.26 ЦПК України та п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що підлягає поверненню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про можливість звільнення представника позивача від сплати судового збору суд виходить із наступного.

У відповідності до розяснень, які містяться в п. 2.3 та 2.4 рішення Конституційного Суду України від 27.11.2013 року № 12-рп/2013 у справі № 1-17/2013 зазначено, що Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Згідно зі статтею 1 Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат. За статтею 2 Закону платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації ОСОБА_6 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № II (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту О). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України. У частині другій статті 3 Закону визначено перелік обєктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік субєктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб. Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб (ст. 45 ЦПК України, стаття 60 КАС України, абзац третій частини першої статті 2, частина друга статті 23 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної ОСОБА_6 України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Із матеріалів поданої позовної заяви вбачається, що представник позивача, діючи на підставі довіреності, яка додана до позовної заяви, представляє інтереси ОСОБА_1 Довіреність видана Харківською обласною громадською організацією «Наука, освіта та правозахист», одним із засновників якої є ОСОБА_2

Між тим, громадська організація, не входить до переліку органів та осіб, яким згідно ст. 45 ЦПК України надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, а відтак не відноситься до категорії позивачів (осіб), які звільнені від сплати судового збору.

Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову у справі, суд прийшов до висновку, що заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, оскільки не сплачено за її подання судовий збір, або надані докази звільнення від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір», а згідно якого за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою, судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2017 становить 320,00 гривень.

Згідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Натомість, вказана заява не відповідає вимогам також ч.2 ст. 151 ЦПК України, оскільки представником позивача не зазначені відомості необхідні для забезпечення позову, а саме, не обґрунтовано необхідність застосування відповідного виду забезпечення позову, який належить застосувати. Так, представником позивача не доведено, що саме на спірній земельній ділянці здійснюються дії, на які представник позивача в своїй заяві посилається, прикладаючи при цьому фотознімок.

Відтак представником позивача вимоги ст. 151 ЦПК України не дотримано, належним чином не обґрунтовано та не приведено підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151, 153 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -

ухвалив:

Повернути представнику позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Розяснити заявнику, що він не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя -