Рішення № 65670482, 30.03.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4935/16-ц

Провадження № 2/645/395/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справа за позовною заявою Комунального підприємство Харківводоканал до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,

Встановив:

Позивач КП «Харківводоканал звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, посилаючись на те, що за адресою: АДРЕСА_1, мешкають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 які є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № 247666. Згідно вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 р. споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком. Відповідачі сплачують за надані послуги нерегулярно, тому утворилась заборгованість у розмірі 6545,42 грн., яка складається із заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2015 р. по 31 серпня 2016 р. у розмірі 3614 грн. 18 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2014 р. по 31 серпня 2016 р. урозмірі 2931 грн. 24 коп.

В процесі розгляду справи, представником КП «Харківводоканал було уточнено позовні вимоги, в звязку зі сплатою відповідачем суми заборгованості за послуги та просили стягнути в солідарному порядку з відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь КП «Харківводоканал» інфляційні витрати та три відсотки річних від простроченої суми за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2016 р. та за період з 01.09.2014 р. по 31.08.2016 р в сумі 1073 грн. 30 коп., а також стягнути сплачений судовий збір.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_6 надала заяву про слухання справи за її відсутності, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, сповіщалися належним чином про час і місце судового розгляду справи шляхом направлення судових повісток, про що свідчать зворотні повідомлення в матеріалах справи. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомили, про час і місце судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не зявилася, про день та час слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином, з позовними вимогами не погодилася та надала письмові заперечення, згідно яким відповідачка зазначила, що солідарний обовязок виникає у випадках встановлених договором або законом, та те, що солідарне стягнення такої заборгованості у даних правовідносинах ні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ні ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» не передбачено, а письмовий договір, яким встановлений солідарний обовязок відповідачів - відсутній. Позивачем не надано до матеріалів справи копії договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, укладеного з відповідачами по справі, (укладання якого є обовязковим відповідно до положень ЗУ «Про житлово- комунальні послуги», ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання»). Позивач в позовній заяві лише посилається на те, що особовий рахунок відкрито на імя ОСОБА_7 Проте, позивач не надає жодного обґрунтування звернення з позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Також не надає жодного правового обґрунтування солідарного стягнення суми заборгованості з вищезазначених осіб. Розрахунок 3% річних та інфляційних збитків взагалі не відповідає вимогам законодавства України. Позивачем не зазначається момент, з якого почалося прострочення виконання грошового зобовязання, з якої дати. ОСОБА_3 також вказала, що позивач протиправно зайво включає до періоду розрахунку 3% річних та інфляційних збитків по одному місяцю (30 або 31 день) при нарахуванні на відповідний місяць заборгованості. Крім того, позивач при розрахунку інфляційних збитків до розрахунку не включає негативні показники за місяці, коли індекси інфляції складають менше 100%. Позивач не виводить сукупний індекс інфляції. В звязку з чим, просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що розгляд справи відбувся у відсутність позивача та відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.

Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична, теплова енергія і інші послуги) підлягають до оплати крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Основним предметом діяльності згідно Статуту Комунального підприємства Харківводоканал затвердженого заступником директора Департаменту економіки та комунального майна - начальником Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, є видобування, виробництво, збір, очищення, подача, постачання, транспортування, розподіл та реалізація питної води.

Судом встановлено, що відповідачі мешкають у квартири за адресою АДРЕСА_1, на імя ОСОБА_2відкрито особовий рахунок у Комунальному підприємстві Харківводоканал за № 247666, тобто між сторонами виникли правовідносини з приводу водопостачання та водовідведення, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10.01.2002 р. та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Стаття 68 ЖК України передбачає, що плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки визначені угодою сторін. Наймач зобовязаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10.01.2002 р. споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Встановлено також, що КП "Харківводоканал" надає відповідачам послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за адресою вказаної квартири.

Відповідно до положень п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 р. та п.20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідачі порушили Правила і тому у підсумку за боржниками утворилась заборгованість в розмірі 6545,42 грн., яка складається із заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2015 р. по 31 серпня 2016 р. у розмірі 3614 грн. 18 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2014 р. по 31 серпня 2016 р. урозмірі 2931 грн. 24 коп.

02.12.2016 р. сума 7280,00 грн. відповідачами сплачена, на підтвердження чого було надано квитанцію від 02.12.2016 р. № 00084.

Таким чином, сплата боргу відповідачами відбулась після звернення позивача до суду.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача про відсутність правової підстави для стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних у зв*язку з наступним.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплати грошей за надані послуги.

Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобовязання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобовязання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також узгоджується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Позивачем також були нараховані інфляційні витрати в розмірі 897,50 грн. та 3% річних в розмірі 175,80 грн. Суд погоджується з розрахунками позивача, та зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включені й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Також, щодо суми трьох процентів річних суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Також суд зазначає, що оскільки відповідачами вимоги позивача виконані після звернення Комунального підприємства „Харківводоканал з позовними вимогами до суду, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 68 ЖК України, ст. ст. 525, 625 ЦК України, cт. ст. 10, 11, 60, 77, 88, 169, 212-214, 224- 226 ЦПК України, п.3 ст.20 Закону України „ Про житлово - комунальні послуги № 1875 від 24.06.2004 р та Правил надання послуг з централізованого опалення ,постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМ України від 21.07.05 р № 630, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємство Харківводоканал до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНН НОМЕР_2), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНН НОМЕР_3), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь КП Харківводоканал інфляційні витрати у розмірі 897,50 грн. (вісімсот дев*яносто сімгрн.. 50 коп.) та три відсотки річних у сумі 175,80 грн. (сто сімдесят п*ять грн.. 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНН НОМЕР_2), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНН НОМЕР_3), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі по 344 (триста сорок чотири) грн. 50 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ